Постанова 4824 № 753/6230/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №753/6230/17 головуючий у І інстанції: Даниленко В.В. провадження 22-ц/824/6073/2022 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 15 листопада 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддів Сушко Л.П., Олійника В.І. за участю секретаря: Даньшиної І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Дарницького районного суду м.Києва від 20 жовтня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,- ВСТАНОВИВ: В квітні 2017 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»(надалі АТ «Ощадбанк» або Банк) звернулось із вищевказаним позовом. Позивач просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 95 183,32 дол. США. В жовтні 2021 року Банк подав заяву про не підтримання позовних вимог. Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 20 жовтня 2021 року провадження у справі закрито. Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник АТ «Ощадбанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі з підстав відсутності предмета спору та стягнути на його користь судовий збір сплачений при подачі позову. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні представник АТ «Ощадбанк» підтримав позицію викладену в апеляційній скарзі. Інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились. У відповідності до вимог ст.ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відмовився від позовних вимог. Колегія суддів погоджується із таким висновком з огляду на наступне. Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 01 червня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 18 липня 2017 року. Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 30 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09 березня 2021 року. Справа була знята з розгляду 09 березня 2021 року. 26 травня 2021 року було відкрито судове засідання та розпочався розгляд справи по суті у відповідності до ст. 217 ЦПК України. 18 жовтня 2021 року від представника позивача надійшла заява про не підтримання позовних вимог у зв`язку із реструктуризацією боргу відповідачів. Крім того заява містила вимоги про стягнення із відповідачів судових витрат, із посиланням на ч. 3 ст. 142 ЦПК України. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 206 ЦПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Відповідно до п. 4, ч. 1 та ч. 2 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Згідно з ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Колегія суддів зауважує, що підстави для повернення 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, були відсутні, оскільки розгляд справи по суті було розпочато. З приводу посилань в апеляційній скарзі на те, що судом невірно застосовано норму процесуального права, оскільки позивач не відмовлявся від позовних вимог, а тому необхідно було закрити провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору, апеляційний суд приходить до висновку, що вони є необґрунтованими. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, лише якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Суд касаційної інстанції роз`яснив, що логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). (Постанова Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц). Таким чином, у даному випадку предмет спору був наявний на час пред`явлення позову, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі, внаслідок реструктуризації боргу відповідачем, а тому вищевказана норма права до спірних правовідносин не підлягає застосуванню. При цьому, представник АТ «Державний ощадний банк України» своєю заявою підтвердив відсутність предмету спору після проведення реструктуризації заборгованості ОСОБА_1 та вказав на те, що позивачем позовні вимоги не підтримуються, що свідчить про відмову від вказаних вимог. Крім того, у своїй заяві АТ «Державний ощадний банк України» зазначав про не підтримання позовних вимог, оскільки станом на подачу заяви заборгованість ОСОБА_1 перед Банком відсутня, та просив застосовувати положення ч. 3 ст. 142 ЦПК України, яка стосується не підтримання позивачем своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем. Варто зауважити, що ч. 3 ст. 142 ЦПК України, на яку посилається на яку посилався позивач у своїх заяві, стосується саме «відмови від позову». Крім того, доказів на підтвердження факту задоволення відповідачем вимог позивача матеріали справи не містять, вказане твердження є хибним, оскільки, як вказано сторонами, була проведена реструктуризація заборгованості ОСОБА_1 , яка являлась предметом спору, а не сплата нею вказаної заборгованості. Колегія суддів зауважує, що реструктуризація заборгованості здійснюється Банком, та її проведення жодним чином не може свідчити про задоволення відповідачем вимог позивача. Таким чином, відсутні підстави для стягнення із відповідачів суми сплаченого судового збору позивачем, оскільки ч. 3 ст. 142 ЦПК України в даному випадку не підлягає застосуванню, які і інші норми процесуального законодавства, щодо повернення або ж стягнення судових витрат. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, підстави для розподілу судових витрат в даному випадку відсутні. Оскільки, ухвалене судове рішення відповідає вимогам процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м.Києва від 20 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «16» листопада 2022 року. Головуючий Судді: