Постанова Львівський апеляційний суд № 464/2381/22

Справа № 464/2381/22 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О. Провадження № 22-ц/811/1736/22 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія: 114 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2022 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря Матяш С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 червня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, в с т а н о в и в: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , строком на 6 (шість) місяців, яким вжити заходи тимчасового обмеження права ОСОБА_2 з покладенням на нього наступних обов`язків: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного з нею ( ОСОБА_1 ) проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань менше 300 м до місця її ( ОСОБА_1 ) проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з нею ( ОСОБА_1 ) або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати її ( ОСОБА_1 ), якщо вона за власним бажанням перебуватиме у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею. Свої вимоги заявниця обґрунтовувала тим, що вона проживає по АДРЕСА_1 у квартирі, яка належить на праві власності їй та її двом донькам: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У квітні 2022 року через активні військові дії з м. Києва приїхала її донька ОСОБА_4 з чоловіком ОСОБА_2 , проте, у зв`язку з проходженням донькою військової служби вона майже одразу повернулась до м. Києва, а її чоловік залишився проживати в заявниці. З моменту поселення, ОСОБА_2 постійно здійснював психологічне насильство відносно неї, висловлювався нецензурною лайкою, принижував, погрожував фізичною розправою, вчиняв неправомірні дії, внаслідок чого вона змушена була неодноразово звертатись у поліцію для фіксування вказаних фактів. Так, зокрема, 20.05.2022 року ОСОБА_2 безпричинно застосував до неї перцевий балончик, внаслідок чого вона отримала хімічний опік кон`юнктиви та рогівки І-го ступеня обох очей, що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста. По даному факту вона звернулась в поліцію, її звернення було зареєстроване. Наступного дня ОСОБА_2 погрожував повторно застосувати до неї газовий балончик, тому, побоюючись за своє здоров`я, відчуваючи загрозу, вона повторно звернулась у поліцію. У зв`язку з продовженням ОСОБА_2 протиправних дій відносно неї, 30.05.2022 року вона в черговий раз звернулась у поліцію із заявою про винесення тимчасового заборонного припису. Зазначає, що ОСОБА_2 й надалі вчиняє психологічне та фізичне насильство, виганяє її з власної квартири, обмежує її право користуватись квартирою, принижує, ображає, залякує, нецензурно висловлюється та погрожує розправою, а тому вона вважає себе особою, яка зазнала домашнього насильства, і з метою недопущення в подальшому вчинення відносно неї насильства просить застосувати до ОСОБА_2 обмежувальний припис. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 23 червня 2022 року у задоволенні заяви відмовлено. Рішення суду оскаржила заявник ОСОБА_1 , просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким її заяву про видачу обмежувального припису задовольнити. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема, на її думку, суд обмежився встановленням наявності конфлікту, стверджуючи, що консультаційний висновок спеціаліста щодо хімічного опіку очей заявника не свідчить про вчинення домашнього насильства, однак, матеріали справи доводять протилежне. Звертає увагу, що судом першої інстанції не проведено оцінки ризиків повторного вчинення домашнього насильства та ризиків загроз життю та здоров`ю апелянта, що є підставою для видачі обмежувального припису. Додає, що на час подання апеляційної скарги існував високий рівень вірогідності продовження та повторного вчинення щодо неї насильства, а також настання тяжких та особливо тяжких наслідків його вчинення. 12.08.2022 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує доводи та вимоги апелянта. Звертає увагу, що його дії по застосуванню перцевого балончика були вимушеними, у зв`язку з агресивною поведінкою заявниці по відношенню до нього та дітей, однак, після цього конфліктних ситуацій більше не було, невдовзі, діти повернулись до м. Києва, а він ( ОСОБА_2 ) також 20.06.2022 року залишив м. Львів. Наголошує, що ані до згаданого інциденту, ані після нього він жодних дій щодо заявниці не вчиняв. В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 08.11.2022 року, є дата складення повного судового рішення 18.11.2022 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», положеннями якого заявник обґрунтовує свої вимоги, та норми статей 350-1 - 350-8 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України, які визначають підстави для видачі обмежувального припису, набрали чинність 07 січня 2018 року. Розділ IV глави 13 ЦПК України визначає порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"). Поряд з цим, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана: 1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Статтею 350-6 ЦПК Українипередбачено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців. Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. З матеріалів справи встановлено, що заява про видачу обмежувального припису підписана заявником ОСОБА_1 . Заінтересована особа ОСОБА_2 є зятем заявниці ОСОБА_1 , до якої він приїхав з дітьми та дружиною у зв`язку з активними військовими діями у м. Києві. ОСОБА_2 є офіцером Збройних Сил України. Факт звернення заявниці 20.05.2022 року щодо застосування ОСОБА_2 перцевого балончика підтверджений документально, в матеріалах справи наявний консультаційний висновок спеціаліста, однак, тимчасового заборонного припису відносно ОСОБА_2 органами поліції винесено не було, ознак складу кримінального або адміністративного правопорушення в його діях не встановлено. Окрім того, з пояснень ОСОБА_2 та дочки заявниці ОСОБА_4 , отриманих органами поліції за результатами перевірки звернень ОСОБА_1 , встановлено, що вчинені ОСОБА_2 дії по відношенню до ОСОБА_1 були викликані її агресивною поведінкою по відношенню до нього та онуки ОСОБА_5 , яку вона намагалась вдарити, у зв`язку з чим вони, в подальшому, вимушені були повернутись до м. Києва. Також органами поліції встановлено, що газовий аерозольний балончик «Перець-4» призначений для використання цивільними особами для захисту, не являється спецзасобом, а є у вільному продажу. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із загальною оцінкою судом першої інстанції правовідносин, які склалися між сторонами, висновки суду підтверджені доказами, яким суд дав належну правову оцінку і дійшов правильного висновку про їх недостатність для застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису з огляду на відсутність ризиків вчинення домашнього насильства у майбутньому, доводи апеляційної скарги не дають підстав для інших висновків по суті вирішення даного питання, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 червня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 18 листопада 2022 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич