Постанова 4819 № 659/354/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2020 року м. Херсон Справа №659/354/19 Провадження №22-ц/819/1350/20, 22-ц/819/1351/20 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач) судді: Базіль Л.В. Приходько Л.А. секретар судового засідання: Дундич А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродом» на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 10 червня 2020 року та додаткове рішення від 03 липня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Цесельської О.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродом» про визнання договору оренди землі недійсним, В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродом» про визнання договору оренди землі недійсним. Позов мотивований тим, що відповідно до державних актів про право власності на земельні ділянки від 19 березня 2003 року ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок, загальною площею 7,08 га (земельна ділянка площею 0,94 з кадастровим номером 6523884500:04:007:0068 та земельна ділянка площею 6,14га з кадастровим номером 6523884500:05:030:0002), що розташовані на території Степненської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області. Ці земельні ділянки перебували у тимчасовому користуванні ТОВ «Агродом», без укладення письмово договору. У липні 2018 року позивач вирішила дійсно укласти договір оренди землі з іншою особою та зареєструвати його у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим звернулася до Степненської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області, де її було повідомлено про наявність вже укладеного 04 січня 2010 року договору оренди земельних ділянок з ТОВ «Агродом», строком до 04 січня 2025 року. Позивач стверджувала, що договір оренди з відповідачем не укладала і не підписувала, волевиявлення та наміру на його укладення не мала, а підпис у наявному договорі вчинений іншою особою. З огляду на те, що договору оренди вона не підписувала, між нею та ТОВ «Агродом» жодних зобов`язань не виникло, у зв`язку з чим, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати недійсним договір оренди землі від 04 січня 2010 року, зареєстрований у Державному реєстрі земель 12 березня 2012 року за №652388454001124 та №652388454001128 щодо оренди земельних ділянок, загальною площею 7,08 га (земельна ділянка площею 0,94 з кадастровим номером 6523884500:04:007:0068, земельна ділянка площею 6,14га з кадастровим номером 6523884500:05:030:0002), розташованих на території Степненської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області, укладений між ТОВ «Агродом» та ОСОБА_1 ; скасувати його державну реєстрацію та вирішити питання розподілу судових витрат. Рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 10 червня 2020 року позов задоволено. Ухвалено визнати недійсним договір оренди землі від 04 січня 2010 року, який зареєстрований у Державному реєстрі земель 12 березня 2012 року за №652388454001124 та №652388454001128 щодо оренди земельних ділянок загальною площею 7,08га ріллі (земельна ділянка площею 6,14га з кадастровим номером 6523884500:05:030:0002 та земельна ділянка площею 0,94га з кадастровим номером 6523884500:04:007:0068), розташованих на території Степненської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області, укладений 04 січня 2010 року між ТОВ «Агродом» та ОСОБА_1 . Стягнуто з ТОВ «Агродом» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40грн. Додатковим рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 03 липня 2020 року з ТОВ «Агродом» на користь ОСОБА_1 стягнуто 2250,00грн. судових витрат, пов`язаних із оплатою вартості судової почеркознавчої експертизи. Не погоджуючись із рішеннями суду, ТОВ «Агродом» подало на них апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду від 10 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, також просить скасувати додаткове рішення від 03 липня 2020 року та увалити нове рішення, яким заяву позивача про його ухвалення залишити без розгляду. Скарга мотивована тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки оспорюваний договір позивачем не підписувався, а тому він не є укладеним, а відтак суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору оренди землі недійсним. Крім того, як на підставу скасування додаткового рішення у справі, товариство зазначило, що у зв`язку з неподанням позивачем до закінчення судових дебатів заяви про стягнення судових витрат, а також доказів сплати цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, заяву про ухвалення додаткового рішення слід залишити без розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - Пестрецова Р.Г. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 10 червня 2020 року та додаткове рішення цього ж суду від 03 липня 2020 року залишити без змін. Зазначила, що жодним нормативним актом не передбачено право суду відмовляти у позові, якщо він приходить до висновку про неефективність способу захисту, обраного позивачем. У даному випадку суд мав застосувати вимоги статті 5 ЦПК України, у редакції чинній на час ухвалення рішення та визначити такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Реституція, як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Вважає, що в даному випадку позов про визнання договорів оренди недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів, передбачені у статті 216ЦК України, є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача. Крім того, зазначила, що записом судового засідання підтверджується, що на виконання вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України вимога про стягнення судових витрат пов`язаних з оплатою судової експертизи у розмірі 2250,00грн. була заявлена нею до закінчення судових дебатів і докази сплати цих витрат подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. В судове засідання суду апеляційної інстанції представник ТОВ «Агродом» не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог ст.128 ч.6 ЦПК України. Представник ОСОБА_1 - адвокат Пестрецова Р.Г. просила скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції без змін, як такі, що є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим та перевіреним судом фактичним обставинам справи, підтвердженим належними доказами. Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 7,08 га (земельна ділянка площею 6,14га з кадастровим номером 6523884500:05:030:0002 та земельна ділянка площею 0,94га з кадастровим номером 6523884500:04:007:0068), розташованої на території Степненської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області. 12 березня 2012 року у відділі Держкомзему Нижньосірогозького району Херсонської області зареєстрований договір оренди землі від 04 січня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агродом», строком на 15 років, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (а.с.12-14). Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи від 10 грудня 2019 року №307-ПТ, підписи у графах «Орендодавець» у двох примірниках договору оренди від 04 січня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Агродом» щодо оренди земельних ділянок загальною площею 7,08га (земельна ділянка площею 6,14га з кадастровим номером 6523884500:05:030:0002 та земельна ділянка площею 0,94га з кадастровим номером 6523884500:04:007:0068) виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач оспорений договір не підписувала, що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи, це свідчить про відсутність її волевиявлення на укладення даного правочину, а тому є підставою для визнання такого правочину недійсним. Проте, погодитись із зазначеним висновком суду неможна. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах вказав наступне. За положеннями статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі. За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) також зазначено, що: «такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено». Отже, встановивши, що оспорюваний договір позивачем не підписувався, тобто він не є укладеним, суду належало відмовити в задоволенні позовних вимог щодо визнання його недійсним. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97). Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки. У відповідності до ст.263 ч.4 ЦПК України при ухвалені судового рішення, суд має врахувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 10 червня 2020 року, в порядку ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню, як таке, що ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. Щодо додаткового рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 03 липня 2020 року. За змістом ч.1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки судом апеляційної інстанції апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Агродом» задоволено, рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 10 червня 2020 року скасовано та прийнято у справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним відмовлено, тому судові витрати в даному випадку не можуть бути покладені на відповідача, у зв`язку з чим додаткове рішення суду підлягає скасуванню. З урахування вимог ст.141 ч.13 ЦПК України, стягненню з ОСОБА_1 на користь відповідача підлягають судові витрати у розмірі 1152,60грн., пов`язані із оплатою ТОВ «Агродом» судового збору за подачу апеляційної скарги. Керуючись ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродом» задовольнити. Рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 10 червня 2020 року та додаткове рішення від 03 липня 2020 року скасувати, прийняти у справі нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродом» про визнання договору оренди землі недійсним, відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродом» судові витрати у розмірі 1152,60грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 05 жовтня 2020 року. Головуючий: В.О. Бездрабко Судді: Л.В. Базіль Л.А. Приходько