Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/685/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" листопада 2022 р. Справа №914/685/22 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого - судді Кравчук Н.М. суддів Матущак О.І. Кордюк Г.Т. секретар судового засідання Гавриляк І.В. розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" за вих. №670 від 22.07.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/1838/22 від 27.07.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 (суддя Петрашко М.М., повний текст складено 04.07.2022) у справі № 914/685/22 за позовом: Керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі: Східницької селищної ради Львівської області до відповідача: Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища за участю представників сторін: від прокуратури: Місінська М.А. прокурор від позивача: не з`явилися від відповідача: Думич Н.Б. адвокат (ордер серії ВС №1164151 від 06.10.2022) від третьої особи: не з`явилися ВСТАНОВИВ: Керівник Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Східницької селищної ради Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ДП "Дрогобицьке лісове господарство" про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 122741,55 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 у справі №914/685/22 позов задоволено. Стягнуто з ДП "Дрогобицьке лісове господарство" на користь Східницької селищної ради грошові кошти за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності у розмірі 122 741,55 грн та 2481,00 грн витрат по сплаті судового збору. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що ДП «Дрогобицьке лісове господарство» не виконало обов`язків, покладених на нього чинним законодавством, зокрема, організація і забезпечення охорони та захисту лісів. Внаслідок невиконання підприємством своїх обов`язків відбулася незаконна порубка дерев, завдано шкоди лісовому фонду. В зв`язку з наведеним, суд встановив вину підприємства відповідача, як постійного лісокористувача, та дійшов висновку про задоволення позову та стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ДП "Дрогобицьке лісове господарство" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що уповноваженим державою органом на здійснення функцій щодо пред`явлення претензій та звернення до суду з вимогами про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища є Державна екологічна інспекція, яка здійснює свої повноваження через територіальні органи і саме Державна екологічна інспекція у Львівській області в спірних правовідносинах мала б виступати позивачем, а не Східницька селищна рада. Окрім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в матеріалах даної судової справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт невиконання чи неналежного виконання відповідачем конкретних заходів з охорони і захисту лісу. Зокрема, судом першої інстанції не було безпосередньо встановлено, які саме заходи з охорони і захисту лісу мав обов`язок виконувати відповідач, але не виконав їх чи неналежно їх виконав. Також, суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки обставинам щодо вчинення кримінального правопорушення по рубці 10 дерев, по факту яких Дрогобицьким відділом поліції ГУ НП у Львівській області було розпочато кримінальне провадження № 12020140110001373 від 30.10.2020 і на даний час таке кримінальне провадження не закінчене. Дане кримінальне провадження було розпочато за заявою відповідача, яким і було виявлено незаконну порубку 10 дерев. Наявність вищевказаного кримінального провадження підтверджує, що збитки внаслідок незаконної порубки 10 дерев завдані державі не внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо охорони і захисту лісів (яка теж неправильно встановлена судом), а внаслідок вчинення іншою особою (чи особами) кримінально караних діянь щодо незаконної порубки дерев, відповідальність за що передбачена ст.246 Кримінального кодексу України, а завдання щодо виявлення винних у незаконній порубці дерев та притягнення їх до відповідальності покладено на правоохоронні органи і суд. Також скаржник вважає, що судом першої інстанції не перевірено правомірності розрахунку розміру заподіяної шкоди, проведеного Державною екологічною інспекцією. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2022 справу №914/685/22 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Матущак О.І. та Кордюк Г.Т. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Дрогобицьке лісове господарство" на рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 у справі №914/685/22. Ухвалою суду від 26.09.2022 розгляд справи №914/685/22 призначено на 18.10.2022. 18.10.2022 судове засідання по розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" на рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 у справі №914/685/22 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кордюк Г.Т. Ухвалою суду від 14.11.2022 розгляд справи №914/685/22 призначено на 29.11.2022. Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі. В судовому засіданні прокурор проти доводів апеляційної скарги заперечив, просить суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Східницька селищна рада участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечила, надіслала заяву, в якій зазначила, що рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а відтак, просить апеляційну скаргу ДП "Дрогобицьке лісове господарство" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 у справі №914/685/22 без змін. Окрім того, позивач просить суд розгляд справи здійснювати без участі його уповноваженого представника. Державна екологічна інспекція у Львівській області участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечила, причин неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції встановила таке. 26.10.2020 працівниками державної лісової охорони ДП Дрогобицьке лісове господарство під час передачі обходу № 1 Східницького лісництва було виявлено незаконну порубку 10 сироростучих дерев породи: ялиця біла та ялина. Державною лісовою охороною було проведено огляд місця лісо порушення в ході якого складено акт прийому-передачі обходу № 1 (а.с. 20-21 т.1). ДП «Дрогобицьке лісове господарство» звернулось до ВП ГУ НП у Львівській області із заявою про кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 246 КК України (а.с. 18-19 т.1). 30.10.2020 за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами 26.10.2020, в квадраті 3 виділ 3, квадраті 4 виділ 13, квадраті 4 виділ 1, квадраті 4 виділ 1, квадраті 4 виділ 2, квадраті 3 виділ 12, квадраті 3 виділ 15, квадраті 2 виділ 16 Східницького лісництва у загальній кількості 10 дерев породи ялиця біла та ялина Дрогобицьким відділом поліції ГУ НП у Львівській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 КК України було відкрито кримінальне провадження №12020140110001373. Дрогобицькою окружною прокуратурою Львівської області у ході реалізації представницьких повноважень було опрацьовано матеріали кримінального провадження від 30.10.2020 №12020140110001373 за фактом незаконної порубки лісу та надіслано на адресу Державної екологічної інспекції у Львівській області лист №14.52/04-27-164ВПХ-22 від 18.01.2022 (а.с. 31 т.1), в якому зазначено про необхідність проведення розрахунку збитків спричинених незаконною порубкою дерев. 16.02.2022 Державною екологічною інспекцією у Львівській області на адресу Дрогобицької окружної прокуратури скеровано лист №06-798 від 16.02.2022 із розрахунком розміру шкоди, заподіяної лісу, визначеної на підставі такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, розмір якої становить 122741,55 грн (а.с. 32-39 т.1). Дрогобицькою окружною прокуратурою Львівської області листом № 14.52/04-27-422вих-22 від 01.02.2022 повідомлено Східницьку селищну раду про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування (а.с. 73-74 т.1). У відповідь на вказаний лист, Східницька селищна рада листом від 23.02.2022 № 344 повідомила окружну прокуратуру, що у зв`язку з великою кількістю судових справ, що перебувають у різних судових інстанціях, створенням об`єднаної територіальної громади та завантаженістю управління правового забезпечення Виконавчого комітету міської ради, остання не зможе вживати заходи щодо стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу (а.с. 75 т.1). Дрогобицькою окружною прокуратурою листом від 09.03.2022 № 14.52/04-27-857вих-22 додатково повідомлено Східницьку селищну раду про намір подання окружною прокуратурою позовної заяви до суду в інтересах Східницької селищної ради (а.с. 80-81 т.1). Враховуючи наведене Керівник Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі уповноваженого органу Східницької селищної ради Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до ДП "Дрогобицьке лісове господарство" за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державної екологічної інспекції у Львівській області про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 122741,55 грн. При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким. Предметом судового розгляду є поданий прокурором позов в інтересах держави в особі Східницької селищної ради до ДП "Дрогобицьке лісове господарство", як постійного лісокористувача, про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу шляхом незаконної порубки дерев. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру". Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18). Водночас захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38). Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39). Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40). Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43). Доведення прокурором підстав для звернення із позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача має ґрунтуватися на оцінці діяльності/бездіяльності компетентного органу щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах у поєднанні з перевіркою дотримання прокурором порядку попереднього, до звернення до суду, повідомлення цього органу про такий позов згідно з вимогами абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом прокурор визначив позивачем Східницьку селищну раду, в обґрунтування чого зазначив, що шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана саме місцевому бюджету, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади. Відповідно до ст. 19 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища віднесено, зокрема формування і використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів. Згідно із ст. 6 Закону України Про рослинний світ органи місцевого самоврядування включено до переліку органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу. При цьому, відповідно до пп. 1 п. б ч. 1 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. Наявність підстав для звернення до суду із позовами про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля передбачена п."б" ст.47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідно до якого місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Оскільки здійснення самовільних рубок мали місце в квадраті 3 виділ 3, квадраті 4 виділ 13, квадраті 4 виділ 1, квадраті 4 виділ 1, квадраті 4 виділ 2, квадраті 3 виділ 12, квадраті 3 виділ 15, квадраті 2 виділ 16 Східницького лісництва, що знаходяться на території Східницької селищної ради, тому збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності зі ст.47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.29 ч.3 п.7 та ст.69-1 ч.1 п.4 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що, звертаючись до суду з даним позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18). Як було зазначено вище, прокуратура звернулась до Східницької селищної ради із листом №14.52/04-27-422ВИХ-22 від 01.02.2022 в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому зазначила, що окружною прокуратурою здійснюється вивчення стану відшкодування збитків, завданих навколишньому природному середовищу на території ДП "Дрогобицьке лісове господарство" впродовж 2020-2021 років. Зазначаючи про виявлення незаконної порубки деревини на території Старокропивницької сільської ради, яка у зв`язку зі змінами адміністративно-територіального устрою України увійшла до складу Східницької об`єднаної територіальної громади, Дрогобицька окружна прокуратура Львівської області у вказаному листі просила позивача повідомити її про те, чи будуть Східницькою селищною радою вживатися заходи щодо стягнення шкоди в судовому порядку. У відповідь на лист №14.52/04-27-422ВИХ-22 від 01.02.2022 Східницька селищна рада надіслала Дрогобицькій окружній прокуратурі Львівської області лист №344 від 23.02.2022, в якому зазначила, що позивач не зможе самостійно вживати заходи щодо стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу на території Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" впродовж 2020-2021 років, у зв`язку з великою кількістю судових справ у різних судових інстанціях, створенням територіальної громади та відсутністю укомплектованого працівниками юридичного відділу Східницької селищної ради. Таким чином, в даному випадку наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, адже з моменту звернення прокурора до компетентного органу (01.02.2022р.) до моменту подання позову (11.04.2022р.) минуло більше ніж 2 місяці і при цьому прокурор отримав від компетентного органу відповідь про неможливість здійснювати ним захист інтересів держави. Вищезазначене свідчить про нездійснення або неналежне здійснення компетентним органом захисту інтересів держави, а також про те, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Відтак, апеляційний суд вважає правильним врахування судом першої інстанцій зазначених вище положень законодавства під час оцінки доводів прокурора щодо підстав представництва інтересів держави в особі сільськиої ради у цій справі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20. Стосовно доводів скаржника про те, що належним позивачем у даній справі є Державна екологічна інспекція у Львівській області, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Статтею 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою КМУ № 275 від 19.04.2017, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Відповідно до п. п. З пункту 4 Положення Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування). Крім того, згідно з п. п. 8 пункту 4 Положення, Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право пред`являти претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, розраховувати їх розмір, вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що в даному випадку Державна екологічна інспекція не проводила перевірку на території Східницького лісництва, що знаходяться на території Східницької селищної ради, а лише розраховувала розмір шкоди. Зокрема, суд звертає увагу, що згідно з приписами чинного законодавства за Держекоінспекцію визначено право, а не обов`язок пред`являти претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, розраховувати їх розмір, вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що прокурор вірно визначив Державну екологічну інспекцію у Львівській області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідно до статті 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Згідно з ст. 16, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Пунктом 1 частини 2 статті 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України). У відповідності до ч. 5 ст. 86 названого Кодексу забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Лісового кодексу України). Пунктами 1, 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України). Частиною 1 статті 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст.1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. При цьому, визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Судом встановлено, що працівниками державної лісової охорони ДП Дрогобицьке лісове господарство під час передачі обходу № 1 Східницького лісництва було виявлено незаконну порубку 10 сироростучих дерев породи: ялиця біла, ялина. Державною лісовою охороною було проведено огляд місця лісопорушення в ході якого складено акт прийому-передачі обходу №

1. Згідно із п. 3.1 Статуту Державного підприємства Дрогобицьке лісове господарство, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від №128 від 14.04.2017 Підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Обов`язком Підприємства є забезпечення відтворення, охорони, захисту і підвищення родючості грунтів, продуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей, виконувати інші вимоги законодавства щодо ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів (п.п. 6.2.1 Статуту). Як вбачається з матеріалів справи, ДП Дрогобицьке лісове господарство не отримало у встановленому законодавством порядку державного акта на право постійного користування земельною лісовою ділянкою, на якій було здійснено рубку лісу. Поряд з тим, відповідно до ч. 5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п. 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству від 11.12.1986, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Таким чином, документами, які визначають приналежність земельної лісової ділянки конкретному лісокористувачу, є планшети лісовпорядкування. У матеріалах даної господарської справи міститься копія планшету №2, №3, №4 Східницького лісництва, що підтверджує право постійного користування підприємством відповідними земельними лісовими ділянками. Оскільки підприємство ще не отримало у встановленому порядку державного акта на право постійного користування відповідними земельними лісовими ділянками, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, до яких належить планшет лісовпорядкування, є доказом перебування земельної лісової ділянки, на якій було здійснено рубку лісу в постійному користуванні ДП Дрогобицьке лісове господарство. Ця обставина не заперечується відповідачем. Беручи до уваги все вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач не виконав обов`язків, покладених на нього законодавством з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу. Внаслідок невиконання Підприємством своїх обов`язків завдано шкоди лісу. Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Розмір шкоди, заподіяний лісу, визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу". За зверненням прокурора, Державна екологічна інспекція у Львівській області провела розрахунок збитків, спричинених незаконною рубкою дерев. Сума збитків становить 122741,55 грн. Розрахунок шкоди, завданий державі внаслідок самовільної рубки дерев, здійснено Державною екологічною інспекцією у Львівській області правомірно, з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та коефіцієнтів індексації такс, у відповідності до вимог чинного законодавства. Також колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про те, що оскільки кримінальне провадження Дрогобицьким РВП ГУНП у Львівській області щодо факту незаконних порубок лісу зареєстроване за заявою останнього, тому це свідчить про вжиття усіх заходів щодо охорони лісу. Відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубувань на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування третіми невстановленими особами. Підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ДП Дрогобицьке лісове господарство шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності у розмірі 122741,55 грн. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) та у справі Трофимчук проти України (Рішення ЄСПЛ від 28.10.2010), в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні. Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів. Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи викладені в апеляційній скарзі та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд- ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 у справі №914/685/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Львівської області. Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua. Повний текст складено 30.11.2022. Головуючий суддя Н.М. Кравчук Судді Г.Т. Кордюк О.І. Матущак