Постанова 4811 № 462/8290/20

Справа № 462/8290/20 Головуючий у 1 інстанції: Пилип"юк Г.М. Провадження № 22-ц/811/1588/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. за участі секретаря: Савчук Г.В., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,- ВСТАНОВИЛА: В грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги мотивувала тим, що вона з ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 24 липня 2017 року. У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначала, що між сторонами протягом останнього часу погіршилися відносини, вони не ведуть спільного господарства. Вказує, що на даний час сторони не проживають однією сім`єю, не підтримують подружніх відносин. Шлюб носить формальний характер, між сторонами втрачено почуття любові та поваги. Вважає, що причини, які спонукають її наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя із відповідачем як подружжя та збереження шлюбу суперечитиме їхнім інтересам. У зв`язку з чим вона звернулася до суду з даним позовом та просила суд шлюб розірвати. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26 березня 2021 року позов задоволено. Розірвано шлюб укладений між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 24 квітня 2017 року Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 1523. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.н. НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. Після розірвання шлюбу, прізвище позивачці залишено « ОСОБА_6 ». Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що у нього з дружиною були деякі непорозуміння, але це однозначно не є підставою для розірвання шлюбу та руйнування їхніх сімейних відносин. Стверджує, що у них є малолітня дитина, яка потребує як матір, так і батька. Вважає, що суд формально поставився до розгляду питання про розірвання шлюбу, не з`ясував фактичні взаємини між ним та дружиною, не врахував наявність малолітньої дитини та не вжив достатніх заходів для примирення подружжя. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. 04 жовтня 2021 року до Львівського апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 ОСОБА_7 , в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 28 жовтня 2021 року є дата складення повного судового рішення 08 листопада 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що шлюб сторони зареєстрували 24 червня 2017 року у Львівському міському відділі реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 1523. В шлюбі народився: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя. Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них. Позивач мотивувала позов тим, що на даний час сторони не проживають однією сім`єю, не підтримують подружніх відносин, шлюб носить формальний характер, між сторонами втрачено почуття любові та поваги. Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя. Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Згідно із ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», зазначено , що суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі. Колегія суддів бере до уваги те, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає, додаткових клопотань та пояснень немає. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку, що сторони подружніх відносин не підтримують, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї суперечить інтересам позивача, відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають до задоволення. В суді апеляційної інстанції у відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 ОСОБА_7 просила стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в апеляційній інстанції, зокрема витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. Представник ОСОБА_2 ОСОБА_7 подала акт про надання послуг та копію квитанцію № 0.0.2284686220.1 від 30 вересня 2021 року на підтвердження здійснення оплати у розмірі 3000 грн. за надані послуги. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Верховний Суд в Постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес). Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту. Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів колегія суддів враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін). Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт. Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. З урахуванням вищенаведеного, з ОСОБА_1 належить стягнути 1500 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на користь ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 березня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1500 гривень витрат на правничу допомогу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 08 листопада 2021 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.