Постанова Дніпровський апеляційний суд № 209/2391/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7351/22 Справа № 209/2391/20 Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Максюти Ж.І. суддів Свистунової О.В., Пищиди М.М. за участю секретаря Драгомерецької А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 липня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А : ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором № 014/08-11/42/1-06 від 14 лютого 2006 року у розмірі 109692,54 грн., а також стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн та судовий збір. В обґрунтування позову зазначено, що 14 лютого 2006 між АППБ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/08-11/42/1-06, згідно якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 16400 доларів США зі сплатою 14 % річних. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, 14 лютого 2006 року з ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 014/08-02/048-П. 28 грудня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило ПАТ «Оксі Банк», а ПАТ «Оксі Банк» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за договорами № 014/08-11/42/1-06 та № 014/08-02/048-П. У подальшому, 28 грудня 2018 року між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Оксі Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за договорами № 014/08-11/42/1-06 та № 014/08-02/048-П. За період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість позичальника за кредитним договором в повному обсязі не погашена у зв`язку з чим, станом на 07 липня 2020 року, у ОСОБА_1 існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 21344,22 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 07 липня 2020 року, становить 575256,61 грн., з яких за тілом кредиту - 8903,56 доларів США грн., що за курсом НБУ станом на 07 липня 2020 року становить 239963,41 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 11260,80 доларів США, що за курсом НБУ станом на 07 липня 2020 року становить 303494,32 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 1179,86 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 07 липня 2020 року становить 31798,88 грн. У відповідності до ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 109692,54 грн., що складається з 3% річних у розмірі 21625,97 грн. та пені за подвійною обліковою ставкою 88066,57 грн., що нараховується на суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 239963,41 грн. за період з 07 липня 2017 року по 07 липня 2020 року. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 липня 2022 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5Б) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем доведено факт виконання кредитором своїх зобов`язань, а саме видачу кредиту та доведено набуте право грошової вимоги ТОВ Вердикт Капітал. До Дніпровського апеляційного суду від відповідача - 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтований наступним, про зміну кредитора ОСОБА_1 повідомлено не було, а ТОВ Вердикт Капітал не звертався раніше з грошовими вимогами по кредитному договору, відповідач у справі ОСОБА_1 заявляє про застосування строків позовної давності. До Дніпровського апеляційного суду від відповідача - 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що строк дії виконання основного зобов`язання закінчився 13.02.2011 року. Таким чином строк встановлений договором поруки закінчився 13.02.2014 року. Від позивача до Дніпровського апеляційного суду надано відповідь на відзиви на апеляційну скаргу в якій вирішальною обставиною. Щодо права на стягнення 3% річних та пені позивач зазначає факт просторочення грошового зобов`язання Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом що 14 лютого 2006 між АППБ «Аваль» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/08-11/42-06, згідно якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 16400 доларів США зі сплатою 14 % річних, строком на 60 місяців з 14 лютого 2006 року по 13 лютого 2011 року, що підтверджується копіями генеральної кредитної угоди від 14 лютого 2006 року № 014/08-11/42-06, кредитним договором № 014/08-11/42/1-06 та додатком №1 до кредитного договору траншу № 014/08-11/42/1-06 від 14 лютого 2006 року (а.с. 12-13, 14-15, 16). У якості забезпечення виконання умов кредитного договору, 14 лютого 2006 року АППБ «Аваль» з відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 014/08-02/048-П (а.с. 17-18). Так, згідно з наданим позивачем розрахунком (а.с. 21-26, 27), відповідачка ОСОБА_1 має перед ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість, яка складається з 3% річних у розмірі 21625,97 грн. та пені за подвійною обліковою ставкою 88066,57 грн., що нараховувались на суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 239963,41 грн. за період з 07 липня 2017 року по 07 липня 2020 року, на загальну суму у розмірі 109692,54 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ Вердикт Капітал, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції,що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором, є аналітичним документом ТОВ «Вердикт Капітал», складеним в односторонньому порядку, який не був погоджений з відповідачами, тому не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. Так, відповідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 51 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі. Первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку (п. 52 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України). Тобто, тільки за наявності обов`язкових реквізитів у такому документі, можна вважати що цей документ (в даному випадку) є розрахунком заборгованості та є належним, допустимим та достатнім доказом. Враховуючи викладене, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не є первинним документом, оскільки не відповідає наведеним вимогам. Отже, належних та допустимих доказів заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 014/08-11/42/1-06 від 14 лютого 2006 року, в розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вищевказаних Положень, при наявності процесуальної можливості, позивач суду не надав, не надано таких доказів і до апеляційної скарги, а тому розрахунок ТОВ «Вердикт Капітал» про суму заборгованості не приймається до уваги, з підстав його неналежного оформлення. Не спростовано доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції проте, що позивач, не надав суду належні та допустимі докази на підтвердження обставин переходу до позивача права вимоги за кредитним договором та договором поруки від 14 лютого 2006 року № 014/08-11/42/1-06 та № 014/08-02/048-П. Так, на підтвердження права вимоги позивача в матеріалах справи наявна копію договору відступлення права вимоги № 114/69 від 28 грудня 2018 року (а.с.31-39), відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» передало (відступило), а ПАТ «Оксі Банк» прийняло (набуло) права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (портфелі заборгованості), а також копія договору відступлення права вимоги № б/н від 28 грудня 2018 року (а.с. 40-50), відповідно до якого ПАТ «Оксі Банк» передало (відступило), а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло (набуло) права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (портфелі заборгованості). Відповідно абз. 2 п. 2.1. договорів № 114/69 від 28 грудня 2018 року та № б/н від 28 грудня 2018 року, перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників), що є його невід`ємною частиною. Як додаток до договорів № 114/69 від 28 грудня 2018 року та № б/н від 28 грудня 2018 року позивач надав до суду витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги від 28 грудня 2018 року (а.с. 51), у якому поруч з номером 27 зазначено повне ПІБ відповідачки ОСОБА_1 , її РНОКПП НОМЕР_1 , номер кредитного договору 014/08-11/42/1-06, дата видачі кредиту 38762, валюта кредиту 840, вид кредиту на придбання авто, сума договору 16400, сума заборгованості за основною сумою боргу по кредиту 20164,36, сума заборгованості за відсотками 8903,56, сума пені 11260,80, загальна сума заборгованості 0,00, серія та номер паспорта НОМЕР_3 та адреса реєстрації відповідачки ОСОБА_1 . Зазначений витяг підписаний та завірений представником ТОВ «Вердикт Капітал» Радченко В.Ю. Проте, як вже було зазначено вище, ТОВ «Вердикт Капітал» не надано належних та допустимих доказів переходу права вимоги від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ПАТ «Оксі Банк» і, відповідно, від ПАТ «Оксі Банк» до ТОВ «Вердикт Капітал», з урахуванням абз. 2 п. 2.1. договорів № 114/69 від 28 грудня 2018 року та № б/н від 28 грудня 2018 року, а саме: реєстрів боржників (портфелів заборгованості) та додатків 1 до договорів (попередніх реєстрів боржників). Отже, доводи апелянта не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази заборгованості відповідача за кредитним договором та підтвердження обставин переходу до позивача права вимоги за кредитним договором та договором поруки. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. У п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення вказаних норм права свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Банку. Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 липня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Головуючий: Ж.І. Максюта Судді: О.В.Свистунова М.М. Пищида