Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/29887/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/29887/19Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/817/761/22 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 жовтня 2022 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Шевчук Г.М. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., секретаря судового засідання Романської К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/29887/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року у цивільній справі за заявою представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про поновлення пропущеного строку на подання доказів понесених судових витрат та долучення доказів понесених судових витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення грошової компенсації та припинення права власності, - ВСТАНОВИв: 22 червня 2022 року представник позивачів адвокат Гриців О.Я. звернулася до суду із заявою про поновлення пропущеного строку на подання доказів понесених судових витрат та долучення доказів понесених судових витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення у даній цивільній справі, оскільки під час розгляду справи позивачі понесли витрати на професійну правничу допомогу та витрати за проведення експертизи, а тому, просила поновити строк на подання доказів у частині витрат на професійну правничу допомогу, долучити докази понесених судових витрат на правничу допомогу у даній цивільній справі та прийняти додаткове рішення про розподіл судових витрат на підставі поданих доказів, стягнувши з відповідача на користь позивачів 50000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 3922,56 грн за проведення експертизи № 1104/1105/20-22. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року у задоволенні заяви адвоката Гриців О.Я. про поновлення пропущеного строку на подання доказів понесених судових витрат відмовлено. Залишено без розгляду заяву представника позивачів адвоката Гриців Ольги Ярославівни про долучення доказів понесених судових витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення грошової компенсації та припинення права власності. Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року заяву адвоката Гриців О.Я. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення грошової компенсації та припинення права власності задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 7 422, 56 грн. В задоволенні решти заяви відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року та додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу та додаткове рішення суду скасувати, як незаконні, та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву адвоката Гриців О.Я. про поновлення строку на подання доказів понесених судових витрат та стягнути з ОСОБА_5 в користь позивачів 50 000 грн. витрат на правничу допомогу. Зокрема зазначає, що адвокат Гриців О.Я. 03.06.2022 до суду першої інстанції подала письмову заяву про розгляд справи без участі позивачів та їх представника, а також зазначила, що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення Тернопільським міськрайонним судом. Вказує, що оскільки, адвокат Гриців О.Я. з 19 березня 2022 року перебуває за кордоном в звязку з російською агресією, а про рішення Тернопільського міськрайонного суду від 03 червня 2022 року їй стало відомо лише 18 червня 2022 року, яке надійшло адвокату на електронну пошту, тому п`ятиденний строк на подання доказів витрат на правничу допомогу слід рахувати з 19 червня 2022 року. Крім того зазначає, що до 20 червня 2022 року не функціонував Єдиний державний реєстр судових рішень та сервіс Стан розгляду справ, а тому про наявність рішення суду їй відомо не було , копія рішення суду протягом встановленого ЦПК строку їй направлена не була. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду у постановах від 21.12.2019 у справі №910/6298/19 та від 24.12.2019 у справі №909/359/19 вказує, що ЦПК України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи. Вважає, що з врахуванням наведених вище обставин строк на подання доказів, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу слід поновити, як пропущений з поважних причин. Також зазначає, що у відповідності до частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, однак сторона відповідача не заявляла клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та не виконала обов`язку доведення неспівмірності таких витрат, а лише в поданому запереченні обмежилась посиланням на практику Верховного Суду та проханням відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу та додаткове рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає їх законними та обґрунтованими. Зазначає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у поновленні пропущеного адвокатом Гриців О.Я. строку на подання доказів витрат на правничу допомогу, оскільки відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України такі повинні були бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Вказує, що зазначені в апеляційній скарзі причини пропуску строку не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали протягом передбаченого ЦПК строку подати такі докази, із врахуванням також того, що вона є представником трьох позивачів, які також могли подати такі докази до суду в передбачений законом строк. Також, посилаючись на постанову Верховного Суду від 22.12.2018 у справі №826/856/18, зазначає, що в договорі про надання правової допомоги не визначено вичерпного переліку послуг, які були надані адвокатом, а тому вартість таких послуг не підлягає відшкодуванню. В судове засідання сторони по справі, яким було відомо про час та місце розгляду справи не з`явилися. Представники позивачів та відповідача адвокати Гриців О.Я. та Сампара Н.М. до Тернопільського апеляційного суду подали заяви, в яких просили розгляд справи проводити без їх участі. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Заслухавши суддю доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Даним вимогам оскаржувана ухвала суду не відповідає, а додаткове рішення суду відповідає не в повній мірі. Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення грошової компенсації та припинення права власності задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 грошову компенсацію, вартості 5/9 частини квартири АДРЕСА_1 в розмірі 605390,00 грн. Припинено правовласності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на 5/9 частини квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 6053,90 грн. З матеріалів справи вбачається, що справа розглянута без участі сторін. 24 червня 2022 року представник позивачів адвокат Гриців О.Я. подала до суду заяву, в якій просила поновити строк на подання доказів у частині витрат на правову (правничу) допомогу, прийняти додаткове рішення про розподіл судових витрат на підставі поданих доказів та стягнути з відповідача на користь позивачів 50000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 3922,56 грн за проведення експертизи № 1104/1105/20-22. Мотивуючи доводи заяви, адвокат Гриців О.Я. вказувала, що 03.06.2022 до суду першої інстанції подала письмову заяву про розгляд справи без участі позивачів та їх представника, а також зазначила, що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення Тернопільським міськрайонним судом. Вказувала, що оскільки вона з 19 березня 2022 року перебуває за кордоном в зв`язку з військовою агресією росії, а про рішення Тернопільського міськрайонного суду від 03 червня 2022 року їй стало відомо лише 18 червня 2022 року, яке надійшло їй на електронну пошту, тому п`ятиденний строк на подання доказів витрат на правничу допомогу слід рахувати з 19 червня 2022 року. Крім того вказувала, що позивачами, інтереси яких вона представляла в суді, було понесено витрат на правничу допомогу на загальну суму 50000 грн., про що долучено відповідні розписки та Акт виконаних робіт, а також 3922, 56 грн. за проведення експертизи, що підтверджується долученою до заяви копією квитанції Приват Банку. Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви адвоката Гриців О.Я. про поновлення пропущеного строку на подання доказів понесених судових витрат суд виходив з того, що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України п`ятиденний строк на подання доказів щодо витрат на правничу допомогу відраховується саме з дня ухвалення рішення і відсутність позивачів та представника в судовому засіданні не впливає на початок перебігу цього строку. Також суд зазначив, що наведені адвокатом причини пропуску такого строку неможливо вважати поважними та такими, що об`єктивно перешкоджали представнику позивачів звернутися до суду з відповідною заявою, та надати докази на підтвердження витрат на правничу допомогу. Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий суд, із врахуванням наданим адвокатом позивачів доказів обсягу послуг під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 3500,00 грн та витрат за проведення експертизи в сумі 3922,56 грн., вважав за необхідне заяву представника позивачів про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати пов`язані з розглядом справи в розмірі 7422,56 грн. Однак колегія суддів не погоджується з даними висновками суду. Відповідно до статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат. Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання. Указані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15. Матеріалами справи встановлено, що 3 червня 2022 року представник позивачів адвокат Гриців О.Я. подала до суду першої інстанції заяву про розгляд справи за відсутності позивачів та їх представника. Також у даній заяві адвокат зазначила, що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення Тернопільським міськрайонним судом. 22 червня 2022 року, тобто поза межами визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку, представник позивачів адвокат Гриців О.Я. надала суду першої інстанції докази на підтвердження розміру витрат, які позивачі сплатили у зв`язку з розглядом справи. При цьому заявником до суду була подана заява про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України для подання доказів понесених судових витрат. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України). Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України). У відповідності до статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду. Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи. Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2022 року у справі № 487/3514/17 (провадження № 61-15923св21). Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків учасників справи, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. В обґрунтування вимог щодо поважності причин пропуску строку на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу сторона позивача посилається на те, що 03.06.2022 до суду першої інстанції подала письмову заяву про розгляд справи без участі позивачів та їх представника, а також зазначила, що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення Тернопільським міськрайонним судом. Вказувала, що оскільки вона з 19 березня 2022 року перебуває за кордоном в зв`язку з військовою агресією росії, а про рішення Тернопільського міськрайонного суду від 03 червня 2022 року їй стало відомо лише 18 червня 2022 року, яке надійшло їй на електронну пошту, тому п`ятиденний строк на подання доказів витрат на правничу допомогу слід рахувати з 19 червня 2022 року та просила поновити строк як пропущений з повіжних причин. Суд першої інстанції, відмовляючи в поновленні представнику позивачів адвокату Гриців О.Я. пропущеного процесуального строку для подання доказів понесених судових витрат на думку колегії суддів безпідставно виходив з того, що сток пропущено без поважних причин. З матеріалів справи вбачається, що починаючи з 15 лютого 2022 року розгляд справи за клопотаннями сторін та їх представників у даній справі неодноразово відкладався, останній раз на 3 червня 2022 року. 3 червня 2022 року адвокат Гриців О.Я. подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, оскільки вона знаходилась за межами України та не має можливості взяти участь в судовому засіданні. Того ж дня до суду першої інстанції надійшло клопотання представника відповідача адвоката Сампари Н.М., про відкладення розгляду справи. 3 червня 2022 року суд першої інстанції, відмовивши у клопотанні представника відповідача про відкладення розгляду справи, розглянув справу без участі сторін та ухвалив у ній рішення, повний текст якого був складений 10 червня 2022 року. Про ухвалення рішення сторони не повідомлялись. Разом з тим, дане рішення суду було отримано адвокатом Гриців О.Я. електронною поштою лише 18 червня 2022 року і про те, що суд першої інстанції виніс рішення по суті останній відомо не було, як і не було відомо позивачам, інтереси яких вона представляла, оскільки вони 3 червня 2022 року участі у розгляді справи не брали. Згідно з долученої до матеріалів справи копії закордонного паспорта адвоката Гриців О.Я., остання виїхала до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії 19 березня 2022 року, де перебуває по даний час. У зв`язку із воєнною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану» та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» запроваджено воєнний стан. На думку колегії суддів заслуговують на увагу доводи адвоката Гриців О.Я. про те, що вона не мала змоги перевірити наявність рішення суду в Єдиному реєстрі судових рішень, оскільки такий з 24.02.2022 було закрито для загального доступу і лише 20.06.2022 Державна судова адміністрація України відновила загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та роботу сервісу Стан розгляду справ. Як вбачається з відмітки Укрпошти на конверті поштового відправлення, заява про ухвалення додаткового рішення, поновлення строку на долучення доказів витрат на правничу допомогу адвоката Гриців О.Я. була направлена до суду першої інстанції 22 червня 2022 року, тобто в межах п`яти днів з дня отримання 18 червня 2022 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2022 року. Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що зазначені заявником обставини причин пропуску строку є поважними та в своїй сукупності є виключними у даній справі, були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та об`єктивно перешкоджали представнику позивачів звернутися до суду з відповідною заявою у передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України п`ятиденний строк. Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу від 14 липня 2022 року про відмову у поновленні вказаного вище строку на вказані виключні обставини уваги не звернув та ухвалив помилкове рішення, а тому воно підлягає скасуванню із постановленням нового рішення про задоволення заяви представника позивачів адвоката Гриців О.Я. про поновлення пропущеного строку на подання доказів, понесених судових витрат. Оскільки судом апеляційної інстанції прийнято рішення про поновлення зазначеного строку на подання доказів понесених судових витрат адвокатом Гриців О.Я., тому, як наслідок, також підлягає і скасуванню додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року, яке було прийняте судом без урахування долучених адвокатом доказів витрат на правничу допомогу, з прийняттям нового рішення. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Так, до Заяви про ухвалення додаткового рішення адвокат Гриців О.Я. долучила договори про надання правової допомоги від 16 грудня 2019 року, укладені між нею, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також розписки від 16 грудня 2019 року, 14 лютого 2020 року та 14 квітня 2021 року про отримання від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 гонорару на загальну суму 50 000 грн. Також адвокатом Гриців О.Я. було долучено квитанцію №0.0.1823913254.1 від 04.09.2020 на суму 3922,56 грн. про оплату експертизи. Крім зазначених вище доказів адвокат Білоус О.Я. також долучила до Заяви про ухвалення додаткового рішення і Акт виконаних робіт від 20 червня 2022 року. Згідно з наданим Актом, протягом розгляду даної справи в суді першої інстанції, адвокатом Гриців О.Я. були виконані наступні роботи: 1) Складання листа пропозиції 2 години 2000 грн; 2) 4 адвокатські запити 4 години 4 000 грн; 3)Складання позову 5 годин 5 000 грн; 4) Відповідь на відзив 3 години 3000 грн; 5) Письмові пояснення 2 години 2000 грн; 6) Заява про допит сторони позивачів як свідків та визнання явки сторони відповідача обов`язковою 1 година 2000 грн; 7) Клопотання про витребування доказів 1 година 1000 грн. 8) Участь в судових засіданнях січень 2020 квітень 2021 12 000 грн; 9)Заява про збільшення розміру позовних вимог 2 години 2000 грн; 10)Заперечення щодо участі в справі представника відповідача 2 години 2000 грн; 11) Відповідь на відзив на заяву про збільшення позовних вимог 3 години 3000 грн; 12) Заперечення щодо клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи 3 години 3000 грн; 13) Участь в судових засіданнях квітень 2021 червень 2022 - 10 000 грн. Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї докази, з огляду на подане відповідачем ОСОБА_5 6 липня 2022 року до суду першої інстанції заперечення на заяву адвоката Гриців О.Я. про ухвалення додаткового рішення де висловлено та наведено свої запереченя щодо неспівмірності витратнадання правничої допомоги колегія суддів вважає, що заява підлягає до часткового задоволення . При вирішенні питання про стягнення на користь позивачів витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд зазначає, що наявні в матеріалах справи договори про надання правової допомоги від 16 грудня 2019 року, укладені між адвокатом Гриців О.Я., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також розписки від 16 грудня 2019 року, 14 лютого 2020 року та 14 квітня 2021 року про отримання від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 гонорару на загальну суму 50 000 грн., акт виконаних робіт від 20 червня 2022 року, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 рокуу справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). Апеляційний суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково. Колегія суддів зазначає, що підготовка та складання представником позивачів - адвокатом Гриців О.Я. листа пропозиції 2 години 2000 грн, 4 адвокатські запити 4 години 4 000 гр по одній сторінці на кожен запит, клопотання про витребування доказів 1 година 1000 грн. на одній сторінці заперечення щодо участі в справі представника відповідача 2 години 2000 гр на одній сторінці, заява про допит сторони позивачів як свідків та визнання явки сторони відповідача обов`язковою 1 година 2000 грн одна сторінка вочевидь не вимагала від адвоката витрат часу у вказаному обсязі , як зазначено в детальному розрахунку та описі робіт (наданих послуг). Крім того, згідно акту виконаних робіт від 20 червня 2022 року адвокатом зазначено в п.8 участь в судових засіданнях січень 2020 квітень 2021 12 000 грн; п.13 участь в судових засіданнях квітень 2021 червень 2022 - 10 000 грн. При цьому в акті не зазначено кількості затрачених годин та розрахунку вартості визначеної адвокатом загальної суми 22 000 грн. за участь адвоката у судових засіданнях. Колегія суддів вважає завищеною суму 22 000 грн. за участь адвоката у судових засіданнях, оскільки їх тривалість у даній справі за зазначений період склала загалом близько трьох годин. З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вважає за можливе частково задовольнити апеляційну скаргу, та сягнути витрати на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів у сумі 20 000 грн., а також 3 922, 56 грн. за проведення експертизи, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року скасувати та постановити нове рішення, яким заяву представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Гриців Ольги Ярославівни про поновлення пропущеного строку на подання доказів понесених судових витрат та долучення доказів понесених судових витрат на правничу допомогу задовільнити. Поновити строк адвокату Гриців Ользі Ярославівні на подання доказів понесених судових витрат та долучення доказів понесених судових витрат на правничу допомогу. Заяву адвоката Гриців О.Я. про ухвалення додаткового рішення задоволити частково. Стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн та 3 922,56 грн. витрат понесених за за проведення експертизи. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 03 листопада 2022 року. Головуючий Судді