Постанова 4855 № 320/147/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/147/19 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г.В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у справі №320/4208/20 (розглянуто у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області (правонаступник Головне управління Державної податкової служби України у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И Л А : У січні 2019 року до Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач), з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просила суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 7 квітня 2017 р. № 0013091303, №0013121303, № 0013081303. В обґрунтування позову зазначено, що висновки перевірки, які зроблені в акті перевірки від 21 листопада 2016 р. про нарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 10751 грн. 65 коп. (штрафні санкції в сумі 2687 грн. 91 коп.), по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 4010 грн. 00 коп. (штрафні санкції в сумі 1002 грн. 50 коп.) та за платежем військового збору в сумі 1066 грн. 77 коп. (штрафні санкції в сумі 266 грн. 70 коп.) є необґрунтованими. А тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 7 квітня 2017 р. №0013091303, № 0013121303, № 0013081303 також є незаконними і підлягають скасуванню. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 7 квітня 2017 р. № 0013091303, №0013121303, № 0013081303. Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ - 39393260) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 здійснювала роздрібну торгівлю підакцизними товарами (пальним), тому відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014р. № 71- VIII) являлась платником акцизного податку. На час прийняття постанови по даній справі позивачем не подано відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ГУ ДФС у Київській області проведена документально планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 р. по 31 грудня 2015 рр. Відповідно до висновків Акту перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: - п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 ПК України - позивачем занижено оподатковуваний дохід на загальну суму 71677 грн. 73 коп., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 10 751 грн. 65 коп. в тому числі за 2013 р. на суму 83 грн. 96 коп., за 2015 р. на суму 10 667 грн. 69 коп.; - абз. 2 п. 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. № 2464-VI, в результаті чого занижено нарахування єдиного соціального внеску в сумі 24 872 грн. 18 коп., в тому числі за 2013 р. в сумі 194 грн. 23 коп. та за 2015 р. в сумі 24 677 грн. 96 коп.; - п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України позивачем занижено суму акцизного податку, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 4010 грн. 00 коп., в тому числі за грудень 2015 р. - 4010 грн. 00 коп.; - п. 16 прим. 1 підрозділ 10 розділу ХХ, п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПК України - заниження військового збору на суму 1066 грн. 77 коп.; - п. 1, п. 2, п. 9, п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 р. № 265/96-ВР; - пункт 2.6 "Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 р. №637. За результатами перевірки складено Акт перевірки від 21 листопада 2016 р. №965/13-03/2962902566/2018 (надалі - Акт перевірки). На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення 3 січня 2017 р.: - податкове повідомлення-рішення від 3 січня 2017 р. № 0000051303/3, яким збільшено грошове зобов`язання на суму 10751 грн. 65 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 2687 грн. 91 коп.; - податкове повідомлення-рішення від 3 січня 2017 р. № 0000071303/5, яким збільшено грошове зобов`язання на суму 4010 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1002 грн. 50 коп.; - податкове повідомлення-рішення від 3 січня 2017 р. № 0000061303/4, яким збільшено грошове зобов`язання на суму 1066 грн. 77 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 266 грн. 70 коп. Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано до контролюючого органу скаргу на податкові повідомлення рішення від 3 січня 2017 р. № 0000051303/3, № 0000071303/5 та № 0000061303/4. За результатом розгляду скарги ГУ ДФС у Київській області 21 березня 2017 р. прийнято рішення за № 681/ФОП/10-36-10-01-04, яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 3 січня 2017 р. № 0000051303/3, № 0000071303/5 та № 0000061303/4 Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та зобов`язує Білоцерківську ОДПІ надати матеріали структурним підрозділам ГУ ДФС у Київській області для винесення нових податкових повідомлень-рішень відповідно до чинного законодавства. В подальшому 7 квітня 2017 р. відповідачем прийнято нові податкові повідомлення-рішення: - податкове повідомлення-рішення № 0013091303, яким збільшено грошове зобов`язання на суму 10 751 грн. 65 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 2 687 грн. 91 коп.; - податкове повідомлення-рішення № 001312103, яким збільшено грошове зобов`язання на суму 4010 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1002 грн. 50 коп.; - податкове повідомлення-рішення № 0013081303, яким збільшено грошове зобов`язання на суму 1066 грн. 77 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 266 грн. 70 коп. Вважаючи, дії відповідача протиправними щодо винесення податкового повідомлення-рішення позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, сума акцизного податку не є та не може визнаватися доходом фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, оскільки така сума не збільшує економічних вигід для підприємця, а отже, не відповідає основному критерію поняття "дохід"; вимога щодо включення акцизного податку до доходу фізичної особи-підприємця прямо суперечить таким принципам податкового законодавства як єдиний підхід до встановлення податків та зборів та нейтральність оподаткування. Суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, що позивач зареєстрований, як юридична особа 17 серпня 2010 р. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ). Видами діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код КВЕД 46.71); роздрібна торгівля пальним (основний) (код КВЕД 47.30). Контролюючий орган зазначає, що згідно з поданими деклараціями з податку на додану вартість обсяг реалізації скрапленого газу за 2013 рік становить 701231 грн. 00 коп. Згідно з поданою декларацією про майновий стан і доходи валовий дохід підприємця за 2013 рік складає 694233 грн. 60 коп. Отже, розбіжність становить 6997 грн. 40 коп. Згідно з поясненням позивача, станом на 1 січня 2014 р. дебіторська заборгованість по покупцях - Районному відділу освіти Богуславської РДА - 6437 грн. 67 коп. (без ПДВ). Згідно з платіжним дорученням №2739 від 24 січня 2014 р. та платіжним дорученням №938454 від 17 лютого 2014 р. Районним відділом освіти Богуславської РДА було погашено цю заборгованість. Згідно з книгою обліку доходів і витрат суму в розмірі 6437 грн. 67 коп. (без ПДВ) позивачем включено до валового доходу у 2014 році. Також, контролюючий орган зазначив, що до валового доходу за 2013 рік не включено надходження коштів на розрахунковий рахунок в розмірі 559 грн. 73 коп. Згідно з поданою декларацією з податку на додану вартість обсяг реалізації скрапленого газу за 2015 рік становить 1266767 грн. 00 коп. Згідно з поданою декларацією про майновий стан і доходи валовий дохід підприємця за 2015 рік складає 1192305 грн. 60 коп. Згідно з наданим поясненням позивача щодо такої розбіжності сума акцизного податку у розмірі 71118 грн. 00 коп. не включена до валового доходу за 2015 рік. В Акті перевірки зазначено, що в порушення п. 177.1, п. 177.2, ст. 177 ПК перевіркою встановлено заниження суми валового доходу за період 2013-2015 рік на загальну суму 71677 грн. 73 коп., в т.ч. за 2013 рік - 559 грн. 73 коп., за 2015 рік - 71118 грн. 00 коп. Предметом розгляду у даній справі є питання наявності або відсутності обов`язку у позивача включати до суми доходу суму непрямого податку акцизного збору при роздрібній торгівлі. Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції). З огляду на зазначене, природа акцизного податку, як непрямого податку, полягає в тому, що такий податок є частиною вартості товару (послуги), а особливістю непрямого податку є те, що платником податку є покупець товару або послуги (саме він сплачує податок при купівлі), а носієм та особою, зобов`язаною сплатити такий податок до бюджету, є продавець товару або послуги. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 177.2 цієї статті об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. За приписами пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). З аналізу наведених норм вбачається, що податок на додану вартість та акцизний податок мають однакову правову природу: обидва цих податки є непрямими. Однак, норма п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України не робить винятку для фізичних осіб-підприємців щодо не включення акцизного податку до доходу. Разом з цим, податковим законодавством передбачено такі основоположні принципи як єдиний підхід до встановлення податків і зборів, передбачений підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 ПК України, і нейтральність оподаткування, встановлений у підпункті 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України, відповідно до якого установлення податків та зборів повинно відбуватись у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків. Однак, у даному випадку має місце нерівність у порядку визначення доходу від господарської діяльності фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб-підприємців, а включення акцизного податку до доходу фізичної особи-підприємця негативно впливає на конкурентоздатність такого підприємця порівняно з юридичними особами - платниками податку на прибуток, що є порушенням статті 42 Конституції України, якою гарантується право кожного на підприємницьку діяльність, на захист конкуренції, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 6.1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів, не визнається доходами. На підставі наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що сума акцизного податку не є та не може визнаватися доходом фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, оскільки така сума не збільшує економічних вигід для підприємця, а отже, не відповідає основному критерію поняття «дохід»; вимога щодо включення акцизного податку до доходу фізичної особи-підприємця прямо суперечить таким принципам податкового законодавства як єдиний підхід до встановлення податків та зборів та нейтральність оподаткування. Враховуючи вищенаведене, з аналізу норм чинного ПК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно не було віднесено до складу доходу суми акцизного податку, які включені до цін підакцизних товарів. Посилання в апеляційній скарзі на те, що віднесення сум акцизного податку до витрат фізичної особи - підприємця ПК України не передбачено, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки перевіркою не було встановлено завищення або заниження витрат при визначенні загального оподаткованого доходу позивача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року по справі №300/91/19, де зазначено, що сума акцизного податку не включається до складу доходу та витрат фізичної особи-підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність донарахування відповідачем сум податків та відповідних штрафних санкцій позивачу на не відображену нею суму акцизного податку у складі валового доходу за 2015 рік, а отже податкове повідомлення-рішення з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 4010 грн. 00 коп. (штрафні санкції в сумі 1002 грн. 50 коп.) є протиправним і підлягає скасуванню. Враховуючи, що нарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 10751,65 грн та за платежем військового збору в сумі 1066,77 грн безпосередньо пов`язано з визначенням податковим органом акцизного податку та загального розміру валового доходу, що, як зазначено вище, є помилковим, то за таких обставин винесені податкові повідомлення-рішення з податку на доходи фізичних осіб та за платежем військового збору також є протиправними і підлягають скасуванню. Також, суд першої інстанції звернув увагу, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2017 року по справі № 810/3300/17, яке набрало законної сили 04 червня 2018 р., за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій зроблено аналогічний висновок. У вищезазначеній постанові суду зазначено, що «сума акцизного податку не є та не може визнаватися доходом фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, оскільки така сума не збільшує економічних вигід для підприємця, а отже, не відповідає основному критерію поняття "дохід"; вимога щодо включення акцизного податку до доходу фізичної особи-підприємця прямо суперечить таким принципам податкового законодавства як єдиний підхід до встановлення податків та зборів та нейтральність оподаткування.». Колегія суддів зазначає, що рішення суду, яке набрало законної сили - має преюдиціальне значення, згідно ч. 4 ст. 78 КАС України (обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом), а відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Проте, всупереч висновків судових рішень по справі №810/3300/17, що набрали законної сили, якими визнано протиправними рішеннями податкового органу щодо збільшення позивачу грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску та військового збору з підстав заниження, на думку податкового органу, позивачем загальної суми річного оподаткованого доходу у зв`язку із не включенням до складу доходу сум акцизного збору, відповідач повторно прийняв з аналогічних підстав оскаржувані у даній справі рішення та вимогу, водночас, за інший податковий період, що прямо суперечить наведеним вимогам КАС України та свідчить про не виконання відповідачем судових рішень, що набрали законної сили. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін. Колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов (змісту акту перевірки), а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, зазначених у ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя: Г.В. Земляна Судді: Є.І. Мєзєнцев В.В. Файдюк