Постанова 4822 № 718/893/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 жовтня 2020 року м. Чернівці справа № 718/893/20 провадження №22-ц/822/849/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Височанської Н. К. суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б. секретар Тодоряк Г.Д. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03 липня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Мінів О.І., В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У травні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг та підписав заяву № б/н від 27 листопада 2018 року. При цьому сторони керувалися положеннями ч.1 ст. 634 ЦК України щодо укладення договору приєднання. Зазначало, що відповідач підписуючи анкету-заяву підтвердив свою згоду на те, що вона разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Крім того, заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. На підставі цього, банком було відкрито кредитний рахунок з початковим кредитним лімітом, який в подальшому збільшився до 4000 грн. Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Клієнт дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою Банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Вказувало, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами та умовах договору та в межах встановленого кредитного ліміту. У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору, станом на 15 квітня 2020 року відповідач має заборгованість в сумі 22 571, 42 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 14 774, 13 грн., 6 246, 27 грн. заборгованості за простроченими відсотками; а також штрафи: 500 грн. (фіксована частина) та 1 051,02 грн. (процентна складова). Посилаючись на вказані обставин, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судові витрати в розмірі 2102 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03 липня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 14774,13 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судові витрати в розмірі 1375,97 грн. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників На дане рішення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в цій частині в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, в якому відповідача повідомлено про основні умови кредитування з використання кредитної картки, а саме: тип кредиту, суму ліміту, строк договору та строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентну ставку в межах та позо межами пільгового періоду, тип процентної ставки, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача, реальна річна процентна ставка, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором, у тому числі: розмір штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою, підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту. Таким чином, при укладенні кредитного договору сторонами погоджено усі істотні умови договору, а тому в суду першої інстанції не було підстав відмовляти у стягненні прострочених відсотків та штрафів. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Позиція апеляційного суду Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Заочне рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03 липня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь «ПРИВАТБАНК» заборгованості за тілом кредиту в сумі 14774,13 грн. не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині скасуванню з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, встановлені обставини та застосовані норми права Відмовляючи у стягненні з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсотків і штрафів, суд першої інстанції дійшов висновку, що не можливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, тарифи, що розміщені на офіційному сайті банку неодноразово змінювалися банком. Водночас суд першої інстанції встановив, що заява ОСОБА_1 від 27 листопада 2018 року не містить зазначення процентної ставки, відповідальності у вигляді неустойки штрафів за порушення зобов`язання. Суд вважав недоведеним, що саме наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів розумів позичальник та ознайомився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також, що вони містили умови щодо сплати процентів та неустойки. При цьому суд першої інстанції зазначив, що надані банком Правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки не містять підпису ОСОБА_1 , а також, що сторони обумовили у письмовій формі ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів, відповідальності у вигляді неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання зобов`язань. Разом з тим, надаючи оцінку паспорту споживчого кредиту, суд першої інстанції зазначив, що такий паспорт не може бути взятий судом до уваги, оскільки він не є частиною договору приєднання, так як в анкеті-заяві, підписаній сторонами, посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору не передбачено. З таким висновком погодитись не можна. Судом встановлено, що 27 листопада 2018 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.13). Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , встановлений йому кредитний ліміт на картковий рахунок неодноразово змінювався. Термін дії виданої йому картки до 09/22 (а.с.11,12). У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої станом на 15 квітня 2020 року становить 22 571, 42 грн. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України йдеться про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Як передбачено ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Судом правильно встановлено, що у заяві позичальника від 27 листопада 2018 року розмір процентної ставки та неустойки (штрафів) не зазначені. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками та штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Заяву позичальника, Витяг з «Тарифів Банку», Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг та правил надання банківських послуг», як невід`ємні частини спірного договору, а також на Паспорт споживчого кредиту. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Також, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (16 лютого 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23 березня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Однак з матеріалів справи вбачається, що відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» ОСОБА_1 була надана інформація про споживчий кредит і ним 27 листопада 2018 року підписаний паспорт споживчого кредиту, що згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону свідчить про виконання кредитодавцем вимог щодо надання споживачу інформації про споживчий кредит до укладення договору (а.с.14-15). Так, матеріалами справи доведено, що відповідач ОСОБА_1 , підписавши паспорт споживчого кредиту, погодився із встановленням відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань із своєчасного повернення кредиту, а саме: штраф за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою - 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії: процентна ставка, яка застосовується при невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту 86,4% (ліміт кредиту до 50000 грн), 84% (ліміт кредиту до 75000 грн). Процентна ставка у межах пільгового періоду, 0,00001% річних, процентна ставка за межами пільгового періоду, 43,2% (ліміт кредиту до 50000 грн), 42% (ліміт кредиту до 75000 грн). Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками у сумі 6 246, 27 грн., а також штрафами: 500 грн. (фіксована частина) та 1 051,02 грн. (процентна складова), не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідно до частини 1та 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа. За змістом ст.611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Враховуючи обставини справи підлягає стягненню неустойка у вигляді штрафу фіксованої частини в сумі 500 грн (фіксована частина) та 1051,02 грн (фіксована частина), розмір яких погоджений відповідачем під час підписання паспорта споживчого кредитування. Отже, з відповідача на користь банку підлягають стягненню прострочені відсотки у сумі 6246,27 грн, штраф у розмірі 500 грн (фіксована частина) та штраф 1051,02 (процентна складова). Щодо розподілу судових витрат Пунктом 13 ст.141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задоволено частково в сумі 7797,29 грн, що становить 34,55% від ціни позову. Встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» сплачено судовий збір при поданні позову в сумі 2100 грн. Також АТ КБ «ПриватБанк» сплачено судовий збір при поданні апеляційної скарги в сумі 3153 грн. Отже, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в сумі 1814,90 грн. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення в частині вирішення позову про стягнення відсотків та штрафів з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити. Заочне рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03 липня 2020 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованості за простроченими відсотками та штрафами скасувати. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» в цій частині задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за простроченими відсотками та штрафами в сумі 7797 (сім тисяч сімсот дев`яносто сім) гривень 29 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в розмірі 1814,90 грн. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Н.К. Височанська Судді: І.М. Литвинюк І.Б. Перепелюк