Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 351/1295/25

Справа № 351/1295/25 Провадження № 22-ц/4808/517/26 Головуючий у 1 інстанції Мартинюк В. І. Суддя-доповідач Василишин Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача: Василишин Л.В., суддів: Баркова В.М., Максюти І.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» адвоката Рокетської Світлани Володимирівни на заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2026 року, ухвалене в складі судді Мартинюка В.І. 20 січня 2026 року в місті Снятині у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2025 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - Ляр Д.Ю. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначав, що 16 лютого 2022 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Підпис відповідачкою здійснено власноруч на планшеті, що відповідає вимогам постанови НБУ від 13.12.2019, №151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». Надалі 03.10.2024 відповідач оформила послугу «Кредит готівкою» та підписала паспорт кредиту, кредитний договір і графік платежів. За умовами договору банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 46 600 грн строком на 36 місяців зі ставкою 31% річних. Оскільки відповідачка належним чином не виконувала зобов`язання щодо погашення кредиту та відсотків, станом на 21.07.2025 утворилася заборгованість в розмірі 52 273,27 грн, з яких: 46 600 грн тіло кредиту, 5 673,27 грн відсотки. Зважаючи на вказане, позивач просив стягнути з відповідачки зазначену суму боргу та 2 422,40 грн судового збору. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду Заочним рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у сумі 17 352,14 грн, а також 804,12 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що кредитний договір укладено ОСОБА_1 на 36 місяців, а кінцевий строк повернення кредиту 03.10.2027, тому на момент звернення банку до суду строк виконання зобов`язання в повному обсязі ще не настав. Умовами договору передбачалося право банку вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту лише після направлення позичальнику відповідного повідомлення із зазначенням дати дострокового настання строку виконання зобов`язань. Однак докази направлення відповідного повідомлення також відсутні. За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення всієї суми кредитної заборгованості є недоведеними. Водночас матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачкою поточних щомісячних платежів згідно з графіком. Тому суд визнав обґрунтованими вимоги банку в частині прострочених платежів, які виникли станом на 03.08.2025, та частково задовольнив позов, стягнувши з відповідачки 17 352,14 грн. Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги Представник АТ КБ «ПриватБанк» адвокат Рокетська С.В. на рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій вказала, що рішення ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував умови кредитного договору, зокрема пункт 4.9, за яким у разі прострочення платежів понад 180 днів у позичальника виникає обов`язок достроково повернути всю суму кредиту, проценти та інші платежі. Оскільки прострочення, за розрахунком банку, настало з 04.11.2024, у банку виникло право вимагати стягнення всієї суми заборгованості. Також апелянт зазначає, що подані до справи банківська виписка та розрахунок заборгованості є належними і допустимими доказами, які підтверджують видачу кредиту, користування коштами, часткові платежі та наявність боргу. Часткова сплата відповідачкою коштів свідчить про визнання нею договору та його умов. З огляду на вказане, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а також стягнути з відповідачки судові витрати. Позиція інших учасників справи ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Позиція Івано-Франківського апеляційного суду Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, судове засідання не проводиться. Враховуючи категорію справи та ціну позову в цій справі, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Фактичні обставини справи 16 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим власноручно підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 33-55). Згідно із заявою відповідач підписанням цієї заяви приєдналася до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», які разом становлять Договір банківського рахунку, прийняла всі права та обов`язки, встановлені у Договорі та зобов`язалася належним чином їх виконувати. 03 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір (а.с. 56-73). Відповідно до розділу 1 Договору відповідачка отримала кредит на суму 46 600 грн, строком на 36 місяців, процентна ставка фіксована та становить 31% річних. Денна процентна ставка становить 0,05084%. Загальні витрати за кредитом складають 25 941,49 грн, орієнтована загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом - 72 541,49 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 36,38% річних. Згідно з п. 2.2 Договору кредитнадається безготівковим шляхом (перерахування коштів на поточний рахунок позичальника) НОМЕР_1 . Відповідно до п. 2.3 Договору банк надає позичальнику Паспорт споживчого кредиту «Кредит готівкою», Договір, Графік та інші додатки. Позичальник підписує Договір, Графік та Паспорт споживчого кредиту «Кредит готівкою» електронним підписом або цифровим власноручним підписом. Відповідач зобов`язалася сплачувати банку проценти за надання кредиту у розмірах та строки, визначених у Договорі. Повністю повернути кредит у строк кінцевої дати повернення кредиту відповідно до Графіку (п. п. 3.2.2, 3.2.3 п. 3.2 Договору). Додатком №1 до кредитного договору від 03.10.2024 є графік платежів, яким встановлено періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом і комісії, та який підписаний простим електронним підписом (а.с. 67-73). Згідно з графіком платежів суми платежів розраховані на 36 міс., розмір щомісячного платежу за кредитом 2014,63 грн, з яких: сума кредиту за договором 770,60 грн, проценти за користування кредитом 1244,03 грн, дата останнього платежу 03.10.2027. Графік платежів є невід`ємною частиною Договору (п. 8.14 Договору). У паспорті споживчого кредиту містяться аналогічні умови щодо суми, строку кредиту, процентів та загальні витрати за кредитом (а.с. 74-77). Згідно з довідкою від 23.07.2025 про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , долученій до матеріалів справи, зазначено, що 03.10.2024 останній відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт 46 000 грн (а.с. 32). Позивач свої зобов`язання за Договором виконав та зарахував відповідачу на його банківський рахунок кошти кредиту у розмірі 46 600,00 грн, що підтверджується випискою за договором б/н за період 03.10.2024-23.07.2025 (а.с. 31). Згідно з розрахунком позивача, станом на 21.07.2025 заборгованість відповідача складає 52 273,27 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту 46 600,00 грн, заборгованості за простроченими відсотками 5 673,27 грн (а.с. 29-30). Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу(частина друга статті 1050 ЦК України). Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10.06.2017 відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10.06.2017 на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів». Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14.09.2016 у справі №6-223цс16). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц зазначила, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Отже, звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10.06.2017, не дотримавши передбаченого зазначеним договором порядку, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника, відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. Враховуючи, що положення частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10.06.2017, яка містила вимогу про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту втратили чинність, відтак після 10.06.2017 на ці правовідносини розповсюджується дія частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність. Умовами кредитного договору №б/н від 03 жовтня 2024 передбачено, що банк зобов`язався надати позичальнику строковий кредит на споживчі цілі, а саме відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, у розмірі визначеному договором в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в обумовлені цим договором терміни (п. 2.1 кредитного договору), а тому на дані кредитні правовідносини поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Відповідно до п. 3.2.3 кредитного договору позичальник зобов`язався повністю повернути кредит у строк кінцевої дати повернення кредиту відповідно до графіку, а за п. 3.3.2 цього ж договору банк, при настанні будь-якої з таких подій: порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами видачі та погашення кредиту; порушення цільового використання кредиту (використання кредитних коштів на комерційну, підприємницьку, інвестиційну діяльність, тощо); порушення кримінального провадження щодо позичальника; встановлення відомостей, наданих позичальником банку, такими, що не відповідають дійсності; наявність судових рішень, що набрали чинності, про стягнення грошових коштів з поточного рахунку позичальника, наявність арешту на поточних рахунках, що належать позичальнику, наявність платіжних вимог про примусове списання та інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит не буде повернутий вчасно, банк, на свій розсуд, має право змінити умови видачі та надання кредиту; вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів, виконання інших зобов`язань за кредитом у повному обсязі шляхом надсилання повідомлення. При цьому, згідно зі статтями 212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не настали, терміни вважаються такими, що настали в зазначену у повідомлені дату. У даній справі встановлено, що відповідно до положень п. 1 кредитного договору від 03 жовтня 2024 року строк кредитування становить 36 місяців, разом з тим Банк достроково звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 . Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення Банком вимоги про дострокове повернення кредиту відповідачкою, відсутні також докази отримання такої вимоги останньою. Таким чином, установивши, що умовами кредитного договору було передбачено порядок направлення вимоги про дострокове повернення кредиту (п. 3.3.2 договору), згідно з вимогами частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», однак позивач не надав належних доказів виконання зазначених вимог, при цьому відсутні також докази отримання такої вимоги відповідачкою, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для дострокового стягнення із ОСОБА_1 усієї суми заборгованості за кредитним договором. Колегія суддів уважає доводи апеляційної скарги стосовно того, що згідно з п .4.9 договору факт настання прострочення виконання зобов`язань тривалістю 180 днів та більше є самостійною підставою виникнення обов`язку позичальника здійснити повне погашення кредитного договору без отримання вимог кредитора із встановлення строку виконання вимоги, адже такий настав на 180 день допущення прострочення, безпідставними, оскільки згідно з п. 3.3.2 кредитного договору сторони погодили, що при настанні передбачених цим пунктом обставин, кредитор має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів, виконання інших зобов`язань за кредитом у повному обсязі шляхом надсилання повідомлення. Тобто сторони в кредитному договорі передбачили, що обов`язок з дострокового повернення кредиту у позичальника виникає при настанні будь якого прострочення лише після надсилання банком письмового повідомлення про таку вимогу. Положеннями частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, якого Банком дотримано не було. Порушення позивачем визначеного Закону України «Про споживче кредитування» порядку направлення вимоги про дострокове повернення кредиту відповідачу та отримання такої вимоги останнім, не може мати наслідком покладення на відповідача тягаря дострокового погашення усієї суми заборгованості за кредитним договором. Отже, враховуючи наведене, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив та оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» адвоката Рокетської Світлани Володимирівни залишити без задоволення. Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач: Л. В. Василишин Судді: В. М. Барков І. О. Максюта