Постанова 4803 № 932/3047/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1148/22 Справа № 932/3047/22 Суддя у 1-й інстанції - Кондрашов І. А. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2022 року м. Дніпро Суддя - доповідач Дніпровського апеляційного суду Коваленко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськавід 26 серпня 2022 року, якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Згідно з оскаржуваною постановою, 12 червня 2022 року о 21 год. 30 хв. в м. Дніпро по вул. Троїцькій, 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Ford Mustang", д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в законному порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що судом невірно та упереджено надано оцінку наявним у справі доказам, а також неправильно застосовано норми закону. Так, апелянт зазначає, що жодної підстави для зупинки його транспортного засобу та перевірки документів у працівників поліції не було, оскільки положення Правил дорожнього руху України він не порушував. ОСОБА_1 вказує на те, що одразу після того, як його автомобіль був зупинений, зі сторони поліцейських здійснювався психологічний тиск щодо нього та пасажирів, які знаходились в автомобілі, при цьому, працівники поліції погрожували затриманням, застосуванням фізичного примусу, а також евакуацією його автомобіля. Разом з цим, апелянт зауважує, що він не заперечував проти проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я та повідомив, що поїде до медичного закладу після того, як закінчиться повітряна тривога. Водночас, працівниками поліції було сфальсифіковане направлення на проходження медичного огляду, оскільки такий документ не складався та не вручався водію, а момент його складання не зафіксований на бодікамері поліцейських. До того ж, ОСОБА_1 наголошує, що поліцейський екіпаж замість доставлення його до закладу охорони здоров`я для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законном порядку, доставив його до приміщення Шевченківського ВП, що спричинило закінчення двогодинного строку на проведення огляду в медичному закладі, внаслідок чого він був позбавлений можливості довести свою невинуватість та своєчасно самостійно пройти такий огляд, проте наведеним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав. Водночас ОСОБА_1 зазначає, що обставини, викладені працівниками поліції в протоколі, не відображають всіх ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім цього, з відеозапису, який наявній у справі, неможливо встановити ознаки сп`яніння, які вказані в протоколі, а суд, досліджуючи цей відеозапис, не надав належної оцінки зафіксованим подіям. Серед іншого, апелянт звертає увагу на те, що суддею порушено вимоги ст. 285 КУпАП та ч. 5 ст. 250 КАС України, оскільки 26.08.2022 суддя повідомив, що йде до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, та призначив оголошення рішення на 29.08.2022 без визначення часу, а 29.08.2022 судом було оголошено вступну та резолютивну частину постанови, в якій зазначено, що рішення складено 26.08.2022, тоді як, правильною датою судового рішення є 29.08.2022. Цими діями, на думку апелянта, суд зменшив строк апеляційного оскарження на три дні, що є порушенням норм процесуального права. З урахуванням наведених обставин, ОСОБА_1 вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю. Заслухавши ОСОБА_1 та його адвоката Погорілого О.В., які апеляційну скаргу підтримали, перевіривши матеріали справи, а також зазначені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши докази у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Ці вимоги закону судом першої інстанції в повному обсязі виконані не були. Так, під час апеляційного розгляду справи встановлено, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, проте не надав належної оцінки наявним у справі доказам з точки зору належності, допустимості та достовірності й допустив істотні суперечності в частині мотивів свого рішення, встановивши при цьому обставини, які не відповідають дослідженим судом доказам. Так, обґрунтовуючи свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 , суд керувався, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 013047, складенним 12.06.2022. На підставі даних протоколу, суд встановив, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. При цьому, на переконання суду апеляційної інстанції, суд не надав належної оцінки встановленим у протоколі обставинам скоєння правопорушення в контексті вимог закону та визнаючи їх доведеними, не перевірив дотримання працівниками поліції процедури проведення такого огляду. Так, статтею 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на зазначений стан в установленному законом порядку. Згідно з вимогами ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Окрім того, пунктом 1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, також встановлено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. В силу вимог пункту 7 Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд, відповідно до ст. 266 КУпАП, проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення. Як видно з долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудних камер поліцейських, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціальних засобів. Поряд із цим, направленням на огляд водія для проходження медичного огляду на стан сп"яніння підтверджується, що останній виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Водночас, виходячи з даних, зафіксованих на відеозаписі, у рапорті, а також з огляду на складений щодо ОСОБА_1 протокол за ст. 185 КУпАП, до медичного закладу у супроводі працівників поліції останній доставлений не був, натомість був затриманий та доставлений до відділення поліції. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відмова від проходження медичного огляду на стан сп"яніння може бути засвідчена лише у закладі охорони здоров`я, на відміну від проходження огляду із застосуванням спеціальних засобів. Наведені обставини у сукупності не засвідчують обставину відмови ОСОБА_1 від проходження саме медичного огляду на стан алкогольного сп"яніння, як і не вказують на дотримання працівниками поліції встановленої ст. 266 КУпАП процедури його проведення. Отже, наявними у справі доказами об`єктивно підтверджується, що ОСОБА_1 був направлений для проходження огляду на стан сп"яніння, проте у закладі охорони здоров`я разом з працівниками поліції не перебував, від проходження медичного огляду не відмовлявся, а сам лише факт його перебування у відділені поліції це засвідчувати не може. За таких умов, відображені у протоколі обставини відмови ОСОБА_1 від проходження саме медичного огляду, з якими погодився суд першої інстанції, визнати правильно встановленими та доведеними неможливо. З наведених мотивів суд вважає порушеним й порядок проходження огляду на стан сп`яніння. Суд зауважує, що після отримання відмови від проходження огляду із застосуванням спеціальних засобів та складання направлення для проходження медичного огляду ОСОБА_1 було затримано з подальшим доставленням до Шевченківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області та при цьому складено й протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП. Водночас, постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року, постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнено до відповідальності за ст. 185 КУпАП, було скасовано та провадження у справі закрито, за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення. У цьому рішенні суд апеляційної інстанції констатував відсутність у протоколі об`єктивних даних на підтвердження законності вимог працівників поліції, які ОСОБА_1 відмовлявся виконувати. На переконання суду, за умови визнання постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року затримання ОСОБА_1 безпідставним, вважати неупередженими дії працівників поліції в частині складання протоколу й за ст. 130 КУпАП, неможливо. Суд також звертає увагу на те, що на час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 перебував у відділенні поліції, проте згідно даних протоколу, його було складено за місцем зупинки транспортного засобу, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП. На переконання апеляційного суду, неправильне зазначення місця складання протоколу викликає обґрунтовані сумніви у належності протоколу як доказу. Окрім цього, як видно з протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено о 21.30 годині, тоді як протокол було складено о 23.01 годині. При цьому, за даними протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, останній перебував у відділені поліції до 23.45 години. Згідно з вимогами ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Суд апеляційної інстанції вважає слушними доводи захисту про те, що затримання ОСОБА_1 позбавило його об`єктивної можливості пройти у встановлений законом двогодинний термін огляд на стан сп`яніння. З урахуванням наведених обставин, суд вважає допустимим доказом наданий стороною захисту висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння № 69, складений о 00.25 годині 13 червня 2022 року, оскільки саме в цей час ОСОБА_1 мав реальну можливість пройти цей огляд. Більш того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 перебуває на посаді судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Згідно з вимогами ст. 49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з`ясування його особи, за винятком: якщо Вищою радою правосуддя надано згоду на затримання судді у зв`язку з таким діянням; затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо таке затримання є необхідним для попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину. Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення, працівникам поліції було достеменно відомо про статус ОСОБА_1 як судді, проте наведені обставини не перешкодили його подальшому утриманню у відділенні поліції та негайно ОСОБА_1 , у відповідності з вимогами закону, звільнено не було. Ці обставини доводять незаконність затримання, внаслідок якого і було порушено порядок проходження огляду на стан сп"яніння. Суд також звертає увагу й на те, що згідно з даними протоколу, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду була засвідчена свідками, проте відомості про цих свідків відсутні та пояснення їх матеріали справи не містять. Вимогами ст. 266 КУпАП, крім іншого, встановлено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Як видно з матеріалів справи, відеозапис правопорушення безперервно не здійснювався та свідки при цьому не залучались. Більш того, відеозапис не містить даних про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп"яніння у медичному закладі. Окрім наведеного, суд вважає за необхідне звернути увагу й на те, що у постанові суд неодноразово керувався порядком проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що обставинам справи взагалі не відповідає. Також, у постанові суд посилався на те, що відмова від проходження огляду, навіть у разі, якщо особа й не перебуває у стані сп`яніння, утворює закінчений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд вважає наведені висновки такими що не узгоджуються з вимогами пункту 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, згідно з якими огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. На переконання суду, такі висновки є упередженими, оскільки жодна особа не позбавлена можливості довести незаконність дій працівників поліції, що в цьому випадку було беззаперечно встановлено. Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, вказані обставини необґрунтовано були залишені поза увагою судом першої інстанції, як такі, що вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, спростовують та можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вказаною статтею виключають. Отже, за наслідками апеляційного розгляду, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам зазначеним у протоколі та доказам, що їх спростовують, та дійшов хибного висновку, що ОСОБА_1 відмовився від проходження зазначеного у протоколі та встановленого судом медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Формальний підхід до розгляду справи є неприпустимим, а самого факту складання протоколу недостатньо для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У той же час, у справі "Barbera, MesseguandJabardo v. Spain" від 06.12.98 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту". Отже, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 280 КУпАП,не з`ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати, що виннуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПне доведена поза розумним сумнівом, а відтак у його діях відсутній склад цього правопорушення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАПпровадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, постанову слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , задовольнити частково. Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Н.В. Коваленко