Ухвала КАС ВС № 640/942/20

УХВАЛА 28 листопада 2022 року м. Київ справа № 640/942/20 адміністративне провадження № К/990/31121/22 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е., перевіривши касаційну скаргу Державного секретаря Кабінету Міністрів України Яреми О. Й. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 09 серпня 2022 року у справі № 640/942/20 за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Кабінету Міністрів України, Державного секретаря Кабінету Міністрів України Бондаренка Володимира Валерійовича про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Секретаріату Кабінету Міністрів України, Державного секретаря Кабінету Міністрів України Бондаренка Володимира Валерійовича України, в якому, з урахуванням уточнень, просив: 1) визнати протиправними та скасувати наказ від 29 листопада 2019 року № 718-к "Про звільнення ОСОБА_2 з посади генерального директора Директорату територіального та місцевого розвитку Секретаріату Кабінету Міністрів України" та наказ від 16 грудня 2019 року № 748-к "Про внесення змін до наказу Державного секретаря Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2019 року №718-к"; 2) зобов`язати Секретаріат Кабінету Міністрів України поновити ОСОБА_2 на посаді генерального директора Директорату територіального та місцевого розвитку Секретаріату Кабінету Міністрів України, а якщо така посада станом на дату виконання рішення суду скорочена або відсутня у штатному розписі Секретаріату Кабінету Міністрів України, зобов`язати Секретаріат Кабінету Міністрів України поновити позивача на рівнозначній посаді; 3) стягнути з Секретаріату Кабінету Міністрів України на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 17 грудня 2019 року по дату фактичного виконання рішення суду про задоволення вказаної вимоги; 4) стягнути з Секретаріату Кабінету Міністрів України моральну шкоду на його користь у розмірі 302245,98 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року позов задоволено частково: - визнано протиправними та скасовано накази державного секретаря Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2019 року №718-к та від 16 грудня 2019 року №748-к; - зобов`язано державного секретаря Кабінету Міністрів України поновити позивача на посаді генерального директора Директорату територіального та місцевого розвитку Секретаріату Кабінету Міністрів України; - стягнуто з Секретаріату Кабінету Міністрів України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 грудня 2019 року по 09 червня 2020 року у розмірі 342045,27 грн; - в решті позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 09 серпня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2022 року змінено в частині мотивування підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів державного секретаря Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2019 року №718-к та від 16 грудня 2019 року №748-к. В іншій частині - рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2022 року залишено без змін. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Державний секретар Кабінету Міністрів України Ярема О. Й. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Отже, після перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо статей 44, 87 Закону України «Про державну службу» та Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640; статей 2, 5, КАС України, оскільки судами не встановлено порушення прав позивача та застосованого неефективний спосіб захисту, пункту 1 частини першої статті 244 КАС України. Суд зазначає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Натомість зазначені скаржником норми права (статті 2, 5, 244 КАС України), щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, у спірних правовідносинах є загальними нормами, а касаційна скарга не містить обґрунтованих мотивів їх неправильного застосування. Крім того, скаржником чітко не вказано пункт, частину статті 44, 87 Закону України «Про державну службу», а також щодо яких норм Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640, необхідно зробити висновок Верховного Суду. Разом з тим, Суд не має права самостійно визначати, щодо якої саме норми необхідно надати висновок. Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги наведені безвідносно до предмета спору та висновків судів. Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм чинного законодавства та переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державного секретаря Кабінету Міністрів України Яреми О. Й. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 09 серпня 2022 року у справі № 640/942/20 за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Кабінету Міністрів України, Державного секретаря Кабінету Міністрів України Бондаренка Володимира Валерійовича про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська