Постанова Харківський апеляційний суд № 612/475/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2022 року м. Валки справа № 612/475/21 провадження № 22ц/818/1281/22 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Тичкової О.Ю. суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П. за участю секретаря судового засідання Гармаш К.В., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос» відповідачі фізична особа підприємець ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Валки Харківської області апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2021 року постановлену в складі судді судді Мицик С.А.,- ВСТАНОВИВ: 09.09.2021 ОСОБА_3 , який діє в в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю « Колос» ( надалі ТОВ) звернувся до суду з позовом про визнання недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6320686300:02:001:0368 загальною площею 5,3281 га ( надалі Земельна ділянка), що був укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 . Позов обґрунтовано тим, що Земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ за договором укладеним між ним та Блізнюківською РДА. Зазначений договір було розірвано рішенням Блізнюківської РДА № 921 від 17.10.2018, оскільки змінився власник Земельної ділянки. А саме, рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 15.08.2018 за ОСОБА_2 було визнано право власності на Земельну ділянку та рішенням Блізнюківської РДА № 844 від 21.09.2018 Земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_2 . В наступному рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 15.08.2018 було скасовано. У зв`язку з чим підстави набуття ОСОБА_2 права власності на Земельну ділянку відпали. Проте, відповідач яка не є належним власником Земельної ділянки, незаконно розпорядилась нею та передала в оренду ФОП ОСОБА_1 . До відкриття провадження у справі від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам, уповноваженим на здійснення державної реєстрації, здійснювати реєстраційні дії речових прав щодо Земельної ділянки та шляхом заборони Близнюківській селищній раді ухвалювати рішення щодо речових прав на Земельну ділянку. Заява мотивована тим, що предметом спору є оскарження правочину, вчиненого без повноважень, відсутність яких встановлена законним рішенням суду. Укладення нових правочинів ОСОБА_2 щодо Земельної ділянки або прийняття Близнюківською селищною радою рішень щодо зміни речових прав на Земельну ділянку потягне за собою подальші звернення до суду та судові спори. Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2021 року заяву Смілянського Я.Г., який діє в інтересах ТОВ « Колос» про забезпечення позову задоволено. Заборонено суб`єктам, уповноваженим на здійснення державної реєстрації, здійснювати реєстраційні дії речових прав щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6320686300:02:001:0368 загальною площею 5,3281 га ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1657791863206). Заборонено Близнюківській селищній раді Лозівського району Харківської області ( ЄДРПОУ 04400021) ухвалювати рішення щодо речових прав на земельну ділянку за кадастровим номером 6320686300:02:001:0368 загальною площею 5,3281 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1657791863206). Ухвала мотивована тим, що є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Не погодившись з ухвалою суду фізична особа підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини у справі, не врахував того, що є таке, що набрало законної сили рішення суду ухвалене між тими ж сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав ( справа № 612/479/20). Таким чином заявником не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення утруднить виконання рішення у спорі що вже вирішений по суті в іншій цивільній справі. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи між сторонами виник спір щодо правомірності передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0368 загальною площею 5,3281 га. Відповідно до копії розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 12 жовтня 2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою (замовник ТОВ «Колос») щодо складання документів, що посвідчують право користування (на умовах оренди) нерозподіленою (невитребуваною) земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності реформованого КСП імені газети «Правда» на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області, розроблену ТОВ «Експертно-правова земельна компанія». Надано в оренду ТОВ «Колос» терміном на 49 років (до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку) невитребувану земельну ділянку загальною площею 5,3281 га орних земель на території Софіївської сільської ради згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХР №0045296 громадянки ОСОБА_4 із земель колективної власності реформованого КСП імені газети «Правда» з визначенням цільового призначення- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 21.03.2019 було здійснено державну реєстрацію договору оренди землі кадастровий № 6320686300:02:001:0368, площею 5,3281 га; Орендодавець - ОСОБА_2 , Орендар - ФОП ОСОБА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1657791863206. Відповідно до копії рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 25.06.2021 "Про надання в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку 6320686300:02:001:0368, площею 5,3281 га (угіддя рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За змістом частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно. Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №944/1748/20. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №490/7508/20. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ звернувся до суду з позовом про визнання недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6320686300:02:001:0368 загальною площею 5,3281 га що був укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, предметом позову у даній справі є позовні вимоги немайнового характеру. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню. Тому висновок суду про те, що невжиття заходів запропонованих позивачем забезпечення позову може у подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у дійсній справі у разі задоволення позову не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Запропоновані позивачем та застосовані судом заходи забезпечення позову не відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права та не є співмірним із заявленими ним позовними вимогами. Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року по справі №755/5333/20. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а заяву Смілянського Я.Г., який діє в в інтересах ТОВ належить залишити без задоволення. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2021 року скасувати. Заяву Смілянського Ярослава Геннадійовича, який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю « Колос» про забезпечення позову залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 листопада 2022 року. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук