Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/1834/22

Дата документу 30.11.2022 Справа № 336/1834/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/1834/22 Головуючий у 1 інстанції: Звєздова Н.С. Провадження № 22-ц/807/1838/22 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С., Подліянової Г.С. за участі секретаря: Камалової В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, В С Т А Н О В И В: У травні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову зазначено, що сторони перебувають у шлюбі з 02.11.1990, від якого мають двох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружнє життя сторін не склалося у зв`язку з втратою почуття взаємної любові і поваги, відсутності взаєморозуміння, тому з 2014р. сторони проживають окремо. Фактично шлюб та ведення спільного господарства припинено. Примирення сторін вважає неможливим. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2022 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 02 листопада 1990 року Орджонікідзевським відділом ЗАГС м. Запоріжжя, актовий запис №

742. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ». Повернуто ОСОБА_2 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого ним судового збору в сумі 396 (триста дев`яносто шість) гривень 96 копійок. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, просить рішення суду змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на час припинення шлюбних відносин - з 2014 року, зазначивши 2021 рік. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 адвокат Тивоненко Д.Р. зазначає, що відповідач визнала позов, про що подала письмову заяву. Ії ствердження про те, що вона не ознайомлювалась зпозовною заявою спростовуються матеріалами справи, у яких міститься підтвердження отримання нею кореспонденції із суду із вкладенням позовної заяви. По суті спору зазначає, що позивач з червня 2014р. проходив військову службу в АТО, а з лютого 2022р. захищає України у війні з РФ. Вказує, що спільне життя подружжя почало погіршуватись до червня 2014р., тому з моменту призову позивача на військову службу у 2014р. шлюбні відносини припинились. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 , яка підтримала скаргу, представника позивача ОСОБА_2 адвоката Сєдова М.В., який заперечував проти скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 02 листопада 1990 року Оржонікідзевським відділом запису актів громадянського стану м. Запоріжжя, актовий запис № 742, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб (а.с. 13). Судом описано обставини, викладені в позовній заяві, зокрема, що позивач зазначив, що шлюбні відносини припинено між подружжям ОСОБА_5 з 2014р. Задовольняючи позовні вимоги, суд здійснив ретельний аналіз законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, та зазначив, що, оскільки відповідач під час розгляду визнала позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить чинному законодавству й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, то шлюб між сторонами підлягає розірванню. Відповідач оскаржує рішення суду лише в частині встановленої дати припинення шлюбу з 2014р., вказуючи, що це не відповідає дійсним фактичним обставинам їх життя, оскільки вони весь час проживали в одному помешканні як чоловік та жінка та вели спільне господарство до 2021 року. Така зміна рішення необхідна їй для подальшого вирішення спору щодо матеріального утримання. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 вказувала, що взагалі не читала позовну заяву, а тому, визнаючи позов, мала на увазі лише те, що шлюб не може бути збережений і погоджувалась на його розірвання. Колегія наголошує на тому, що зі змісту рішення суду слідує, що суд першої інстанції не встановлював дату припинення шлюбних відносин між подружжям ОСОБА_5 , вказуючи лише, що визнанням позову відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на його розірвання, а тому не потрібно з`ясовувати і досліджувати інші обставини. Про зазначене, зокрема, вказується у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду від 12 червня 2009р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції». Таким чином, суд лише констатував, що на теперішній час подружні відносини між сторонами припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, сторони не бажають зберегти шлюб, позивач на цьому настоює, а відповідач проти цього не заперечує. Отже, ані в мотивувальній частині, ані в резолютивній частині оскаржуваного рішення не мається встановленого факту припинення шлюбу саме у 2014р. Тому апеляційний суд дійшов висновку, що не може змінювати обставини, які не встановлювались судом, зокрема, не може їх встановлювати на стадії апеляційного провадження самостійно, оскільки цьому заважає процесуальна дія самої апелянтки, яка в суді першої інстанції визнала позов, обмеживши повноваження суду щодо ретельного встановлення всіх обставин, які на тепер маються для неї значення. Між тим, колегія зазначає, що у такому разі Харенко Н.І. не позбавлена можливості встановлювати ці обставини, зокрема, дату фактичного припинення шлюбних відносин у інших спорах з колишнім чоловіком ОСОБА_2 , які випливають з шлюбних відносин (поділ майна, матеріальне утримання, утримання дітей). Зважаючи на все вище наведене, колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, тому відповідно до вимог статті 375 ЦПК України залишає її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2022 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 01 грудня 2022 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Подліянова Г.С.