Постанова 4817 № 607/5599/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/5599/22Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/817/864/22 Суддя - доповідач - Храпак Н.М. Категорія - 310020000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 грудня 2022 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Костів О. З., Парандюк Т. С., за участю секретаря - Дідух М.Є. розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу №607/5599/22 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Сампари Надії Миронівни на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2022 року, ухваленого суддею Сливкою Л.М., повний текст якого складений 01 серпня 2022 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, - В С Т А Н О В И В: у травні 2022 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень, щомісячно, починаючи з 06 травня 2022 року і до закінчення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (а.с. 1-3). В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2014 року стягнуто із відповідача на її користь аліменти на неповнолітнього сина у розмірі 500 гривень щомісячно, до досягнення сином повноліття. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час син досягнув повноліття та є студентом другого курсу ВСП Фаховий коледж економіки, права та інформаційних технологій Західноукраїнського національного університету, спеціальність Підприємництво, торгівля та біржова діяльність, форма навчання денна, умови навчання держзамовлення, термін навчання з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2023 року. Окрім того, син навчається на першому курсі заочної форми навчання за спеціальністю Готельно-ресторанна справа Відокремленого структурного підрозділу закладу вищої освіти Відкритий міжнародний університет розвитку людини Україна Миколаївський фаховий коледж, де навчається на контрактній формі навчання, термін навчання з 01 жовтня 2021 року по 30 липня 2023 року, загальна вартість освітньої послуги 23 000 гривень, оплата проводиться щомісячно по 1 200 гривень. Таким чином, ОСОБА_3 позбавлений можливості працевлаштуватися та самостійно отримувати доходи, у зв`язку із чим потребує матеріальної допомоги від батьків, зокрема на харчування, проїзд, придбання канцелярського приладдя, одягу, тощо. Крім цього, для навчання сину необхідно придбати ноутбук, однак, самостійно вона не може належним чином забезпечувати сина усім необхідним. Зазначає, що до введення воєнного стану на території України, відповідач їздив на заробітки за кордон, аліментів нікому не сплачує, інших неповнолітніх дітей не має, батьки на його утриманні не перебувають. За вказаних обставин позивачка вважає, що відповідач може сплачувати аліменти на сина, який продовжує навчання у сумі 4 000 гривень, щомісячно. З цих підстав просила позов задовольнити. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень, щомісячно, починаючи із 06 травня 2022 року і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох річного віку. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 992,40 гривень. Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає до негайного виконання (а.с. 44-48). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Сампара Надія Миронівна просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2022 року у справі №607/5599/22 та прийняти нове рішення у справі №607/5599/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, що продовжує навчання, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що воно прийняте із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому, підлягає до скасування (а.с. 56-57). В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 адвокат Сампара Н.М. зазначила, що ОСОБА_1 позбавлений батьківських прав щодо ОСОБА_3 на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2018 року у справі №607/97/17. Отже, з позбавленням батьківських прав, припиняються сімейні правовідносини між батьками і дитиною. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повноліття, а відтак і втратив правовий статус дитини. Таким чином, ОСОБА_3 не володіє правовим статусом дитини, а суд першої інстанції обґрунтовує своє рішення саме тим, що позбавлення батьківських прав не звільняє батька від обов`язку утримувати дитину. Вважає, що даний обов`язок батьків поширюється тільки на дітей. Крім того, позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, як і не надано доказів працевлаштування відповідача чи отримання ним доходів такого розміру, щоб дозволити собі утримувати повнолітню дитину. Також, суд протиправно не взяв до уваги, що на його утриманні знаходиться мама ОСОБА_4 , яка є інвалідом третьої групи, довічно, що підтверджується довідкою. Більше того, їхньому сину законодавство дозволяє працевлаштування, а щодо проходження останнім навчання чинним законодавством, що регулює суспільні відносини в сфері праці та працевлаштування надано цілий ряд пільг щодо осіб, які поєднують роботу з навчанням. Разом з тим зазначає, що посилання позивача про платну форму навчання сина за спеціальності 241 Готельно-ресторанна справа Відокремленого структурного підрозділу закладу вищої освіти Відкритий міжнародний університет розвитку людини Україна Миколаївський фаховий коледж 1 рівня акредитації не заслуговують на увагу, оскільки відсутні докази, що ОСОБА_3 брав участь у конкурсі на місце державного замовлення. Таким чином, їхній син не проявив достатнього рівня знань за даною спеціальністю, а тому, відсутня необхідність вступу на платне навчання, коли є державні альтернативні заклади освіти. ОСОБА_2 своїм правом на відзив не скористалася. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення відповідає, з огляду на таке. Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2006 року. Під час даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , про що складено актовий запис №2002 Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України. Згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2005 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 100 гривень. Відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2014 року змінено розмір аліментів, встановлених рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, і стягнуто аліменти з відповідача в користь позивачки на утримання сина в розмірі 500 гривень, щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2013 року до досягнення повноліття. Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2018 року, ухваленим у цивільній справі №607/91/17, ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 37-39). На даний час, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнув повноліття, про що свідчить Паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , запис №20031015-06275, дійсний до 24 квітня 2022 року, орган, що видав 6110, дата видачі 24 квітня 2018 року (а.с. 8). Згідно Довідки №770, виданої 25 серпня 2021 року Відокремленим структурним підрозділом Фаховий коледж економіки, права та інформаційних технологій Західноукраїнського національного університету ОСОБА_3 навчається на ІІ курсі у ВСП Фаховий коледж економіки, права та інформаційних технологій Західноукраїнського національного університету (спеціальність - Підприємництво, торгівля та біржова діяльність). Форма навчання денна. Умови навчання держзамовлення. Термін навчання: 01 вересня 2021 року 30 червня 2023 року (а.с. 13 зворотня сторона). Згідно Довідки №259, виданою 14 квітня 2022 року Закладом вищої освіти Відкритий міжнародний університет розвитку людини Україна, ОСОБА_3 є студентом І курсу заочної форми навчання, спеціальності 241 Готельно-ресторанна справа Відокремленого структурного підрозділу закладу вищої освіти Відкритий міжнародний університет розвитку людини Україна Миколаївський фаховий коледж, І рівня акредитації. Навчається на контрактній основі, стипендії не отримує, вартість навчання за 2021-2022 навчальний рік 11 500 гривень; 2022-2023 навчальний рік 11 500 гривень, строк навчання з 01 жовтня 2021 року по 30 липня 2023 року (а.с. 13). Як убачається із долучених позивачкою копій квитанцій про оплату, виданий АТ Райффайзен Банк ОСОБА_2 щомісячно здійснює переказ коштів на рахунок Університету Україна за навчання ОСОБА_3 . Вказане стверджується копіями квитанцій, виданими АТ Райффайзен Банк, зокрема: №102210685 від 23 серпня 2021 року на суму 1 150 гривень; №105353569 від 16 вересня 2021 року на суму 1 150 гривень; №109851452 від 17 жовтня 2021 року на суму 1 150 гривень; №115530858 від 23 листопада 2021 року на суму 1 150 гривень; №119589419 від 18 грудня 2021 року на суму 1 450 гривень; №125953654 від 26 січня 2022 року на суму 1 150 гривень; №128998671 від 14 лютого 2022 року на суму 1 150 гривень; №133989172 від 19 березня 2022 року на суму 1 150 гривень; №138109896 від 15 квітня 2022 року на суму 1 150 гривень (а.с. 14-18). Згідно з копії Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №668584, з якої убачається, що у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено третю групу інвалідності, довічно (а.с. 34). Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач є особою працездатного віку та не надав доказів на підтвердження того, що за своїм майновим становищем те, що він не може надавати матеріальну допомогу сину, який продовжує навчання. При визначенні суми аліментів, суд врахував, що повнолітній син сторін навчається у двох навчальних закладах та потребує матеріальної допомоги. Також суд взяв до уваги, обставини, визначені в ст.182 Сімейного кодексу України, а саме стан здоров`я та матеріальне становище повнолітнього сина сторін, стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, те, що він є працездатним, розмір прожиткового мінімуму, який існує в державі для працездатних осіб на час винесення судом рішення. Разом із цим, суд врахував розмір вартості витрат на навчання, оплату переїзду до місця навчання та у зворотному напрямку; необхідність здійснення витрат на засоби індивідуальної гігієни, на харчування та на одяг, а також ту обставину, що обов`язок щодо надання матеріального утримання покладається рівною мірою на обох батьків, та те, що син сторін, як повнолітня особа, повинен також самостійно приймати заходи до власного матеріального забезпечення, а тому, суд прийшов до переконання, що сума аліментів, яка підлягає стягненню із відповідача у розмірі 2 000 гривень щомісячно, буде достатньою для утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції повністю погоджується, оскільки судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, виходячи з такого. За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення місцевого суду в повному обсязі відповідає вказаним вимогам. Статтею 199 CК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо підстав виникнення обов`язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Так, пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів №3 від 15 травня 2006 року роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Враховуючи викладене, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Також, при визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Враховуючи те, що повнолітній син є студентом Відокремленого структурного підрозділу Фаховий коледж економіки, права та інформаційних технологій Західноукраїнського національного університету денної форми навчання, термін навчання становить з 01 вересня 2021 року до 30 червня 2023 року, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, відповідачем не доведено, що у нього не має можливості надавати таку допомогу, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у визначеному судом розмірі. Не заслуговуються на увагу доводи апеляційної скарги, що на утриманні ОСОБА_5 знаходиться мати ОСОБА_4 , яка є інвалідом третьої групи, довічно, оскільки доказів того, що вона перебуває на його утриманні відповідач суду не подав. Крім цього, мати отримує пенсію. Також, не заслуговують на увагу доводи заявника про відсутність підстав для стягнення із відповідача аліментів, оскільки особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання з огляду на те, відповідно до частини другої статті 166 СК України особа позбавлена батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сампари Надії Миронівни слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2022 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на відповідача в межах ним понесених. Керуючись ст.ст.35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сампари Надії Миронівни залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2022 року залишити без змін. Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на відповідача в межах ним понесених. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст судового рішення виготовлений 07 грудня 2022 року. Головуючий Судді