Постанова 4803 № 210/1441/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7755/22 Справа № 210/1441/22 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2022 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді АгєєваО.В., суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №210/1441/22 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Скотар Р.Е.,повний текст рішення складено 15 вересня 2022 року - ВСТАНОВИВ: У травні 2022 ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що працював з 27.08.1984 року по 07.10.1998 року підземним бурильником, підземним прохідником з веденням вибухових робіт, підземним слюсарем на шахті «Північна» Рудоуправління ім.Кірова ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Всього позивач працював на даному підприємстві в умовах впливу шкідливих факторів 14 років. Внаслідок роботи у шкідливих умовах праці у позивача виявлено професійне захворювання вібраційну хворобу 1 ст. По факту даного професійного захворювання було складено Акт б/н розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 27.11.1995 року. Відповідно до виписки із акта освідування у ЛТЕК від 06.12.1995 року позивачу було встановлено 30% втрати професійної працездатності первинно. Згідно виписки із акта освідування у ЛТЕК від 06.12.1996 року позивачу було встановлено 25% втрати професійної працездатності повторно. Згідно виписки із акта освідування у ЛТЕК від 17.12.1997 року позивачу було встановлено 20% втрати професійної працездатності повторно. Згідно виписки із акта освідування у ЛТЕК від 11.02.1999 року позивачу було встановлено 20% втрати професійної працездатності повторно. Згідно виписки із акта освідування у ЛТЕК від 27.01.2000 року позивачу було встановлено 20% втрати професійної працездатності повторно. Згідно виписки із акта освідування у ЛТЕК від 05.04.2001 року позивачу було встановлено 20% втрати професійної працездатності повторно. Згідно виписки із акта освідування у ЛТЕК від 29.01.2003 року позивачу було встановлено 20% втрати професійної працездатності повторно. Згідно виписки із акта освідування у ЛТЕК від 20.12.2004 року позивачу було встановлено 20% втрати професійної працездатності повторно. Згідно виписки із акта огляду МСЕК від 18.12.2006 року позивачу було встановлено 40% втрати професійної працездатності повторно та 3 групу інвалідності. Згідно виписки із акта огляду МСЕК від 19.12.2008 року позивачу було встановлено 40% втрати професійної працездатності повторно та 3 групу інвалідності. Згідно виписки із акта огляду МСЕК від 01.02.2012 року позивачу було встановлено 40% втрати професійної працездатності повторно та 3 групу інвалідності. Згідно виписки із акта огляду МСЕК від 10.02.2014 року позивачу було встановлено 65% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності повторно та безстроково. В результаті професійного захворювання у позивача є постійне оніміння кінцівок, побіління пальців, біль, відчуття холоду, слабкість в руках, головні болі. Позивачу дуже важко справлятися з професійним захворюванням, він вимушений постійно лікуватися та приймати ліки, змінився його образ та якість життя, що спричиняє йому моральні страждання У зв`язку з наведеним позивач просив стягнути з відповідача 227500,00 гривень моральної шкоди без утримання податків і зборів. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2022 року позовні вимоги задоволені частково:стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 130000 грн. гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду змінити, стягнувши на його користь 227500,00 гривень моральної шкоди. В обґрунтування зазначив, що відповідно до рішень ЄСПЛ рішення суду повинні бути розумно передбачуваними. Так, рішенням від 12.01.2012 року у справі «Ігор Шевченко проти України» ЄСПЛ просудив заявнику 8000 євро на відшкодування моральної шкоди Наводить практику Дніпровського апеляційного суду в аналогічних справах, у яких розмір моральної шкоди було збільшено судом апеляційної інстанції. Розмір шкоди не є адекватним дійсним моральним стражданням позивача. Відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг`також подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначив, що обов`язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв`язку мiж шкодою і протиправною поведінкою особи. Крім того судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення Пленуму Верховного Суду України у Постанові №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно первинному висновку МСЕК від 27.11.1995 року встановлено 30% втрати професійної працездатності. В результаті подальших оглядів, висновком МСЕК від 10.02.2014 року встановлено 65% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково. Крім іншого, із тексту позовної заяви вбачається, що на думку Позивача, що в свою чергу, також визнав суд першої інстанції, що правонаступником ДП РУ ім. Кірова - є ПАТ«АрселорМіттал Кривий Ріг», однак це не відповідає об`єктивній дійсності. Згідно наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19.04.2001«Про подальшу реструктуризацію РУ iм.Кірова», на який посилались суди, передано об`єкти та виробничі потужності Державного підприємства «Рудоуправлiння імені Кірова» на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення статутного фонду. Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 07 квітня 2004 року №166 «Про створення ВАТ «Криворіжсталь» створено акціонерне товариство «Криворізькийгірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» шляхом перетворення Криворізькогодержавного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Державне підприємство «Рудоуправління ім.Кірова» не передавало свої права і обов`язки відповідачу, отже, відповідач не є правонаступником ДП «Рудоуправління ім.Кірова». Відповідно до постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2011 по справі №Б38/330-10 ліквідовано юридичну особу Державне підприємство «Рудоуправління ім. Кірова», тобто воно існувало до 2011 року та припинено без правонаступництва. Посилається на судову практику, що підтверджує відсутність правонаступництва у ПАТ «АМКР» по відношенню до Державного підприємства «Рудоуправління ім. Кірова». У Акті прийому-передачі основних фондів від 29.05.2001 року, не згадується передача немайнових прав та обов`язків ДП РУ ім.Кірова до ПАТ «АМКР». Судами різних інстанцій вже встановлено відсутність обов`язку ПАТ«АрселорМіттал Кривий Ріг» відшкодовувати шкоду, заподіяну Державним підприємством «Рудоуправління ім. Кірова», оскільки останнім не було передано своїх прав та обов`язків ПАТ«АрселорМіттал Кривий Ріг» як правонаступнику (справа №212/5919/16-ц, справа №212/2526/16-ц, справа №2/310, справа NK-1015/07). Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи оскільки необґрунтовано відхилили доводи учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та залишилися без розгляду клопотання про витребування доказів та заява-заперечення проти розгляду у справі в порядку спрощеного провадження. Відзиви на апеляційні скарги до апеляційного суду не надійшли. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна у позову у даній справі складає 227500 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 27.08.1984 року по 07.10.1998 року працював у відповідача в РУ ім. Кірова на шахті ім. Северная підземним бурильником, підземним прохідником з веденням вибухових робіт, підземним слюсарем. 07.10.1998 року Позивач звільнився з підприємства по скороченню штату, що підтверджується копіє трудової книжки останнього. У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, Позивачем отримано хронічне професійне захворювання вібраційна хвороба 2 ст. По факту даних професійних захворювань було складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 27.11.1995 року. Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 27.11.1995 року, причиною виникнення професійного захворювання Позивача є конструктивні недоліки машин та механізмів, довготривала праця на буровому устаткуванні з підвищеним рівнем вібрації та шуму, недосконалість захисних засобів від вібрації на шахті ім. Кірова. Відповідно до витягу із акта огляду у ЛТЕК від 06.12.1995 року позивачу було встановлено 30% втрати працездатності від профзахворювання первинно, з датою переогляду 01.11.1996 року. Відповідно до витягу із акта огляду у ЛТЕК від 06.12.1996 року позивачу було встановлено 25% втрати працездатності від профзахворювання повторно, з датою переогляду 01.11.1997 року. Відповідно до витягів із акта огляду у ЛТЕК від 17.12.1997 року, 11.02.1999 року, 27.01.2000 року, 05.04.2001 року, 29.01.2003 року, 20.12.2004 року позивачу було встановлено 20% втрати працездатності від профзахворювання повторно, з датою переогляду 01.12.2006 року. Згідно із виписок із актів огляду МСЕК від 18.12.2006 року та від 19.12.2008 року Позивачу було встановлено 40% втрати професійної працездатності з датою переогляду 01.12.2008 року. Згідно із виписки із акта огляду МСЕК від 01.02.2012 року позивачу було встановлено 40% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності з датою переогляду 01.12.2013 року. Відповідно до довідки МСЕК від 10.02.2014 року позивачу було встановлено 65% втрати професійної працездатності (вібраційна хвороба) та третя група інвалідності безстроково. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено звичний спосіб життя Позивача, фізичний стан призводить до пригнічення його душевного стану, до постійних переживань та глибоких моральних страждань. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що тяжкі та шкідливі умови праці на підприємстві відповідача призвели до професійного захворювання позивача, та цим позивачу було заподіяно моральну шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив зі ступеню, характеру, обсягу і тривалістю страждань, та того, що професійна працездатність в зв`язку з професійним захворюванням згідно висновку МСЕК втрачена на 65%, позивач визнаний інвалідом третьої групи безстроково. Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками та зазначає наступне. Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до частини 1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано довідку про умови праці, медичний висновок Центральної лікарсько-експертної комісії, Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, довідку про результати визначення ступеню втрати працездатності, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до яких позивачу безстроково встановлено 3 групу інвалідності, ступень втрати працездатності - 65 відсотків. Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 27.11.1995 року, причиною виникнення професійного захворювання Позивача є конструктивні недоліки машин та механізмів, довготривала праця на буровому устаткуванні з підвищеним рівнем вібрації та шуму, недосконалість захисних засобів від вібрації на шахті ім. Кірова. Таким чином, в даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство). Позивачем оскаржується рішення суду у частині розміру моральної шкоди, яку було стягнуто судом першої інстанції, та зазначено, що він є замалим. Відповідачем у своїй апеляційній скарзі зазначено, що розмір моральної шкоди є необґрунтованим. Однак апеляційний суд не приймає до уваги доводи скарг щодо необґрунтованості розміру відшкодування, оскільки відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31 березня 1995р., №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно з ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру. Зважаючи на це будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З рішення суду вбачається, що судом першої інстанції повно, всебічно і об`єктивно досліджені всі обставини по справі у тому числі: характер та ступень втрати працездатності, яка встановлена позивачу безстроково, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, з урахування встановлення третьої групи інвалідності, яка є робочою групою, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, судом враховані всі надані сторонами докази і їм дана належна оцінка. Визначена судом сума відшкодування моральної шкоди у 130000 грн. є справедливою та такою, що відповідає обставинам справи. Апеляційний суд не приймає до уваги посилання позивача на судову практику інших судів першої та другої інстанції, оскільки вона не має правового значення для розгляду даної справи та зроблена за інших обставин. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником ДП «Рудоуправління імені Кірова», яке припинено без правонаступництва в 2011 році, тому не має нести відповідальність за шкоду здоров`ю, що спричинена позивачу під час його роботи в «Рудоуправлінні імені Кірова» ВО Кривбасруда» колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. 01 липня 1975 року Промислове об`єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 року за №194та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у Виробниче об`єднання, до складу якого увійшли всі Рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць. Станом на 01 січня 1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 Рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату. 01 січня 1988 року на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі Рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз`їзду, РУ ім. Дзержинського. В 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України. Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22 лютого 1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром. 28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова. 30 березня 2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30 березня 2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат. Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19 квітня 2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01 квітня 2001 року. П.п 3.1.-3.2 розділу 3 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19 квітня 2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова» було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01 травня 2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Відповідно до Додатку № 1 до Наказу № 165 від 19 квітня 2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»», шахта ім. «Артема», на якій працював позивач ОСОБА_1 відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Згідно ст.37 ЦК України, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону СРСР «Про державне підприємство (об`єднання)» об`єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Воно здійснює свою діяльність на основі єдиного плану і балансу. Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» є правонаступником шахті ім. «Північна» Рудоуправління імені Кірова ВО «Кривбасруда». З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником РУ імені Кірова та особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу. Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на висновок науково-правової експертизи від 04.03.2021 року № 126/33-е, який затверджений заступником директора Інституту держави та права імені В.М.Корецького НАН України з наукової роботи, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України О.В. Скрипнюком та відповідно до якого ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не має нести відповідальність за діяльність РУ ім Кірова, оскільки між підприємствами, під час реструктуризації РУ ім Кірова, не відбулось правонаступництва, оскільки статтею 114ЦПКУкраїнипередбачено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи. Відповідно до статті 115 ЦПК України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань. З наведеного вбачається, що висновки мають виключно консультативний характер і не є обов`язковими для суду. Таким чином, з огляду на вищенаведені норми процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновок науково-правової експертизи від 04.03.2021 року № 126/33-е, який затверджений заступником директора Інституту держави та права імені В.М.Корецького НАН України з наукової роботи, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України О.В. Скрипнюком не є доказом у справі, може бути прийнятий з питань застосування аналогії закону чи аналогії права; змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі, але в даній справі такі питання не порушувались і з цих підстав відхиляє означені доводи відповідача. Вказаний висновок колегії суддів повністю узгоджується з висновками, викладеними в Постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 760/20904/16-ц, провадження № 61-11762ск19. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі № 212/2526/16-ц, при розгляді якої судом апеляційної інстанції з наданих сторонами доказів, не установлено факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» по відношенню до Криворізького державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», відхиляються колегією суддів, оскільки, при розгляді даної справи, колегією суддів установлено, що на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», являється також правонаступником Рудоуправління імені Кірова. Постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2021 року у справі №904/144/21, на яку посилається відповідач, правового значення не має, з вищенаведених підстав. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч.2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Доводи апеляційних скарг не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2022 року немає. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційних скарг без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Судді: