Постанова 4855 № 640/18058/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18058/19 Головуючий у І інстанції - Добрівська Н.А. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ РЕГІОН" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "БЦ Регіон" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2019: - № 0039681404 щодо збільшення грошового зобов`язання по сплаті ПДВ до державного бюджету в сумі 6 689 429,00 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 1 672 357,25 грн.; - № 0039671404 щодо зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) за лютий 2019 року на суму 2 189 986,00 грн.; - № 0039651404 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку (рядок 20.1.2) за лютий 2019 року на суму 24 000 000,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 6 000 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності Позивача порушень податкового законодавства, відтак, за твердженням Позивача, Відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень. Також, Позивачем зазначено, що висновки контролюючого органу щодо нереального характеру господарських операцій Позивача із контрагентом ТОВ "РМ Логістик", спростовуються належним чином оформленими первинними документами. При цьому жодних зауважень щодо дефектності наданих первинних документів в акті перевірки немає. Контрагент на час виникнення правовідносин мав необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебував на обліку у органах податкової служби та мав свідоцтво платника податку на додану вартість, а податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Як зазначає контролюючий орган, порушення виникли внаслідок визнання банкрутом ТОВ "РМ Логістик" та неможливістю підтвердити господарські взаємовідносини Позивача з цим контрагентом, у якого у грудні 2017 року придбавався об`єкт нерухомості, та яким, на думку Відповідача, не були обчислені та сплачені до державного бюджету податкові зобов`язання з ПДВ. Проте, Позивач стверджує, що обставини, які пов`язані з господарською діяльністю ТОВ "РМ Логістик", зокрема, яківиникли після грудня 2017 року, у тому числі банкрутство та несплата до державного бюджету податку на додану вартість, не можуть бути підставою для звинувачення ТОВ "БЦ Регіон" у невиконанні (порушенні) норм податкового законодавства. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві № 0039681404 від 25.06.2019, № 0039671404 від 25.06.2019, № 0039651404 від 25.06.2019. Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Також Відповідачем вказано, що за спірними операціями оформлені окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання Позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Крім того, Відповідач зазначив, що згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень встановлено, що по "РМ Логістик" відкрито кримінальне провадження за частиною 2 статті 364-1 Кримінального кодексу України та внесено до Єдиного реєстру судових розслідувань від 10.11.2017 №42017111200000749. Ухвалою від 11.12.2018 по справі № 927/631/18 Господарським судом Чернігівської області ТОВ "РМ Логістик" визнано банкрутом, тому на думку контролюючого органу, неможливо підтвердити господарські взаємовідносини з ТОВ "БЦ Регіон". Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Зокрема, Позивач зазначає, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, сукупність документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт здійснення господарських операцій. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представників Позивача та Відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що посадовою особою Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "БЦ Регіон", щодо достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2019 року, за результатами якої складено акт перевірки № 510/26-15-14-41564075 від 16.05.2019, яким встановлено порушення Позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2017 року у розмірі 32 879 415,00 грн., завищення суми заявленої до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку (рядок 20.1.20) за лютий 2019 року на суму 24 000 000,00 грн., завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) (рядок 21) за лютий 2019 року на суму 2 189 986,00 грн. та заниження суми сплати податку на додану вартість до державного бюджету у розмірі 6 689 429,00 грн. Підставою для такого висновку слугувало те, що в ході проведення перевірки ТОВ "БЦ Регіон" встановлено, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту є придбання у грудні 2017 року основних фондів (виробничо-складські та офісні приміщення загальною площею 31 692,10 м2 знаходяться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, 5). Також, згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень встановлено, що по ТОВ "РМ Логістик" відкрито кримінальне провадження за частиною 2 статті 364-1 Кримінального кодексу України та внесено до Єдиного реєстру судових розслідувань за № 42017111200000749 від 10.11.2017. В ході досудового розслідування встановлено, що інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 07.05.2014 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ТОВ "РМ Логістик" виробничо-складських та офісних приміщень по вул. Максима Залізняка, 5 в м. Буча, Київська область. Однак, встановлено, що ТОВ "РМ Логістик" грошові кошти пайового внеску у розвиток міста Буча не сплачено. Крім того, ухвалою від 11.12.2018 по справі № 927/631/18 Господарським судом Чернігівської області ТОВ "РМ Логістик" визнано банкрутом, тому, на думку контролюючого органу, неможливо підтвердити господарські взаємовідносини з ТОВ "БЦ Регіон". Не погоджуючись із висновками акта перевірки, Позивач подав заперечення на акт. Листом ГУ ДФС у м. Києві №117577/10/26-15-14-04-01-15 від 20.06.2019 повідомлено Позивача, що висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення. На підставі акта перевірки, Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 25.06.2019: 1) № 0039681404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з виробничих в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 6 689 429,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1 672 357,25 грн; 2) № 0039671404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 189 986,00 грн.; 3) № 0039651404, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку у сумі 24 000 000,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6 000 000,00 грн. Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України). Рішенням ДФС України від 23.07.2019 за №34905/6/99-99-11-04-01-25 продовжено строк розгляду скарги до 06.09.2019. Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від 06.09.2019 за № 973/6/99-99-00-08-08-07 скаргу Позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін. Вважаючи вказані податкові-повідомлення рішення протиправними, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Не подано Відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності Позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників. Крім того, судом першої інстанції вказано, що оскільки подані Позивачем податкові декларації відповідають вимогам чинного законодавства, подані у відповідності до процедури, а тому засвідчують право ТОВ "БЦ Регіон" на бюджетне відшкодування ПДВ. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України). Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ. Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу. У відповідності до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності. Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод. Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань. Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Аналіз вказаних положень свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника. Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем зроблено висновок про те, що порушення виникли внаслідок визнання банкрутом контрагента Позивача - ТОВ "РМ Логістик" та неможливістю підтвердити господарські взаємовідносини Позивача з цим контрагентом, у якого у грудні 2017 року придбавався об`єкт нерухомості, та яким на думку Відповідача не були обчислені та сплачені до державного бюджету податкові зобов`язання з ПДВ. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.12.2017 ТОВ "БЦ Регіон" укладено з ТОВ "РМ Логістик" договір купівлі-продажу нерухомого майна (виробничо-складські, офісні приміщення та земельні ділянки), що знаходиться за адресою: Київська область, місто Буча, вул. Залізняка Максима,

5. ТОВ "БЦ Регіон" платіжним дорученням № 31 від 20.12.2017 сплачено за об`єкт нерухомого майна згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 201 556 855,03 грн., у тому числі, сплативши продавцю у складі ціни ПДВ у сумі 33 592 809,17 грн. На підтвердження факту придбання нерухомості між ТОВ "РМ Логістик" та ТОВ "БЦ Регіон" 20.12.2017 підписано акт приймання-передачі об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок. Право власності на нерухоме майно зареєстровано у відповідному державному реєстрі, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 108440359 від 20.12.2017. За наслідками зазначеної господарської операції між ТОВ "БЦ Регіон" та ТОВ "РМ Логістик" в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно, 05.01.2018 та 11.01.2018 зареєстровано податкову накладну № 5 від 20.12.2017 на суму 197276488,38 грн. (№ 9286915807) та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 17 від 20.12.2017 до податкової накладної від 20.12.2017 № 5 на суму 4280366,65 грн. (№ 9291054382). Факт реєстрації податкової накладної та розрахунку коригування підтверджено Квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.01.2018 та від 11.01.2018. Контролюючим органом не заперечується правильність оформлення, достовірність та повнота заповнення наданих Позивачем до перевірки документів, що вірно встановлено судом першої інстанції. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, які стосуються фіктивності контрагента Позивача - ТОВ «РМ Логістик», а не ТОВ «БЦ Регіон», колегія суддів вказує, що Позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків. Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 року у справі № 824/942/13, від 14.03.2018 року у справі № 803/1198/16. За таких обставин, посилання Відповідача на неможливість проведення спірної господарської операції не підтверджується матеріалами справи, а тому не може бути беззаперечним свідченням нереальності такої. Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто Позивача, на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно зі статтею 1 цього Закону, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції взагалі, і для цілей податкового обліку зокрема, є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків. Формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне. Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує. В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 817/149/17 та від 29.03.2018 року у справі № 813/2758/16. В той же час, податковий орган не надав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність Позивача як платника податків. Відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору купівлі-продажу), на підставі яких виникли взаємовідносини між Позивачем та контрагентом не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та, які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Також суд першої інстанції правомірно виходив з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства чи походження товару під час його придбання, перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі № К/9901/2558718. Таким чином, колегія суддів зазначає, що Позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Також, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання Відповідача на податкову інформацію відносно контрагента Позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками господарської операції між Позивачем та його контрагентом та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, з чим погоджується колегія суддів. Первинні бухгалтерські та податкові документи, які складені з дотриманням закону і не були визнані судами нікчемними, документально підтверджують здійснення господарської операції, що призвело до реальних змін майнового стану платника податків. Щодо посилань Відповідача на наявність кримінального провадження № 42017111200000749 щодо ТОВ «РМ Логістик» за ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України, то колегія суддів не погоджується із твердженнями Відповідача, оскільки сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених Позивачем та його контрагентом. Доказів наявності вироків суду відносно контрагента Позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано, а договір, укладений Позивачем з даним Товариством не визнано недійсним. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 78 КАС України). Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили. За певних обставин докази, отримані в межах кримінального судочинства, в т.ч. під час досудового розслідування, мають враховуватися адміністративними судами, однак такі докази в жодному разі не мають наперед встановленої сили для суду та мають оцінюватися з урахуванням вимог належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення у справі. Крім того, має бути забезпечено право особи, що є стороною адміністративного спору та проти якої може свідчити даний доказ, на надання пояснень та заперечень стосовно нього. Більше того, сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили. Один лише факт здійснення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 826/24815/15, від 26.03.2020 року у справі № 826/9967/16, від 04.02.2020 року у справі № 810/847/16. Крім того, суд першої інстанції вірно вказав на безпідставність посилання Відповідача на кримінальне провадження № 42017111200000749, оскільки вказане кримінальне провадження порушено до дати придбання Позивачем майна у ТОВ "РМ Логістик". З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що наявність кримінального провадження не може бути належним та достатнім доказом нереальності господарських операцій. У взаємозв`язку з вищенаведеним колегія суддів також зазначає, що відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У свою чергу, податковий орган не надав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність Позивача як платника податків. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.». В той же час, Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях Позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Висновки Відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій Позивача з його контрагентом. Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції правомірно не знайшов порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово-господарських взаємовідносинах між Позивачем та його контрагентом, а тому, визначення Позивачу суми грошових зобов`язань є протиправним, що вказує на обгрунтованість висновку суду першої інстанції, який вказав на наявність підстав для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 25.06.2019: № 0039681404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з виробничих в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 6 689 429,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1 672 357,25 грн., та № 0039671404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 189 986,00 грн. В частині задоволених судом першої інстанції позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення від 25.06.2019 № 0039651404, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку у сумі 24 000 000,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 000 000,00 грн, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили про правомірність дій Відповідача при прийнятті такого податкового повідомлення-рішення. Разом з тим, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до пункту 5 Розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України № 21 від 28.01.2016, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) декларації 0110 і податкового кредиту (рядок 17) декларації 0110 отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації 0110. З рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21). У разі якщо сума від`ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється. Сума, обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1. Сума від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку

20. При цьому, сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації 0110): - зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), в частині, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (відображається у рядку 20.1); - підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2). Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації 0110. При заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 Податкового кодексу України), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 Податкового кодексу України). У разі, коли платник ПДВ бажає змінити задекларовану суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку або зарахувати у зменшення суми податкового боргу, то це не може розцінюватися як виправлення помилки, а отже немає підстав для подання уточнюючого розрахунку. Відтак, суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, платник ПДВ має право задекларувати виключно у рядку 20.2.1 податкової декларації з ПДВ звітного (податкового) періоду. 22.01.2018 Позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2017 року (№ 9296202200), яку прийнято та обліковано, що підтверджено Квитанцією № 2, задекларовано податковий кредит з ПДВ в розмірі 32 882 115,00 грн. (ряд 10.1) та, відповідно, сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 32 714 335,00 грн. (ряд.21). 20.03.2019 Позивачем подано Податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2019 року (№ 9051435993), яку прийнято та обліковано, що підтверджено, відповідно, Квитанцією №

2. У рядках 16 та 16.1 зазначено залишок від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного, у тому числі значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 26 749 746,00 грн. До декларації за лютий 2019 року ТОВ "БЦ Регіон" було включено Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ) та Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) у сумі 24 000 000,00 грн. У зазначених документах вказано про період виникнення від`ємного значення - грудень 2017 року. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані податкові декларації відповідають вимогам чинного законодавства та подані у відповідності до процедури та засвідчують право ТОВ "БЦ Регіон" на бюджетне відшкодування, що свідчить про неправомірність податкового повідомлення-рішення № 0039651404 від 25.06.2019, з чим погоджується колегія суддів. Колегія суддів вказує, що апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга Відповідача не містить. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко Повний текст складено 25.01.2021 року.