Ухвала КЦС ВС № 607/5599/22

У х в а л а 18 січня 2023 року м. Київ справа № 607/5599/22 провадження № 61-13270ск22 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Сампари Надії Миронівни на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, В с т а н о в и в: У травні 2022 року ОСОБА_3 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 , у якому просила стягнути із відповідача на її користь аліменти на сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000,00 грн, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення сином двадцяти трьох років. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2022 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000,00 грн щомісячно, починаючи із 06 травня 2022 року і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцятитрьохрічного віку. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сампари Н. М. залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2022 року - без змін. 29 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - Сампара Н. М. (далі - представник) звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року. У касаційній скарзі представник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Дослідивши касаційну скаргу представника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, з огляду на наступне. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Як убачається з матеріалів касаційного провадження, заявник оскаржує рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в справі про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, яка є малозначною у силу вимог закону. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Разом із цим, касаційні скарги не містять належних та обґрунтованих посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Зазначене відповідає Рекомендації № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням указаного, оскільки представник подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду У х в а л и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Сампари Надії Миронівни на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук