Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/2399/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7338/22 Справа № 201/2399/22 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Максюти Ж.І. суддів Свистунової О.В., Пищиди М.М. за участю секретаря Драгомерецької А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трушева Олександра Петровича на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та стягнення збитків,- В С Т А Н О В И Л А: В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та стягнення збитків. 05.09.2022 до суду надійшла заява від представника позивача про закриття провадження у справі з тих підстав, що по даній справі в частині визнання права власності на майно відсутній предмет спору, оскільки відповідач жодного разу не заперечував того факту, що зазначене в позові майно належить позивачеві, а в частині стягнення збитків справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позивач, намагаючись стягнути на свою користь збитки, виступає як суб`єкт підприємницької діяльності, а не як фізична особа власник майна, і намагається захищати свої інтереси як ФОП. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2022 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та стягнення збитків закрито. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Трушев О.П. посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та постановленою з порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Трушев О.П. вказує на те, що закриття провадження з підстав передбачених ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе лише під час розгляду справи по суті, а не при проведенні підготовчого судового засідання. Крім цього, вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про відсутність предмету спору в даній справі. Також, посилається на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення збитків від безпідставного користування майном є господарським спором. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Суд першої інстанції закриваючи провадження по справі дійшов висновку про те, що оскільки судом встановлено та не заперечується сторонами, що майно, визначене у позові, знаходиться у позивача та представник відповідача наголосив про те, що відповідач жодним чином не оспорює право власності на зазначене майно, а тому необхідно закрити провадження в частині визнання права власності на майно у зв`язку з відсутністю предмету спору з підстав зазначених у цьому позові. Крім цього, оскільки в позовній заяві містяться вимоги стосовно стягнення збитків з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки спір між позивачем та відповідачем в частині стягнення збитків, виник під час здійснення позивачем господарської діяльності, а тому це зумовлює наслідки у вигляді зміни юрисдикції такої справи та відповідно закриття провадження у справі, тому що у цьому спорі позивач, намагаючись стягнути на свою користь збитки, виступає як суб`єкт підприємницької діяльності, а не як фізична особа власник майна. Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Разом і тим, за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20. Крім того, прийняття ухвали про закриття провадження по справі з підстав передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.255 ЦПК України можливо лише в судовому засіданні під час розгляду справи по суті, а не під час проведення підготовчого судового засідання, що передбачено Главою 6 Цивільно-процесуального кодексу України. У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. В оскаржуваній ухвалі зазначено, що спір між позивачем та відповідачем в частині стягнення збитків, виник під час здійснення позивачем господарської діяльності, а тому це зумовило наслідки у вигляді зміни юрисдикції такої справи та відповідно закриття провадження у справі, тому що у цьому спорі позивач, намагаючись стягнути на свою користь збитки, виступає як суб`єкт підприємницької діяльності, а не як фізична особа власник майна. Що стосується закриття провадження в цій частині позовних вимог, то у разі звернення до суду з позовними вимогами, які підлягають розгляду в рамках різних видів судочинства, суд до початку розгляду справи по суті роз`єднує такі позовні вимоги на самостійні провадження, а не закриває провадження у справі щодо всіх позовних вимог. Крім того, судом першої інстанції в порушення ч. 1 статті 256 ЦПК України не роз`яснено позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а ухвала суду підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 367,374,379,381-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трушева Олександра Петровича - задовольнити. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та стягнення збитків скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Головуючий: Ж.І. Максюта Судді: О.В. Свистунова М.М.Пищида