Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № П/320/215/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/215/20 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій, ВСТАНОВИВ : До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) із позовом до Головного управління Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області в Київській області (надалі - відповідач 1, правонаступник - Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС), Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №18960-17 від 16 червня 2015 року про нарахування суми транспортного податку у розмірі 25000,00 грн ОСОБА_1 , котре було складене Києво-Святошинською об`єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0150695405 від 28 листопада 2019 року про нарахування суми штрафу у розмірі 5000,00 гривень ОСОБА_1 , котре було складене Головним управлінням ДПС у Київській області; - визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області по нарахуванню ОСОБА_1 16206,00 гривень пені за податковим повідомленням-рішенням форми "Ф" №18960-17 від 16 червня 2015 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки визначення податкового зобов`язання із транспортного податку суперечить нормам Конституції України та не узгоджується із принципами оподаткування. Також, позивач вказувала, що податкове повідомлення-рішення №18960-17 від 16 червня 2015 року вона не отримувала та вважає, що контролюючим органом порушено її права. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю: - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №18960-17 від 16 червня 2015 року про нарахування суми транспортного податку у розмірі 25000,00 грн ОСОБА_1 , котре було складене Києво-Святошинською об`єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області; - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0150695405 від 28 листопада 2019 року про нарахування суми штрафу у розмірі 5000,00 гривень ОСОБА_1 , котре було складене Головним управлінням ДПС у Київській області; - визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області по нарахуванню ОСОБА_1 16206,00 гривень пені за податковим повідомленням-рішенням форми "Ф" №18960-17 від 16 червня 2015 року. - стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 152 грн 60 коп. (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області; - стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 152 грн 60 коп. (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачем 1 подано апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та здійснення порушень процесуальних норм, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення винесене з дотриманням вимог чинного законодавства, всі дії відповідача здійснені в межах чинного законодавства, у порядку та у спосіб, передбачений законодавством. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем сплачено суму заборгованості за податковими повідомленнями-рішеннями у повному обсязі, отже в даному випадку підтверджується погодження позивача, з спірними рішеннями. Так, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС, заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва відповідача у справі. Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" від 30 вересня 2020 року № 893 (далі - Постанова № 893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком (у тому числі Головне управління ДПС у Київській області). Пунктом 2 Постанови № 893 встановлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Відповідно до пункту 3 Постанови № 893 права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи. Наказом Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 30 вересня 2020 року № 529 утворені як відокремлені підрозділи Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області територіальні органи згідно з переліком (додаток до цього наказу), серед яких Головне управління ДПС у Київській області. Наказом Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" від 24 грудня 2020 року №755 розпочато з 1 січня 2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30 вересня 2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови №893. Враховуючи викладене, колегія суддів допускає процесуальну заміну Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ 43141377) відповідно до частини 1 статті 52 КАС України з на Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797). Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, та у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів, дослідивши матеріали справи встановила, що дана справа судом першої інстанції розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Отже, враховуючи вище викладене колегія суддів доходить висновку що дано справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження. Позивачем подано клопотання про закриття апеляційного провадження у справі, в зв`язку з тим, що апелянтом пропущено строк звернення з апеляційною скаргою до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки. Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що апеляційна скарга відповідачем 1 подано 31 грудня 2021 року, отже в даному випадку апелянтом не допущено пропуску строку в один рік. Крім того, контролюючим органом сплачено судовий збір в повному розмірі, що і стало підставою для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою та поновлення строку звернення до суду. Крім того, позивачем подано клопотання про залишення апеляційної скарги без руху, колегія суддів не приймає дане клопотання до уваги, оскільки КАС України не передбачено залишення апеляційної скарги без руху, після відкриття апеляційного провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 06.09.2011 по 12.08.2019 та з 18.09.2019 по вул. Мудрого Я., 14-а, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданим Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 18 березня 2008 року. З матеріалів справи вбачається, що у власності позивача рахувався транспортний засіб Infiniti, 2011 року випуску, об`єм двигуна 3696 см. куб. На даний транспортний засіб відповідачем було сформовано податкове повідомлення-рішення форми "Ф" по транспортному податку з фізичних осіб на суму 25000,00 грн №18960-17 від 16.06.2015. На виконання зазначених вимог, позивачем 08.11.2019 було сплачено 25000,00 грн, що підтверджується копією квитанції від 08.11.2019 №0.0.1516650796.1. Крім того, 11.11.2019 позивачем було сплачено 21206,00 грн, з яких 5000,00 грн - штраф, 16206,00 грн - пеня. Відповідачем 28.11.2019 було сформовано податкове повідомлення-рішення на суму штрафу у розмірі 5000,00 грн №0150695405. В той же час, не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із цим позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що використання податковим органом загального пункту щодо різновидів оцінки за критеріями ризику є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути обізнаним у моделюванні поведінки та таким, що не повідомлений про необхідність надання документів за вичерпним і зрозумілим переліком. Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Позивач, вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення, вимога та рішення винесені відповідачем з порушенням норм права, звернулася з даним позовом до суду за захистом порушених прав. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судом першої інстанції зазначено, що рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році, не могли бути застосовані в цьому ж 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатись встановленим місцевою радою. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин). Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування (тут та надалі норми ПК України у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 названої статті ПК України (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. За змістом пункту 267.3 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Згідно пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Пунктом 267.5 статті 267 ПК України установлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Відповідно до підпунктів 267.6.1 та 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Підпунктом 267.6.3 пункту 267.6 статті 267 ПК України на органи внутрішніх справ покладено обов`язок до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об`єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку, а з 1 квітня 2015 року подавати такі відомості у 10-денний строк після закінчення календарного місяця. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, що за позивачем у 2015 обліковувався легковий автомобіль Infiniti Fx37 2011 року, з об`ємом двигуна 3696 куб.см., 2011 року випуску, отже вказаний автомобіль підпадав під визначений пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України об`єкт оподаткування. Разом з тим, транспортний податок було запроваджено Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року N 71-VIII, який набув чинності з 01.01.2015. Відповідно до пункту 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до переліку місцевих податків належить податок на майно. Відповідно до статті 265 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015) податок на майно складається, зокрема, з транспортного податку. Враховуючи наведене, транспортний податок є місцевим податком. Частиною 1 статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону. Згідно з пунктом 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України. Пунктом 10.2 статті 10 ПК України передбачено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 названої статті ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. За приписами пункту 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. Отже, норма передбачає період опублікування рішення ради (період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період (період, який є наступним за плановим). Ці періоди не співпадають у часі. Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році та опубліковані протягом січня-лютого 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатися встановленим місцевою радою. Із наведеного випливає, що транспортний податок підлягав би нарахуванню та сплаті позивачем у 2015 році за умови прийняття та оприлюднення органом місцевого самоврядування відповідного рішення до 15 липня 2014 року. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі N 826/17232/16 від 19.04.2018 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підстави для справляння транспортного податку у 2015 році відсутні. Законодавчою перешкодою для цього є норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 16.06.2015 №18960-17 про нарахування суми транспортного податку у розмірі 25 000, 00 грн. Щодо позовних вимог визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення форми: "Ш" №0150695405 від 28 листопада 2019 року про нарахування суми штрафу у розмірі 5000,00 гривень; "Ф" №18960-17 від 16 червня 2015 року, яким нарахуванню позивачу 16206,00 гривень пені за податковим повідомленням-рішенням форми", колегія суддів зазначає наступне. Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до пункту 57.4. статті 57 ПК України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу. Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 16.06.2015 №18960-17 про нарахування суми транспортного податку у розмірі 25 000,00 грн було надіслано контролюючим органом на адресу позивача: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Вузька,

1. Пунктом 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходження, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. В матеріалах справи міститься копія паспорту позивача, з якого вбачається, що позивач зареєстрована та проживає з 06.09.2011 року в Києва-Святошинському районі, с. Хотів, вул. Ярослава Мудрого 14А. Колегія суддів звертає увагу, що контролюючим органом в порушення вимог законодавства не було належним чином виконано вимогу законодавства щодо направлення податкового повідомлення-рішення про нарахування суми транспортного податку у розмірі 25 000,00 грн на податкову адресу позивача, отже сума за даним рішення є неузгодженою, а тому і підстав для нарахування пені та штрафних санкцій не було. Отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а отже судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Щодо посилання апелянта на те, що позивачем було сплачено в добровільному порядку суми, які визначені в оскаржуваному податкових повідомлення-рішеннях, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, що позивач була вимушена сплатити дані кошти, оскільки при продажі іншого автомобіля, їй було повідомлено, що без погашення податкових зобов`язань, здійснення продаж автомобіля не можливий. Таким чином, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Допустити заміну в порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі з Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ 43141377) на Головне управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ 44096797). Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан