Ухвала КЦС ВС № 514/579/22

Ухвала Іменем України 07 грудня 2022 року м. Київ справа № 514/579/22 провадження № 61-12147ск22 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 01 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 , уточнивши позовні вимоги, звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь: -матеріальну шкоду в розмірі 98 840,93 грн; -витрати, пов`язані з складанням висновку експерта № 15/22-Е автотоварознавчого дослідження автомобіля KIA OPTIMA, державний номерний знак НОМЕР_1 від 23 березня 2022 року у розмірі 2 500,00 грн; -моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн; -витрати, пов`язані з отриманням правової допомоги у розмірі 19 848,00 грн; -витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду в розмірі 2 040,00 грн. 01 липня 2022 року до суду надійшла заява від ОСОБА_2 , в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби, що належать ОСОБА_1 : -марки VOLVO FH 13.420, державний номерний знак НОМЕР_2 , сідловий тягач, 2012 року випуску, білого кольору; -марки VOLVO VNL, 64Т, державний номерний знак НОМЕР_3 , сідловий тягач, 2001 року випуску, синього кольору; -марки KELBERG UOPLYST, державний номерний знак НОМЕР_4 , напівпричіп контейнеровоз, 2000 року випуску, червоного кольору; -марки FORD FLEX, державний номерний знак НОМЕР_5 , легковий універсал, 2013 року випуску, сірого кольору. Свої вимоги мотивує тим, що є підстави вважати, що рухоме майно, що знаходиться у власності ОСОБА_1 може бути відчужено на користь третіх осіб та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 01 липня 2022 року заяву задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на транспортні засоби: -марки VOLVO FH 13.420, державний номерний знак НОМЕР_2 , сідловий тягач, 2012 року випуску, білого кольору; -марки VOLVO VNL, 64Т, державний номерний знак НОМЕР_3 , сідловий тягач, 2001 року випуску, синього кольору; -марки KELBERG UOPLYST, державний номерний знак НОМЕР_4 , напівпричіп контейнеровоз, 2000 року випуску, червоного кольору; -марки FORD FLEX, державний номерний знак НОМЕР_5 , легковий універсал, 2013 року випуску, сірого кольору; 2) заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо транспортних засобів: -марки VOLVO FH 13.420, державний номерний знак НОМЕР_2 , сідловий тягач, 2012 року випуску, білого кольору; -марки VOLVO VNL, 64Т, державний номерний знак НОМЕР_3 , сідловий тягач, 2001 року випуску, синього кольору; -марки KELBERG UOPLYST, державний номерний знак НОМЕР_4 , напівпричіп контейнеровоз, 2000 року випуску, червоного кольору; -марки FORD FLEX, державний номерний знак НОМЕР_5 , легковий універсал, 2013 року випуску, сірого кольору. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що неприйняття заходів забезпечення позову, може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, вказане є достатнім заходом щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, забезпечення позову визначеним судом шляхом є співмірним предмету позову. Постановою Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 01 липня 2022 року скасовано в частині забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на транспортні засоби: -марки VOLVO FH 13.420, державний номерний знак НОМЕР_2 , сідловий тягач, 2012 року випуску, білого кольору; -марки VOLVO VNL, 64Т, державний номерний знак НОМЕР_3 , сідловий тягач, 2001 року випуску, синього кольору; -марки FORD FLEX, державний номерний знак НОМЕР_5 , легковий універсал, 2013 року випуску, сірого кольору; 2) заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо транспортних засобів: -марки VOLVO FH 13.420, державний номерний знак НОМЕР_2 , сідловий тягач, 2012 року випуску, білого кольору; -марки VOLVO VNL, 64Т, державний номерний знак НОМЕР_3 , сідловий тягач, 2001 року випуску, синього кольору; -марки FORD FLEX, державний номерний знак НОМЕР_5 , легковий універсал, 2013 року випуску, сірого кольору. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, щодостатнім є забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки KELBERG UOPLYST, державний номерний знак НОМЕР_4 , напівпричіп контейнеровоз, 2000 року випуску, червоного кольору, та заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо цього транспортного засобу, вартість якого становить 239 716,00 грн та є співмірним із сумою 131 340,93 грн позовних вимог, яка може бути стягнена з ОСОБА_1 у разі задоволення позову. 22 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 01 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року у зазначеній вище справі. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку з посилання на те, що із оскаржуваною постановою апеляційного суду заявник ознайомився 18 листопада 2022 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Одеського апеляційного суду прийнято 17 жовтня 2022 року, повний текст якої складено 17 жовтня 2022 року та оприлюднено 18 листопада 2022 року. Оскільки повний текст судового рішення не було вручено у день його проголошення або складення, заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такого, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України. Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження заявником пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню. У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви. Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 11) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У частині десятій статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Між сторонами виник спір з приводу відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Враховуючи викладене, позивачем доведено, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, апеляційний суд враховував, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, його співмірність позовним вимогам і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття та дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви, оскільки між сторонами дійсно виник спір з приводу відшкодуванням грошових коштів в розмірі 131 340,93 грн. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтею 390, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Тарутинського районного суду Одеської області від 01 липня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 01 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди - відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров