Постанова 4803 № 210/2684/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2558/23 Справа № 210/2684/22 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О.В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 210/2684/22 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій Олена Василівна, до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2022 року, встановив: У серпні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Повалій О.В., звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі за текстом ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 має 21 рік 05 місяців стажу в умовах впливу шкідливих факторів, з них з 13 квітня 1971 року по 17 квітня 1974 року, з 12 вересня 1983 року по 01 грудня 1995 року, з 01 грудня 1995 р. по 11 грудня 1998 року підземним вибухівником та підземним опрокидувальником на шахтах № 1 і № 2 ім. Артема ДП «Рудоуправління імені Кірова». В період з 18листопада 1974 року по 01 квітня 1975 року роздувальником в шламово-переробному цеху КМК імені Леніна, з 06 жовтня 1978 року по 05 липня 1979 року сортувальником, здатчиком сортопрокатного цеху 1 з-ду «Криворіжсталь». КМК імені Леніна та завод «Криворіжсталь» це минулі назви ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 11 грудня 1998 року позивача звільнено з роботи на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників. Згідно довідки МСЕК від 05 грудня 1996 року позивачу первісно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 25%, з них 20% втрати працездатності по нещасному випадку згідно акту. Згідно довідки МСЕК від 13 лютого 2014 року серії АБ № 0008938 позивачу первісно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60%, безстроково, ІІІ групу інвалідності, при цьому зазначено про потребу позивача в забезпеченні медикаментозним лікуванням. За час роботи на шахтах №1, 2 ім. Артема ДП «Рудоуправління імені Кірова» згідно довідки МСЕК становить 45% втрати працездатності. Виписним епікризом №2706/763 підтверджуються діагнози професійних захворювань позивача. Зазначено про скарги на зниження слуху, шум у вухах. Крім того, в епікризі анамнезом життя вказані катаракта та хронічний бронхіт (копія епікризу додається). У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості його вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання він постійно відчуває дискомфорт та фізичні болі. Зазначає, що позивач та його сім`я переживають та страждають з приводу його стану здоров`я, він майже не бачить і не чує. Через серйозні проблеми зі здоров`ям позивач вже більше ніж 20 років не може проводити достатньо часу із родиною, займаючись разом якимось активним відпочинком, спортом та туризмом, адже фізичний стан, фінансовий стан та постійні перебування в лікарні не дозволяють цього реалізувати. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є значними та незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його користь на відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок нещасного випадку на виробництві а також відшкодування моральної шкоди у зв`язку із ушкодженням здоров`я, внаслідок професійного захворювання в розмірі 145 000 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір в сумі 1 450 гривень. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не взяв до уваги відсутність правонаступництва ДП РУ імені Кірова по відношенню до відповідача, не звернув уваги на доводи відповідача з цього приводу та прийшов до помилкового висновку про наявність у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» статусу правонаступника прав та обов`язків ДП «Рудоуправління імені Кірова». Наполягає на тому, що позивач перебував у трудових відносинах саме з ДП «Рудоуправління імені Кірова», а тому моральна шкода, завдана ушкодженням здоров`я на виробництві, може бути відшкодована виключно роботодавцем. Посилається на судову практику 2010 року та 2016 року в аналогічних справах, що підтверджує відсутність правонаступництва у відповідача по відношенню до ДП «Рудоуправління імені Кірова». Зауважує, що, відповідно до Постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2011 року, Державне підприємство «Рудоуправління імені Кірова» ліквідовано без правонаступників. Також посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі № 212/2526/16-ц, при розгляді якої судом апеляційної інстанції з наданих сторонами доказів не установлено факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» по відношенню до Криворізького державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова». Також посилається на висновок науково-правової експертизи Національної академії України Інституту Держави і права ім. В.М. Корецького щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм та положень законодавства України від 04.03.2021 року за вих. №126/33-е. Вказує на те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не має нести відповідальності за діяльність РУ ім. Кірова, оскільки між підприємствами, під час реструктуризації РУ ім. Кірова не відбулось правонаступництва, що підтверджує правову позицію відповідача та порушення судом першої інстанції норм матеріального права. З огляду на вказане, скаржник наголошує, що будь-яких порушень законодавства про працю відносно позивача, які б знаходилися в причинному зв`язку з настанням професійного захворювання відповідач не вчиняв. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Таким вимогам закону судове рішення відповідає в повній мірі. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 13 квітня 1971 року по 17 квітня 1974 року, з 12 вересня 1983 року по 01 грудня 1995 року, з 01 грудня 1995 р. по 11 грудня 1998 року підземним вибухівником та підземним опрокидувальником на шахтах № 1 і № 2 ім. Артема ДП «Рудоуправління імені Кірова». В період з 18листопада 1974 року по 01 квітня 1975 року роздувальником в шламово-переробному цеху КМК імені Леніна, з 06 жовтня 1978 року по 05 липня 1979 року сортувальником, здатчиком сортопрокатного цеху 1 з-ду «Криворіжсталь». КМК імені Леніна та завод «Криворіжсталь» (правонаступником на даний час є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»). (а.с.7-8) 11 грудня 1998 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв`язку із скороченням штату працівників. ОСОБА_1 має 21 рік 05 місяців стажу в умовах впливу шкідливих факторів. З позивачем 19 грудня 1995 року стався нещасний випадок. За фактом нещасного випадку на підприємстві було складено Акт № 2-12 про нещасний випадок, на виробництві від 21 грудня 1995 року. Згідно п. 11.3 Акту причиною нещасного випадку на виробництві встановлено незадовільну організацію робіт на робочому місці, яка виразилась у незастосуванні спецзасобів та обладнань. (а.с.9-10) Згідно довідки МСЕК від 05 грудня 1996 року позивачу первісно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 25% втрати професійної працездатності первинно, з них 20% втрати працездатності по нещасному випадку згідно акту. (а.с.11) Згідно довідки МСЕК від 13 лютого 2014 року позивачу первісно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60% втрати професійної працездатності, з них 15% втрати працездатності по нещасному випадку згідно акту безстроково. (а.с.12) Крім того, по факту даних професійних захворювань позивача було складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 17 червня 2011 року. (а.с.12 т. 2). Пункт 14 даного Акту вказує на наявність у позивача професійних захворювань: - нейросенсорної приглухуватості другого ст. (з помірним зниженням слуху). - ТНТ катаракта першої ст. обох очей. Захворювання професійне з 1995 року. У пункті 13 Акту міститься висновок про наявність шкідливих умов праці позивача: умови та характер праці підземного опрокидувальника шахти № 2 імені Артема відносяться до ІІІ класу 3 ступеню шкідливості атестація робочого місця по ДП РУ ім. Кірова за 1994 рік. Відповідно п. 16 вказаного Акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи з 13.04.1971 р. 17.04.1974 р., з 12.09.1983 р. по 01.12.1995 р., з 01.12.1995 р. по 11.12.1998 р. підземним вибухівником та підземним опрокидувальником на шахтах №1 і №2 ім. Артема ДП «Рудоуправління імені Кірова» позивач виконував роботи в підземних умовах шахт в зоні працюючих машин і обладнання, які за своїми конструктивними недоліками були джерелами шуму, що перевищував ГДР. В період з 18.11.1974 року по 01.04.1975 років роздувальником в шламово-переробному цеху КМК імені Леніна, з 06.10.1978 р. по 05.07.1979 року сортувальником, здатчиком сортопрокатного цеху 1 з-ду «Криворіжсталь» позивач, за даними доповнення № 2/2-194 до санітарно-гігієнічної характеристики його умов праці №2/2-316 від 21.03.1995 року, підготованих Саксаганською райСЕС, також підпадав під вплив шуму, що перевищував ГДР. Згідно п. 17 Акту причинами виникнення професійного захворювання визначені наступні: робота протягом 21 року 5 місяців в умовах перевищення шуму: еквівалентний рівень 82-103 дБА при ГДР 80 дБА. (а.с.12 т. 2) Згідно довідки МСЕК від 20 липня 2014 року серії 10 ААА № 070648 позивачу первісно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 35% втрати професійної працездатності (а.с.13 т. 2).. Згідно довідки МСЕК комісії від 13 лютого 2014 року серії АВ № 0037908 позивачу первісно визначено третю групу інвалідності (а.с.14 т. 2). Згідно довідки МСЕК від 13 лютого 2014 року серії АБ № 0008938 позивачу первісно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60%, безстроково, ІІІ групу інвалідності, при цьому, зазначено про потребу позивача в забезпеченні медикаментозним лікуванням. За час роботи на шахтах № 1,2 ім. Артема ДП «Рудоуправління імені Кірова» згідно довідки МСЕК становить 45% втрати працездатності. (а.с.15 т. 2). Відповідно до виписного епікризу №2706/763, підтверджуються діагнози професійних захворювань позивача. Зазначено про скарги на зниження слуху, шум у вухах. Крім того, в епікризі анамнезом життя вказані катаракта та хронічний бронхіт. (а.с.16,17 т. 2). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням. При цьому суд не взяв до уваги доводи відповідача, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником шахти 2 ім. Артема ДП РУ ім. Кірова, на якому працював ОСОБА_1 . Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 145 000 гривень, суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, наявності у позивача третьої групи інвалідності, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. В Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 17 червня 2011 року, міститься висновок про наявність шкідливих умов праці позивача: умови та характер праці підземного опрокидувальника шахти № 2 імені Артема відносяться до ІІІ класу 3 ступеню шкідливості атестація робочого місця по ДП РУ ім. Кірова за 1994 рік. Відповідно п. 16 вказаного Акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи з 13.04.1971 р. 17.04.1974 р., з 12.09.1983 р. по 01.12.1995 р., з 01.12.1995 р. по 11.12.1998 р. підземним вибухівником та підземним опрокидувальником на шахтах №1 і №2 ім. Артема ДП «Рудоуправління імені Кірова» позивач виконував роботи в підземних умовах шахт в зоні працюючих машин і обладнання, які за своїми конструктивними недоліками були джерелами шуму, що перевищував ГДР. В період з 18.11.1974 року по 01.04.1975 років роздувальником в шламово-переробному цеху КМК імені Леніна, з 06.10.1978 р. по 05.07.1979 року сортувальником, здатчиком сортопрокатного цеху 1 з-ду «Криворіжсталь» позивач, за даними доповнення № 2/2-194 до санітарно-гігієнічної характеристики його умов праці №2/2-316 від 21.03.1995 року, підготованих Саксаганською райСЕС, також підпадав під вплив шуму, що перевищував ГДР. Причинами виникнення професійного захворювання визначено робота протягом 21 року 5 місяців в умовах перевищення шуму: еквівалентний рівень 82-103 дБА при ГДР 80 дБА. Отже, роботодавець під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд не взяв до уваги відсутність правонаступництва РУ імені Кірова по відношенню до відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником ДП «Рудоуправління імені Кірова», яке припинено без правонаступництва в 2011 році, тому не має нести відповідальність за шкоду здоров`ю, що спричинена позивачу під час його роботи в «Рудоуправлінні імені Кірова» ВО Кривбасруда» колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. 01 липня 1975 року Промислове Об`єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18 квітня 1975 року за №194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у Виробниче Об`єднання, до складу якого увійшли всі Рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць. Станом на 01 січня 1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01 вересня 1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату. 01 січня 1988 року на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16 липня 1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13 жовтня 1987 року за №2 на базі рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз`їзду, РУ ім. Дзержинського. Так, у 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України. Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22 лютого 1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром. 28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне Рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне Рудоуправління імені Кірова. 30 березня 2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30 березня 2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат. Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19 квітня 2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01 квітня 2001 року. П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова, станом на 01 травня 2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Відповідно до Додатку № 1 до Наказу № 165 від 19 квітня 2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», шахта «Північна», на якій працював позивач на момент отримання ним професійного захворювання, відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Згідно ст. 37 ЦК України, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої. Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником шахти ДП РУ імені Кірова та особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу, відхиляючи доводи відповідача в цій частині. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі №212/2526/16-ц, при розгляді якої судом апеляційної інстанції з наданих сторонами доказів, не установлено факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» по відношенню до Криворізького державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», відхиляються колегією суддів, оскільки, при розгляді цивільної справи колегією суддів установлено, що на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», являється також правонаступником Рудоуправління імені Кірова. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 березня 2021 року, яке набрало законної сили 29 березня 2021 року, по справі № 904/144/21, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне. В справі № 904/144/21 вирішувався спір щодо стягнення з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» заборгованості в сумі 79 800 грн. за простим векселем серії АА 0418283 від 10 квітня 2001 року. Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі (стаття 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"). Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі «Уніфікований закон», з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також Законами України від 05.04.2001 № 2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» (стаття 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006 року «Про цінні папери та фондовий ринок», від 06.07.1999 року «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», від 06.07.1999 року «Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року про врегулюванню деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», від 06.07.1999 року «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів» у редакції, чинній на відповідний момент. Розглядаючи справу № 904/144/21 господарський суд встановив, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є неналежним відповідачем, оскільки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником векселедавця (Шахти ім. Артема Державного підприємства «Рудоуправління ім. Кірова»). Цим же рішенням встановлено, що в рамках реструктуризації «РУ ім Кірова», відповідно до наказу Державного комітету промислової політика України від 19 квітня 2001 року за № 165, шахта ім. Артема (як підрозділ) для збільшення статутного капіталу КДГМК «Криворіжсталі» не передавалась; відповідно до додатку № 1 вказаного наказу передавались виробничі потужності Шахти ім. Артема. Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Однак, вказане рішення не є преюдиційним до справи, що розглядається в цьому провадженні, оскільки не стосується прав та обов`язків сторін в частині трудових відносин. Колегія суддів не бере до уваги, посилання відповідача на висновок науково-правової експертизи від 04 березня 2021 року № 126/33-е, який затверджений заступником директора Інституту держави та права імені В.М.Корецького НАН України з наукової роботи, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України О.В. Скрипнюком та відповідно до якого ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не має нести відповідальність за діяльність РУ ім. Кірова, оскільки між підприємствами, під час реструктуризації РУ ім. Кірова, не відбулось правонаступництва, оскільки статтею 114 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи. Відповідно до статті 115 ЦПК України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань. З наведеного вбачається, що висновки мають виключно консультативний характер і не є обов`язковими для суду. Таким чином, з огляду на вищенаведені норми процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновок науково-правової експертизи від 04 березня 2021 року № 126/33-е, який затверджений заступником директора Інституту держави та права імені В.М. Корецького НАН України з наукової роботи, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України О.В. Скрипнюком не є доказом у справі, може бути прийнятий з питань застосування аналогії закону чи аналогії права; змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі, але в даній справі такі питання не порушувались і з цих підстав відхиляє означені доводи відповідача. Вказаний висновок колегії суддів повністю узгоджується з висновками, викладеними в Постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 760/20904/16-ц, провадження № 61-11762ск19. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер професійних захворювань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, зважаючи на встановлення ступеню втрати професійної працездатності, безстроково. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 60% (втрата працездатності 45%) та визначено ІІІ групу інвалідності безстроково, що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача та беззаперечно свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану в майбутньому, а також, приймаючи до уваги обставини отримання позивачем професійного захворювання та тривалий стаж роботи позивача у шкідливих умовах праці, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (145 000 гривень) відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації, та не перевищує гранично рівня відшкодування такої шкоди. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці, тоді як, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін. Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 11 квітня 2023 року. Головуючий О.І. Корчиста