Постанова 4811 № 466/5587/22

Справа № 466/5587/22 Головуючий у 1 інстанції: Донченко Ю.В. Провадження № 22-ц/811/2465/22 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Цяцяка Р.П., суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О., за участю: секретаря Цьони С.Ю., позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Думич Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 12 вересня 2022 року, В С Т А Н О В И В: 01 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила розірвати шлюб, укладений між згаданими сторонами та зареєстрований 26 липня 2014 року Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів), актовий запис № 1695. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що спільне життя позивачки з відповідачем не склалося через несумісність характерів, відсутність взаєморозуміння між ними, постійні сварки та суперечки, свідком яких є їхній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В результаті сторони втратили повагу один до одного, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. На момент звернення до суду з позовною заявою сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть і їхній шлюб носить формальний характер. Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 20-21). Дане рішення оскаржила позивачка. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що судом проігноровано твердження, як позивачки, так і відповідача, про те, що збереження їхнього шлюбу є неможливим і таке буде суперечити інтересам обох сторін (а.с. 22-23). Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про те, що він позов до нього про розірвання шлюбу визнає, а оскаржуване рішення вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, а тому таким, що підлягає до скасування (а.с. 39). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Відмову у задоволенні позовних вимог суд мотивував недоведеністю позивачкою тієї обставини, що між сторонами наступив розлад, який носить стійкий характер, і що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін. Колегія суддів не погоджується з вищенаведеними висновками оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 (частини 1-3) і 81); - суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 3 і 4 частини 5 статті 12); - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76); - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77). Як вбачається з доводів, як позовної заяви, так і апеляційної скарги, позивачка стверджує, що подальше спільне життя сторін даного спору, як подружжя, і збереження їхнього шлюбу є неможливим, оскільки таке б суперечило інтересам обох сторін. Як вбачається з описової частини оскаржуваного рішення, відповідач не заперечив проти позову та просив шлюб розірвати. Відтак, сторони прийшли до спільного висновку про те, що збереження їхнього шлюбу є неможливим і його збереження буде суперечити інтересам обох сторін, а відтак ці обставини (в силу положень частини 1 статті 82 ЦПК України) доказуванню не підлягають. У матеріалах справи відсутні докази про те, що суд роз`яснив сторонам їх обов`язок подати до суду для висновку про неможливість збереження їхнього шлюбу відповідні докази і які саме докази при цьому суд вважає необхідними, належними та допустимими, а також наслідки неподання цих доказів. Частиною 7 статті 240 ЦПК України суду надано право зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд відмову у задоволенні позову мотивував тим, що сторони «проживають окремо всього лише три місяці, що не виключає можливості їхнього примирення», однак не скористався правом, наданим йому процесуальним законом, призначити сторонам строк для примирення. Як апеляційна скарга позивачки, так і вищезгадана заява відповідача подана до суду апеляційної інстанції, свідчать про те, що примирення між подружжям не настало і обидві сторони продовжують наполягати на розірванні їхнього шлюбу. За вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів вважає, що збереження шлюбу сторін шляхом відмови у задоволенні позову про розірвання шлюбу, який визнається відповідачем, буде суперечити інституту добровільності шлюбу (стаття 24 СК України), а тому приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню, з ухваленням нового про задоволення позовних вимог. За змістом частин 1 та 2 статті 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем (в тому числі на стадії перегляду рішення в апеляційному порядку) суд вирішує питання про повернення позивачу (апелянту) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову та апелянтом при поданні апеляційної скарги. Відтак, ОСОБА_1 , як позивачці та апелянту, підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплачених нею при поданні позову (а саме 496 грн. 20 коп.) та при поданні апеляційної скарги (а саме 744 грн. 30 коп.), у розмірі 1 240 грн. 50 коп. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. РішенняШевченківського районного суду міста Львова від 12 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимогиОСОБА_1 задовольнити. Шлюб, зареєстрований 26 липня 2014 року Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів), актовий запис № 1695, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 розірвати. Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплачених нею при поданні позову та при поданні апеляційної скарги, а саме 1 240 грн. 50 коп. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 240 грн. 50 коп. судових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 30 листопада 2022 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.