Ухвала КЦС ВС № 607/29887/19

Ухвала Іменем України 02 грудня 2022 року м. Київ справа № 607/29887/19 провадження № 61-11533ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., розглянув касаційні скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Гриців Ольги Ярославівни та представника ОСОБА_4 - адвоката Сампари Надії Миронівни, на постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації та припинення права власності, ВСТАНОВИВ: Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації та припинення права власності. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2022 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 грошову компенсацію, вартості 5/9 частини квартири АДРЕСА_1 , в розмірі 605 390,00 грн. Припинено право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на 5/9 частини квартири АДРЕСА_1 . 22 червня 2022 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Гриців О. Я., звернулася до суду з заявою про поновлення пропущеного строку на подання доказів понесених судових витрат та долучення доказів понесених судових витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення у даній цивільній справі, у змісті якої просила суд поновити строк на подання доказів, зокрема на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, долучити докази понесених судових витрат на правничу допомогу у даній цивільній справі та прийняти додаткове рішення про розподіл судових витрат на підставі поданих доказів, стягнувши з відповідача на користь позивачів 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 3 922,56 грн за проведення експертизи № 1104/1105/20-22. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року у задоволенні заяви представника позивачів адвоката Гриців О. Я. про поновлення пропущеного строку на подання доказів понесених судових витрат відмовлено. Заяву представника позивачів адвоката Гриців О. Я. про долучення доказів понесених судових витрат на правничу допомогу у вказаній справі залишено без розгляду. Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року заяву представника позивачів адвоката Гриців О. Я. про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 7 422,56 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_1 оскаржила їх в апеляційному порядку. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Гриців О. Я., про поновлення пропущеного строку на подання доказів понесених судових витрат та долучення доказів понесених судових витрат на правничу допомогу задоволено. Поновлено адвокату Гриців О. Я. строк на подання доказів понесених судових витрат та долучення доказів понесених судових витрат на правничу допомогу. Заяву адвоката Гриців О. Я. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн та 3 922,56 грн витрат, понесених на проведення експертизи. 21 листопада 2022 року, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Гриців О. Я., шляхом формування документа у системі «Електронний суд», звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення останнім норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в частині часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити у повному обсязі. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку стосовно розміру відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу. Зокрема, заявник посилається на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. 23 листопада 2022 року, представник ОСОБА_4 - адвокат Сампара Н. М., із застосуванням засобів електронного поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року залишити в силі. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку стосовно поважності підстав для поновлення строку для подання доказів у частині витрат на правову (правничу допомогу). Також посилається на помилковість висновку апеляційного суду щодо розміру судових витрат, які підлягали стягненню з відповідача.

1. Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Гриців О. Я., містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Перевіривши доводи клопотання, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для його розгляду, оскільки заявник, подавши 21 листопада 2022 року касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року, повний текст якої було складено 03 листопада 2022 року, не пропустив передбачений статтею 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження.

2. Щодо касаційного оскарження постанови Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року за результатами перегляду ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні заяви представника позивачів адвоката Гриців О. Я. про поновлення пропущеного строку на подання доказів понесених судових витрат. Вивчивши касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Сампари Н. М., та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження в частині оскарження постанови Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року за результатами перегляду ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні заяви представника позивачів адвоката Гриців О. Я. про поновлення пропущеного строку на подання доказів понесених судових витрат, оскільки касаційна скарга в цій частині подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 352 ЦПК України визначено, що ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього кодексу. Згідно з пунктом 10 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки відповідно до вимог пункту 10 частини першої статті 353 ЦПК України та пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено права касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк, а також постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами перегляду такої ухвали в апеляційному порядку. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи наведене, оскільки ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року за результатами її перегляду в частині відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк не підлягають оскарженню в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Відповідно, Верховний Суд оцінює доводи касаційної скарги представника ОСОБА_4 - адвоката Сампари Н. М., виключно щодо оскарження постанови Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року в частині перегляду додаткового рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року. Крім того, Верховний Суд звертає увагу заявника, що вказівка у резолютивній частині постанови Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржуване судове рішення не підлягає перегляду в касаційному порядку згідно вимог ЦПК України у вказаній частині.

3. Щодо касаційного оскарження постанови Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року за результатами перегляду ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року в частині залишення без розгляду заяви про долучення доказів понесених судових витрат та додаткового рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині залишення без розгляду заяви представника Гриців О. Я. про долучення доказів понесених судових витрат на правничу допомогу та, відповідно, додаткове судове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року з ухваленням нового судового рішення про долучення доказів понесених судових витрат та задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення частково, апеляційний суд виходив із того, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу, наведені в акті виконаних робіт, оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім цього суд урахував складність справи, обсяг наданої правової допомоги, а також врахував обставини пропуску строку адвокатом Гриців О. Я. та їх непереборність. Крім того, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд в змісті оскаржуваного судового рішення надав оцінку запереченням ОСОБА_4 на заяву про ухвалення додаткового рішення. Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Гриців О. Я., обґрунтовується тим, що апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 04 жовтня 2021 року у справі № 922/3436/20, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 09 лютого 2022 року у справі № 523/3904/19. Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Сампари Н. М., обґрунтовується тим, що апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18. Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Перевіривши доводи касаційних скарг та дослідивши зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Судами встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації та припинення права власності задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 5/9 частини квартири АДРЕСА_1 в розмірі 605 390,00 грн. Припинено право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на 5/9 частини квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 6 053,90 грн. Також судами встановлено і не оскаржується заявниками, що розгляд справи відбувся без участі сторін. 24 червня 2022 року представник позивачів - адвокат Гриців О. Я., звернулася до суду з заявою, в якій просила поновити строк на подання доказів у частині витрат на правову (правничу) допомогу, прийняти додаткове рішення про розподіл судових витрат на підставі поданих доказів та стягнути з відповідача на користь позивачів 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 3 922,56 грн за проведення експертизи № 1104/1105/20-22. На обґрунтування заявлених вимог, адвокат Гриців О. Я. вказувала, що 03 червня 2022 року до суду першої інстанції подано письмову заяву про розгляд справи без участі позивачів та їх представника, у змісті якої зазначила, що у відповідності до вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України докази, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення судом першої інстанції. На обґрунтування поважності причин пропуску строку вказувала на те, що оскільки вона з 19 березня 2022 року перебуває за межами території України у зв`язку з військовою агресією росії, а про рішення Тернопільського міськрайонного суду від 03 червня 2022 року їй стало відомо лише 18 червня 2022 року, після надходження повного тексту зазначеного судового рішення їй на електронну пошту, вважала, що п`ятиденний строк на подання доказів витрат на правничу допомогу необхідно рахувати з 19 червня 2022 року. Скасовуючи ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року, додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення, Тернопільський апеляційний суд дійшов висновку, що заявлений адвокатом Гриців О. Я. розмір вимог не є співмірним та не відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом. Так, до заяви про ухвалення додаткового рішення адвокатом Гриців О. Я. додано договори про надання правової допомоги від 16 грудня 2019 року, укладені між нею та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також розписки від 16 грудня 2019 року, 14 лютого 2020 року та 14 квітня 2021 року про отримання від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 гонорару на загальну суму 50 000 грн. Також адвокатом до зазначеної заяви було долучено квитанцію № 0.0.1823913254.1 від 04 вересня 2020 року на суму 3 922,56 грн на підтвердження оплати за проведення експертизи. Крім зазначених вище доказів, представником також надано акт виконаних робіт від 20 червня 2022 року. Відповідно до змісту зазначеного документа, протягом розгляду даної справи в суді першої інстанції, адвокатом Гриців О. Я. були виконані наступні роботи: 1) Складання листа пропозиції 2 години - 2 000 грн; 2) 4 адвокатські запити 4 години - 4 000 грн; 3) Складання позову 5 годин - 5 000 грн; 4) Відповідь на відзив 3 години - 3 000 грн; 5) Письмові пояснення 2 години - 2 000 грн; 6) Заява про допит сторони позивачів як свідків та визнання явки сторони відповідача обов`язковою 1 година - 2 000 грн; 7) Клопотання про витребування доказів 1 година - 1 000 грн. 8) Участь в судових засіданнях січень 2020 - квітень 2021 - 12 000 грн; 9) Заява про збільшення розміру позовних вимог 2 години - 2 000 грн; 10) Заперечення щодо участі в справі представника відповідача 2 години - 2 000 грн; 11) Відповідь на відзив на заяву про збільшення позовних вимог 3 години - 3 000 грн; 12) Заперечення щодо клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи 3 години - 3 000 грн; 13) Участь в судових засіданнях квітень 2021 - червень 2022 - 10 000 грн. Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї докази, з огляду на наявні в матеріалах справи заперечення відповідача ОСОБА_4 на заяву адвоката Гриців О. Я. про ухвалення додаткового рішення щодо неспівмірності витрат, понесених у зв`язку з наданням правничої допомоги, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви адвоката Гриців О. Я. З указаним висновком Верховний Суд погоджується. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22) зазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 367/4910/17-ц (провадження № 61-11695св19) зазначено, що беручи до уваги надані позивачем до місцевого суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, апеляційним судом було враховано такі обставини як складність цієї справи; тривалість участі представників позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції; час, об`єктивно необхідний для підготовки позовної заяви, інших процесуальних документів, поданих до суду першої інстанції. Отже, апеляційний суд, із урахуванням заперечень відповідача ОСОБА_4 на заяву адвоката Гриців О. Я. про ухвалення додаткового рішення, правильно визначив розмір витрат на оплату правничої допомоги, заявлений до стягнення, який є співмірним із складністю справи та обсягом фактично виконаних робіт (наданих послуг). З урахуванням того, що наданими до суду документами підтверджено обґрунтованість, необхідний фактичний обсяг та співмірність витрат на правничу допомогу позивачем у справі, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду про наявність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21). Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір -обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Отже, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони зводяться до неправильного тлумачення заявниками норм матеріального та процесуального права та переоцінки доказів у справі. Відповідно, апеляційний суд, частково задовольнивши заяву адвоката Гриців О. Я. про ухвалення додаткового рішення, під час вирішення питання про розподіл витрат, понесених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу, взявши до уваги час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), зокрема час витрачений представником на участь у судових засіданнях та, відповідно, їх тривалість, складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви. Крім того, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 14 липня 2022 року про відмову у поновленні строку на вказані виключні обставини уваги не звернув та ухвалив помилкове рішення, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року в частині залишення без розгляду заяви адвоката Гриців О. Я. про долучення доказів понесених судових витрат на правничу допомогу із постановленням нового рішення про задоволення заяви про поновлення пропущеного строку на подання доказів, понесених судових витрат. Оскільки судом апеляційної інстанції прийнято рішення про поновлення зазначеного строку на подання доказів понесених судових витрат адвокатом Гриців О. Я., тому, як наслідок, також підлягало скасуванню додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року, прийняте судом без урахування наданих адвокатом доказів понесених витрат на правничу допомогу, з прийняттям нового рішення вже з урахуванням наданих заявником доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу. З зазначеним висновком апеляційного суду погоджується і Верховний Суд. Отже, постанова Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 рокує законною та обґрунтованою, постановленою із правильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні, що підтверджує висновок суду про необґрунтованість касаційної скарги. Аналіз змісту касаційних скарг та оскаржуваного судового рішення свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав у постанові висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, а суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення із врахуванням такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Гриців Ольги Ярославівни та представника ОСОБА_4 - адвоката Сампари Надії Миронівни, на постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації та припинення права власності відмовити. Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити заявникам. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць