Постанова 4857 № 140/5299/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 140/5299/22 пров. № А/857/17170/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів : Носа С.П., Обрізка І.М., з участю секретаря судового засідання: Кахнич Г.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2022 року (ухвалене головуючою-суддею Плахтій Н.Б., час проголошення додаткового рішення 12 год 33 хв у м. Луцьку, повний текст судового рішення складено 08 листопада 2022 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Петрол Маркет до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в : У серпні 2022 року ТзОВ «Вест Петрол Маркет» (далі - ТзОВ «Вест Петрол Маркет», Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі ЗМУ ДПС, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) №389/33000703, №390/33000703 від 11.11.2021. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 позовні вимоги були задоволені повністю. 27.10.2022 позивач подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн. Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 заяву позивача про розподіл судових витрат було задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ЗМУ ДПС на користь ТзОВ «Вест Петрол Маркет» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ЗМУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ «Вест Петрол Маркет» у задоволенні заяви. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката позивачем належним чином не були обгрунтовані та є неспівмірними зі складністю справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Гавриляка Р.А., який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача Мартиник О.В., яка заперечила проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Задовольняючи частково заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, а відтак дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі до 10000,00 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому статтею 134 цього Кодексу. Згідно п.4, 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Відповідно до ч.1, 2 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат. Зокрема, згідно ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.4, 5. 7 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат, відповідно до ч.7 ст.134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. За змістом ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Як зазначалось вище, заявник просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. З матеріалів справи видно, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді першої інстанції, позивачем надано договір про надання правничої допомоги 22.01.2022; додаткову угоду від 19.07.2022 до договору про надання правничої допомоги якою визначено, що за здійснену правову допомогу (послуги) клієнт сплачує виконавцю гонорар в розмірі, що визначається із розрахунку 1000 грн за одну годину роботи адвоката, яка стосується вивчення матеріалів справи та підготовки заяв по суті справи (інших процесуальних документів) та 1000 грн за участь в одному судовому засіданні; акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1/140/5299/22 від 18.10.2022 та детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) згідно якого правова допомога, надана адвокатом, складається з: вивчення матеріалів акту фактичної перевірки від 13.10.2021 №2326/26/15/07/42663493 (2 год) 2000 грн; підготовка та подання адміністративного позову про скасування ППР від 11.11.2021 №389/330000703, №390/33000703 (5 год) 5000 грн; аналіз чинного законодавства та актуальної судової практики по справі №140/2949/22 (2 год) 2000 грн; підготовка відповіді на відзив у справі (2 год) 2000 грн; підготовка додаткових пояснень у справі (1 год) 1000 грн; участь в судових засіданнях у справі, а саме: 14.09.2022, 04.10.2022, 18.10.2022 (3 засідання) 3000 грн. Всього вартість наданих послуг становить 15000,00 грн. Сплачена позивачем сума в розмірі 15000,00 грн підтверджується платіжним дорученням №2215025119 від 24.10.2022. Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розмір витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, не відповідає критеріям співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, а тому такий підлягає зменшенню шляхом стягнення таких у розмірі 10000 грн. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V). У пункті 269 рішення у цій справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції», п.55 з подальшими посиланнями). Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), п.80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), п.88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Також у п.154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване додаткове рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2022 року по справі №140/5299/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді І. М. Обрізко С. П. Нос Повне судове рішення складено 06.03.2023