Постанова 4855 № 620/3042/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3042/22 Головуючий у І інстанції - Падій В.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Відповідача від 16 листопада 2021 року № 7617/25010700 за формою «В». Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав про відсутність нормативно-правового акту, який би регулював норми витрат палива для тракторів та іншої сільськогосподарської техніки, а відтак відповідні витрати мають визнаватися на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат. Щодо нереальності господарської операції за договором оренди техніки з екіпажом зазначив, що при формуванні шляхового листа на орендовану техніку помилково було зазначено прізвище та ім`я ОСОБА_1 , дана помилка є технічною та не спростовує фактичне виконання робіт транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 . З урахуванням викладеного, Позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу є необґрунтованими, а прийняте за результатами розгляду акта перевірки податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс», в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» є юридичною особою, яка здійснює діяльність за такими видами КВЕД: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 післяурожайна діяльність; 01.64 оброблення насіння для відтворення; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 77.31 надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 74.90 інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів (т. 2 а. с. 175-176). Відповідно до вимог Податкового кодексу України, 19.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість № 9239585793 за липень 2021 року. Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Семенівка Агро Плюс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 18.10.2021 № 6856/07/42493173 (далі - акт перевірки), в якому вказано, що при декларуванні за липень 2021 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Семенівка Агро Плюс»: - п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) на суму 231149,00 грн за липень 2021 року. Не погоджуючись з висновками акта перевірки Позивачем до ГУ ДПС у Чернігівській області було подано заперечення на вказаний акт № 6856/07/42493173 від 18.10.2021 (т.1 а.с. 55-59). Листом від 15.11.2021 № 2792/ж12/25-01-07-04-07 висновки акта перевірки від 18.10.2021 № 6856/07/42493173 залишено без змін. На підставі викладеного, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2021 року № 7617/25010700, яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду у розмірі 231 149,00 грн. Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України. 18 січня 2022 року Державною податковою службою України прийнято рішення № 886/6/99-00-06-01-05-06, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 16 листопада 2021 року № 7617/25010700, а скаргу Позивача - без задоволення. Вважаючи вказане податкове-повідомлення рішення Відповідача протиправним, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем завищені норми списання дизельного палива в жовтні 2020 року в кількості 12 399 літрів на суму 39 676,00 грн, та в листопаді 2020 року в кількості 19 598,25 літрів на суму 63 272,00 грн, що складає загальну суму 102948,00 грн. Також, Позивачем не підтверджено реальність здійснення господарської операції з оренди сільськогосподарської техніки з (екіпажем) відповідно до договору від 26.08.2020 № 2608-3, в результаті чого ним завищено податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2020 року у сумі 128 201,42 грн. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте ГУ ДПС у Чернігівській області у відповідності до статті 19 Конституції України та ПК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України). Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ. Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу. У відповідності до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності. Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод. Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань. Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Аналіз вказаних положень свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника. Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем зроблено висновок про заниження податкових зобов`язань з ПДВ в результаті завищення списання норм дизельного палива за жовтень-листопад 2020 року на суму 102948,00 грн. Так, перевіркою встановлено, що в жовтні-листопаді 2020 року, після збору урожаю, Підприємство здійснює такий вид сільськогосподарських робіт, як рихлення землі, при цьому, норми списання при даному виді робіт у Позивача є більшими, ніж норми при максимальній роботі транспортного засобу згідно технічних характеристик. В результаті дослідження норм списання дизельного палива перевіркою встановлено понаднормове списання дизельного палива в жовтні 2020 року в кількості 12399 літрів (при його придбанні включено до складу податкового кредиту суму ПДВ за літр 3,20), тому сума заниження податкових зобов`язань з ПДВ становить 39675,00 грн; в листопаді 2020 року в кількості 19598,25 літрів (при його придбанні включено до складу податкового кредиту суму ПДВ за літр 3,24) тому сума заниження податкових зобов`язань з ПДВ становить 63272,00 грн, на загальну суму 102948,00 грн та є таким, що використане Підприємством не в господарській діяльності. Згідно наявних в матеріалах даної адміністративної справи подорожніх листів трактористів, сільськогосподарські роботи в жовтні та листопаді 2020 року здійснено такими транспортними засобами: трактор колісний John Deere 8345R, з причіпним агрегатом -глибокорозпушувач Case IH Ecolo - Tiger 875; трактор колісний John Deere 8430, з причіпним агрегатом - глибокорозпушувач Case IH Ecolo - Tiger 875; трактор колісний New Holland TB 410, з причіпним агрегатом -глибокорозпушувач Case IH Ecolo - Tiger

875. Як вбачається з наказу Позивача про затвердження норм витрат пального на автотранспорт та польові роботи від 07.01.2020 № 1-1/1ОД, базові лінійні норми витрат палива для глибокого розпушення є 16,9 л/га для трактора John Deere 8345R; 14,3 л/га для трактора New Holland ТВ 410, 10 л/га та трактора John Deere 8430. Також, норми витрат можуть бути підвищені у таких випадках: робота в холодну пору року - 5% (коефіцієнт застосовується з 15 листопада до 15 березня включно); ґрунтові дороги - 10%; робота по току - 30%; для автомобілів, що експлуатуються більше 5 років - 3%. Проте, в подорожніх листах не зазначена кількість обробленої землі в гектарах, а зазначено лише час роботи тракторів, тому для перевірки норм списання дизельного палива були взяті технічні характеристики вищевказаних тракторів. Відповідно до інформації, зазначеної в мережі Інтернет на сайті tractor-baza.com, протоколу № 01- 23-2016 функціональних випробувань трактора John Deere 8345R (який є максимально потужний, та на який витрачається максимальна кількість пального при рихленні землі відповідно до наказу підприємства, порівняно з іншими тракторами, які були задіяні підприємством при даному виді робіт) встановлено, що при максимальній роботі тракторів при виді робіт як рихлення землі, норма списання дизельного палива становить до 70 літрів за одну годину роботи. Проте, Позивачем за одну годину роботи трактором рихлення землі здійснювалося списання майже півтонни літрів дизельного палива, що підтверджується подорожніми листами, наявними в матеріалах справи (т.1 а.с. 216-250, т.2. а.с.1-67). Таким чином, Позивачем здійснено списання дизельного палива при рихленні землі в деяких випадках в п`ять - шість разів більше, як це передбачено технічними характеристиками вказаних вище тракторів. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем завищені норми списання дизельного палива в жовтні 2020 року в кількості 12399 літрів на суму 39676,00 грн, та в листопаді 2020 року в кількості 19598,25 літрів на суму 63272,00 грн, що складає загальну суму 102948,00 грн. Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що ним затверджені базові лінійні норми витрат пального згідно наказів від 06.01.2020 № 1-1/2ОД, від 07.01.2020 № 1-1/1ОД. Проте, колегія суддів звертає увагу, що згідно вказаних наказів, за методикою розрахунку норми витрат пального враховувались літри/гектари, проте відповідно до подорожніх листів, наявних у матеріалах справи (т.1 а.с. 216-250, т.2. а.с.1-67) пальне списувалось з прив`язкою година/літри. Також Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що рівень споживання пального на годину залежить від року випуску та технічного стану техніки, вантажопідйомності причепа, від типу дорожнього покриття тощо, проте колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий рівень споживання пального не може відхилятися від максимальних технічних характеристик в п`ять та шість разів. Щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2020 року у сумі 128 201,42 грн в результаті не підтвердження в ході перевірки документального оформлення взаємовідносин з ТОВ «ЄВОТЕРРА АЗОТ» за договором оренди сільськогосподарської техніки (з екіпажем) від 26.08.2020 № 2608-3, колегія суддів зазначає наступне. Між ТОВ «ЄВОТЕРРА АЗОТ», як Орендодавцем, та Позивачем, як Орендарем, укладено договір оренди сільськогосподарської техніки (з екіпажем) від 26 серпня 2020 року № 2608-3 (далі - Договір), відповідно до якого Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в тимчасове платне володіння та користування сільськогосподарську техніку (далі йменується - «Техніка» або «Майно»), а також зобов`язується забезпечити своїми силами її управління та технічну експлуатацію, а Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове платне володіння та користування Техніку Орендодавця та зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату (т. 1, а.с. 81-86). Згідно з пунктом 1.3. Договору управління та технічна експлуатація Техніки, яка передається в оренду за цим договором, проводиться виключно персоналом (екіпажем) Орендодавця, який перебуває у трудових та/або цивільно-правових відносинах з Орендодавцем. В період дії даного Договору персонал (екіпаж) Орендодавця не припиняє трудових відносин та/або цивільно-правових відносинах з Орендодавцем. Всі витрати на утримання персоналу (екіпажу), а також всі обов`язки та відповідальність, що виникають між працівником та роботодавцем із трудових та/або цивільно-правових відносин, покладається та зберігається за Орендодавцем. Також пунктом 4.1.1 Договору встановлено, що сторони погодили, що використання (керування, управління, технічне обслуговування тощо) Техніки здійснюється виключно персоналом (екіпажем) Орендодавця. Згідно акта приймання - передачі за Договором оренди сільськогосподарської техніки (з екіпажем) № 2608-3 від 26 серпня 2020 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв разом з екіпажем трактор колісний CASE III STEIGER 500, 2012 року випуску, номер двигуна НОМЕР_2 , заводський номер НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 (т.1, а.с. 87). Проте, відповідно до подорожніх листів щодо виконання робіт внесення аміаку, водій ОСОБА_1 зазначений, як водій власного транспортного засобу ТОВ «Семенівка Агро Плюс», так і орендованого транспорту, а саме трактору колісного CASE III STEIGER 500, 2012 року випуску, номер двигуна НОМЕР_2 , заводський номер НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 . Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 офіційно працював в листопаді 2020 року в ТОВ «Семенівка Агро Плюс» та отримував заробітну плату у Позивача, що останнім не заперечується в позовній заяві та апеляційній скарзі. Таким чином, водій ОСОБА_1 , як офіційний працівник Позивача, в порушення умов договору оренди сільськогосподарської техніки (з екіпажем) від 26 серпня 2020 року № 2608-3 здійснював виконання робіт на орендованому транспорті. Позивачем в додаткових поясненнях зазначено, що ОСОБА_1 дійсно є його співробітником, проте при формуванні шляхового листа на орендовану техніку помилково було зазначено прізвище і ім`я даного робітника, дана помилка є технічною та не спростовує фактичне виконання робіт транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 . Проте, в матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження виконання умов вищевказаного договору, а саме інформації щодо екіпажу (переліку персоналу Орендодавця, їх посади та інші ідентифікуючі дані), якими безпосередньо було здійснено управління та технічна експлуатація вищевказаного транспортного засобу. Колегія суддів також звертає увагу, що Відповідачем Державній службі з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було направлено запит від 01.10.2021 № 3889/5/25-01-07-04-10 щодо надання інформації про наявність зареєстрованого права власності на сільськогосподарську техніку, яка перебувала у власності, зокрема ТОВ «ЄВОТЕРРА АЗОТ». Згідно листа Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 12.10.2021 № 17.3-10/7615 (т.2, а.с. 196-198), транспортний засіб - трактор колісний CASE III STEIGER 500, 2012 року випуску, номер двигуна НОМЕР_2 , заводський номер НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 в період з 01.11.2020 по 30.11.2020 у ТОВ «ЄВОТЕРРА АЗОТ» відсутній. На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем не підтверджено реальність здійснення господарської операції з оренди сільськогосподарської техніки з (екіпажем) відповідно до договору від 26.08.2020 № 2608-3, у зв`язку з чим ним завищено податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2020 року у сумі 128 201,42 грн. Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, з чим погоджується і колегія суддів. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко