Постанова 4824 № 756/7739/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №756/7739/24 Головуючий у І інстанції - Шевчук А.В. апеляційне провадження №22-ц/824/2927/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Миголь А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - установив: У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Просив суд, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 630348, 89 грн. 13 вересня 2024 року, до початку розгляду даної справи по суті, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про закриття провадження у справі, з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у якій також просив повернути сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір. В заяві ОСОБА_1 посилався на те, що 12 вересня 2024 року ОСОБА_2 в добровільному порядку задоволені позовні вимоги, шляхом повернення вищевказаної суми. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості закрито у зв`язку з відмовою позивача від позовних вимог. Відмовлено у поверненні сплаченого судового збору з державного бюджету. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права та без додержання норм матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що підставою відмови у поверненні судового збору є зміна судом першої інстанції підстав, щодо закриття провадження у справі, а саме замість закриття провадження у зв`язку із відсутню предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, судом закрите провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - у зв`язку із відмовою позивача від позову. Зазначає, що 20 червня 2024 року суддя Оболонського районного суду м. Києва своєю ухвалою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання по даній справі. Відповідачем сума заборгованості за кредитним договором була сплачена в повному обсязі, таким чином, 13 вересня 2024 року, в зв`язку із повним погашенням заборгованості за кредитним договором та відсутністю неврегульованих питань між ним та відповідачем, він звернувся із заявою про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Отже, розгляд справи не проводився. Вказує, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а саме безпідставно розглянув заяву про закриття провадження у справі, як заяву про відмову від позову, закривши провадження у справі з цієї підстави та мотивувавши, що після відкриття провадження по справі неможливо закриття провадження із підстав відсутності предмету спору. Просив суд, скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким провадження за його позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, в зв`язку із відсутністю предмету спору. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», розглянути питання про повернення йому судового збору у розмірі 6303,49 грн. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Встановлено, що червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 630348, 89 грн. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до розгляду у приміщенні суду першої інстанції. 13 вересня 2024 року, до початку розгляду справи по суті, позивач звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі, з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у якій також просив повернути сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що після відкриття провадження по справі неможливо закриття провадження із підстав відсутності предмету спору, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку із відмовою позивача від позову. Водночас, враховуючи те, що провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом, тому суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення заяви позивача про повернення йому судового збору з державного бюджету. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, зважаючи на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст. 255 ЦПК України. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження №61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц (провадження №61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20 (провадження №61-9658св20). Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №13/51-04 (провадження №12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18 (провадження №61-2018св19); Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19 (провадження №61-1807св20); Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20 (провадження №61-9658св20) зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20 (провадження №61-3438сво21) відступив від висновку, сформульованого у зазначених постановах, конкретизувавши його таким чином: закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення. З аналізу вищевикладеного вбачається, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань. У цій справі ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до розгляду у приміщенні суду першої інстанції. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення заяви відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з його відмовою від позову на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки після відкриття провадження у справі неможливо закрити провадження із підстав відсутності предмету спору. Колегія суддів, зазначає, що доводи апеляційної скарги не усувають того факту, що між сторонами існував предмет спорута, відповідно, не існувало перешкод для розгляду по суті заявлених позовних вимог, а тому зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що закриваючи провадження у справі на стадії підготовчого судового засідання, необхідно враховувати висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, зроблений у постанові від 20 вересня 2021 року в справі №638/3792/20, згідно з яким закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, можливе лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення заяви відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з його відмовою від позову. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Враховуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для задоволення заяви позивача про повернення судового збору з державного бюджету не вбачає, оскільки провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на те, що оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена з правильним застосуванням норм матеріального права та з додержанням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволенні, а ухвали суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегії суддів, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 22 січня 2025 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба