Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/77/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 460/77/21 пров. № А/857/13791/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Іщук Л.П. з участю секретаря судового засідання: Кахнич Г.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Держпраці у Рівненській області на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року (ухвалене головуючою суддею Недашківською К.М. у відкритому судовому засіданні за правилами ч. 4 ст. 229 КАС України у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро «Янкор» до управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, в с т а н о в и в : У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро «Янкор» (далі ТзОВ «АБ «Янкор», Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до управління Держпраці у Рівненській області (далі управління Держпраці, Управління, контролюючий орган, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати припис про усунення виявлених порушень №РВ8417/949/АВ/П від 16.11.2020 та постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №РВ8417/949/000037/ТД-ФС від 08.12.2020. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 позовні вимоги були задоволені повністю. 05.05.2021 позивач подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 16000,00 грн. Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 було частково задоволено заяву позивача про розподіл судових витрат. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Товариства суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, управління Держпраці подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу не були документально підтверджені та є такими, що не потребували значних зусиль адвоката для представництва довірителя в судовій справі. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Шевчук В.С. просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Трофинчук Ю.А., яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача Шевчука В.С., який заперечив проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Задовольняючи частково заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані суду документи про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 16000 грн є такими, що належним чином оформлені, проте заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи, щодо вирішення даної категорії справ існує безліч судової практики, в тому числі Верховного Суду, що не потребує значних зусиль та часу для підготовки заяв по суті справи, з обсягом виконаних робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому статтею 134 цього Кодексу. Згідно п.4, 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Відповідно до ч.1, 2 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат. Зокрема, згідно ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.4, 5. 7 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат, відповідно до ч.7 ст.134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. За змістом ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Як зазначалось вище, заявник просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн. З матеріалів справи видно, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді першої інстанції, позивачем надано договір про надання правничої допомоги адвокатським бюро №20-11/49 від 11.11.2020, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Шевчука Віктора», відповідно до якого безпосереднє представництво інтересів Клієнта здійснює адвокат Шевчук Віктор Сергійович, розрахунки за даним договором здійснюються одним із способів : на підставі Актів приймання-передачі послуг, на підставі Розрахунків суми гонорару Адвокатського бюро за надану правничу допомогу, розрахунок від 11.11.2020 суми гонорару адвокатського бюро за надану правничу допомогу згідно договору від 11.11.2020, відповідно до якого вартість послуг становить : підготовка процесуальних документів (позову, відповіді на відзив, вивчення та правовий аналіз доказів для матеріалів справи) 2000,00 грн за 1 годину вартість за 6 годин 12000,00 грн, представництво інтересів в суді 2000,00 грн за 1 годину вартість за 2 години 4000,00 грн, акт приймання-передачі правничих послуг від 30.04.2021, відповідно до якого Адвокатським бюро надані позивачу послуги : підготовка позовної заяви 5 годин по 2000,00 грн вартість 10000,00 грн, підготовка відповіді на відзив 1 година по 2000,00 грн вартість 2000,00 грн, представництво інтересів Клієнта в суді 2 години по 2000,00 грн вартість 4000,00 грн. Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розмір витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, не відповідає критеріям співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, а тому такий підлягає зменшенню шляхом стягнення таких у розмірі 5000 грн. Таким чином, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з тим, що заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи, оскільки щодо вирішення даної категорії справ існує безліч судової практики, зокрема, Верховного Суду, що не потребує значних зусиль та часу для підготовки заяв по суті справи, з обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V). У пункті 269 рішення у цій справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції», п.55 з подальшими посиланнями). Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), п.80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), п.88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Також у п.154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване додаткове рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу управління Держпраці у Рівненській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року по справі №460/77/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Л. П. Іщук Повне судове рішення складено 05.12.2022