Постанова 4855 № 580/10888/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/10888/21 Суддя першої інстанції: Руденко А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Горяйнова А.М., суддів - Безименної Н.В. та Шелест С.Б., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, ВСТАНОВИЛА: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 січня 2021 року до 07 жовтня 2021 року у сумі 240000 грн 00 коп. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року визнаний адміністративний позов було задоволено частково та стягнуто з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 13094 грн 57 коп. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку дослідженим доказам та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин. Відповідач наполягає на тому, що відповідний строк встановлений саме ч. 5 ст. 122 КАС України і становить один місяць з дня, коли із позивачем було проведено остаточний розрахунок, тобто з 07 жовтня 2021 року. На думку відповідача, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, адже досудове врегулювання спору, що виник між сторонами, не передбачене законом, а факт участі позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з позовом, який підписаний і поданий представником, який діє на підставі договору про надання правової допомоги. Також Головне управління Національної поліції в Черкаській області просить врахувати, що одноразова грошова допомога при звільненні була виплачена позивачу у межах строків, встановлених п. 8 розділу VІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №

260. Також відповідач наголошує на тому, що одноразова грошова допомога при звільненні зі служби не належить до виплат, що провадяться саме в день звільнення. Додатково скаржник вказує на те, що визначена судом першої інстанції сума ймовірних втрат позивача не є співмірною із сумою одноразової грошової допомоги. Крім того строк затримки проведення виплати був суттєво збільшений внаслідок бездіяльності позивача. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року - без змін, виходячи з такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 проходив службу у Національній поліції України та наказом від 18 січня 2019 року № 13 о/с був звільнений зі служби за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). У липні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги за період проходження служби в органах внутрішніх справ та в Національній поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 16 серпня 2021 року № 232 о/с було внесено доповнення до наказу від 18 січня 2019 року № 13 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції новим пунктом, яким передбачену проведення виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 06 років 03 місяці 09 днів. Листом від 31 серпня 2021 року № 29/К-167 позивача було повідомлено, що виплата одноразової грошової допомоги буде здійснена протягом п`яти робочих днів після надходження відповідних коштів. Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 14 лютого 2022 року № 256/29/01-2022 фінансування на рахунок по КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», з якого здійснюється виплата одноразової грошової допомоги, надійшло 04 жовтня 2021 року. Платіжним дорученням від 07 жовтня 2021 року № 4757 відповідач перерахував на рахунок позивача одноразову грошову допомогу у сумі 13094 грн 57 коп. ОСОБА_1 12 жовтня 2021 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити середній заробіток за весь затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 19 січня 2019 року до 07 жовтня 2021 року. Листом від 11 листопада 2021 року № 29/К-214 відповідач відмовив позивачу у виплаті середнього заробітку з тих підстав, що кошти на виплату позивачу одноразової грошової допомоги надійшли 04 жовтня 2021 року, а 08 жовтня 2021 року допомога вже була виплачена позивачу. Не погоджуючись з бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не нарахував позивачу та не виплатив одноразову грошову допомогу в сумі 13094 грн 57 коп при звільненні зі служби. Оскільки виплата такої допомоги була здійснена із затримкою на 993 дні, тому наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбачені ч. 2 ст. 117 КЗпП України. Враховуючи принцип співмірності між сумою остаточного розрахунку та сумою середнього заробітку за час затримки у її виплаті, поведінку позивача та відповідача суд першої інстанції дійшов висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню та вважав достатньою компенсацією втрат позивача від несвоєчасної виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 100 відсотків несвоєчасно виплаченої одноразової грошової допомоги. Першочергово колегія суддів вважає необхідним перевірити дотримання строку звернення до суду позовною вимогою про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 компенсації суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору у розмірі 19746 грн 33 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Положеннями ч. 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Питання щодо норми права, яка встановлює строк звернення до суду з цим адміністративним позовом, не є спірним. Судом першої інстанції при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду було застосовано ч. 5 ст. 122 КАС України , що відповідає правовій позиції Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20. Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції ухвалою від 02 лютого 2022 року також визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду. Крім того ухвалою суду від 15 червня 2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Черкаській області про залишення позовної заяви без розгляду. Суд першої інстанції виходив з того, позивач після звільнення з органів Національної поліції перебуває на військовій службі по теперішній час, і в періоди з 05 березня до 07 червня 2019 року, з 25 травня до 31 серпня 2020 року, з 15 до 26 вересня 2020 року, з 30 вересня до 23 грудня 2020 року, з 26 червня 2021 року до 09 січня 2022 року брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, адже він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у ст. 123 КАС України. Згідно з вказаною нормою права у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Колегія суддів наголошує на тому, що сторонами справи не заперечується та судом першої інстанції встановлено, що строк звернення до суду з цим позовом пропущено. Предметом спору є саме наявність чи відсутність поважних причин пропуску такого строку. Матеріали справи вказують на те, що виплата одноразової грошової допомоги була здійснена ОСОБА_1 платіжним дорученням від 07 жовтня 2021 року № 4757. Кошти в сумі 13094 грн 57 коп надійшли на рахунок позивача 08 жовтня 2021 року. Відтак строк звернення до суду з цим позовом сплинув 08 листопада 2021 року. Позовна заява направлена до суду першої інстанції засобами поштового зв`язку 10 грудня 2021 року. Між тим зверненню до суду з цим позовом передувало також направлення відповідачу заяви від 12 жовтня 2021 року з проханням виплатити середній заробіток за весь затримки по день фактичного розрахунку. Відповідь на вказану заяву було надано листом від 11 листопада 2021 року № 29/К-214, тобто вже після закінчення строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України. Колегія суддів погоджується з доводам апеляційної скарги про те, що звернення позивача із заявою від 12 жовтня 2021 року не є формою досудового вирішення спору, однак вважає, що зазначена обставина може бути врахована при вирішенні питання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно врахував факт участі позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, зокрема в період з 26 червня 2021 року до 09 січня 2022 року, як обставину, що вплинула на дотримання строку звернення до суду. Відповідач правильно зазначає, що між ОСОБА_1 та АО «Лемеха та Партнери» договір-доручення про надання правової допомоги № 1608 було укладено ще 13 липня 2021 року і адміністративний позов від імені позивача було подано та підписано саме адвокатом Кріль О.М. Водночас скаржник не врахував, що додаткову угоду між ОСОБА_1 та АО «Лемеха та Партнери», в якій сторони погодили умови надання послуг у справі за позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні було підписано лише 30 листопада 2021 року, тобто після отримання позивачем листа від 11 листопада 2021 року № 29/К-214. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, як це передбачено ст. 90 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що участь позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони в Донецькій та Луганській областях безумовно впливає на можливість своєчасно звернутися за наданням професійної правової допомоги, узгодити правову позицію з адвокатом та, відповідно, звернутися до суду з позовом у місячний строк. Під час розгляду і вирішення апеляційної скарги колегія суддів також враховує, що дії, спрямовані на захист права, яке позивач вважав порушеним, а саме - звернення до відповідача із заявою про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку, до адвокатського об`єднання - за наданням правової допомоги, до суду - з адміністративним позовом були вчинені протягом розумного строку, без зайвих та невиправданих зволікань. Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що висновок суд першої інстанції про пропуск строку звернення до суду з поважних причин є законним і обґрунтованим. Звертаючись до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що право на виплату таких коштів йому надане ст.ст. 116, 117 КЗпП України. Відповідач не заперечує проти висновків суду першої інстанції про те, що загальні норми трудового законодавства можуть бути застосовані до спірних правовідносин, однак просить врахувати, що на момент звільнення позивача з військової служби між сторонами справи не існувало спору про розмір належних до виплати коштів, що впливає можливість застосування заходів відповідальності роботодавця, визначених ст.ст. 116, 117 КЗпП України. Головне управління Національної поліції в Черкаській області наголошує на тому, що одноразова грошова допомога при звільненні зі служби не належить до виплат, що провадяться саме в день звільнення. Також просить врахувати, що вказана допомога виплачена в п`ятиденний строк із дня надходження коштів з бюджету, як це передбачено п. 8 розділу VІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №

260. За правилами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. У свою чергу ст. 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таким чином для правильного вирішення цього спору належить встановити наявність чи відсутність у відповідача обов`язку виплатити одноразову грошову допомогу саме в день звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Питання грошового забезпечення поліцейських регулюються ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію». Згідно з ч. 2 ст. 94 вказаного Закону порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. На виконання вказаної норми та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», а також з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року було затверджено Порядок №

260. Особливості виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби визначні у розділі VI Порядку №

260. Відповідно до п.п. 2, 6, 7 розділу VI Порядку № 260 в редакції, чинній на час фактичної виплати позивачу грошової допомоги, поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення. У наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат. У свою чергу п. 8 розділу VI Порядку № 260 у зазначеній редакції передбачає, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські. Разом з тим Порядок № 260 було доповнено новим розділом VI лише 21 серпня 2020 року, в той час як позивача було звільнено зі служби в поліції наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18 січня 2019 року № 13 о/с. Таким чином положення п. 8 розділу VI Порядку № 260 у редакції, чинній з 21 серпня 2020 року, не підлягають застосуванню при визначенні строків виплати ОСОБА_1 грошової допомоги як такі, що набули чинності вже після видачі наказу про його звільнення зі служби в поліції. Згідно з п. 23 розділу І Порядку № 260 у редакції, чинній станом на 18 січня 2019 року, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. За правилами абз. 2 п. 3 розділу І Порядку № 260 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до п. 15 розділу І Порядку № 260 в зазначеній редакції у разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що на час видачі наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18 січня 2019 року № 13 о/с спеціальним нормативно-правовим актом було передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги, яка належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, проводиться в день звільнення. Відповідно, невиплата ОСОБА_1 зазначеної допомоги в день звільнення зі служби згідно з наказом від 18 січня 2019 року № 13 о/с, тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби. Період затримки розрахунку при звільненні зі служби визначається як проміжок часу між днем звільнення позивача (18 січня 2019 року) та днем проведення виплати усіх належних йому за місцем служби коштів (08 жовтня 2021 року) і становить 993 дні. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 821/255/17, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на отримання якого має позивач, колегія суддів враховує, що згідно з п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Відповідно до абз. 2 п. 7 Порядку № 260 розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата. Відтак при обчисленні середньоденного заробітку військовослужбовця належить враховувати саме календарні дні. Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Черкаській області від листопада 2021 року № 395 грошове забезпечення позивача два останні місяці перед звільненням - листопад та грудень 2018 року становило 10889 грн 63 коп та 18514 грн 05 коп відповідно, а всього - 37004 грн 00 коп. Кількість календарних днів у листопаді та грудні становила 61 день. Отже, розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 дорівнює 482 грн 03 коп (10889 грн 63 коп + 18514 грн 05 коп) / 61 календарний день). Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби, обчислений за правилами ст. 117 КЗпП України, дорівнює 478655 грн 79 коп (482 грн 03 коп х 993 дні). Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц було додатково наголошено на тому, що не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають меті запровадження відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах; - співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 20 травня 2022 року № 506/29/01.2022 при звільненні з військової служби позивачу було виплачено 6273 грн 26 коп, що включає основні та додаткові види грошового забезпечення, премію та індексацію. Відтак, із загальної суми коштів, які належали до виплати позивачу при звільненні - 19367 грн 83 коп (6273 грн 26 коп + 13094 грн 57 коп), сума коштів, виплачених за заявою позивача 08 жовтня 2021 року, становить 68% (13094 грн 57 коп х 100 / 19367 грн 83 коп). У разі обчислення суми зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби лише з урахуванням розміру недоплаченої суми, до виплати ОСОБА_1 належало б 325485 грн 94 коп (68% від 478655 грн 79 коп). Водночас, як раніше зазначалося, за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц (під час розгляду якої було здійснено відступ від раніше сформульованих правових позицій щодо дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначені розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні), врахуванню підлягають також інші чинники. Як вже зазначалося, передумовою для виплати відповідних грошових коштів стало звернення ОСОБА_1 до відповідача у липні 2021 року із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги за період проходження служби в органах внутрішніх справ та в Національній поліції. За результатами розгляду такої заяви наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 16 серпня 2021 року № 232 о/с було внесено доповнення до наказу від 18 січня 2019 року № 13 о/с, яким передбачено проведення виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 06 років 03 місяці 09 днів. Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 14 лютого 2022 року № 256/29/01-2022 кошти на рахунок по КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», з якого здійснюється виплата одноразової грошової допомоги, надійшли 04 жовтня 2021 року. Платіжним дорученням від 07 жовтня 2021 року № 4757 одноразову грошову допомогу у сумі 13094 грн 57 коп перераховано на рахунок позивача. Фактично кошти надійшли ОСОБА_1 08 жовтня 2021 року. Отже, одноразову грошову допомогу при звільненні було виплачено в строк, передбачений п. 8 розділу VI Порядку № 260 у редакції, що діяла на час розгляду звернення позивача відповідачем. Відповідне звернення було подане ОСОБА_1 у липні 2021 року (саме така дата зазначена у заяві позивача від 12 жовтня 2021 року і не спростована відповідачем). Відтак період затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні значною мірою співпадає з періодом, протягом якого позивач не вживав заходів для захисту свого права на отримання такої виплати (з січня 2019 року до липня 2021 року минуло 30 місяців, в той час як загальний період затримки розрахунку при звільненні становить 33 місяці). За таких обставин з метою дотримання справедливого балансу між правами та інтересами сторін цієї справи колегія суддів вважає необхідним додатково зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції в одинадцять разів (загальний період затримки розрахунку - 33 місяці в 11 разів перевищує період, що минув з дня звернення позивача за виплатою допомоги і її фактичним отриманням - 3 місяці). Отримана сума становить 29589 грн 63 коп (325485 грн 94 коп / 11) та перевищує суму, визначену судом першої інстанції. Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів враховує, що позивач погодився з тим, що справедливою компенсацією за затримку розрахунку при звільненні є сума коштів, яка дорівнює 13094 грн 57 коп і не звертався до суду з апеляційною скаргою на рішення суду від 15 червня 2022 року. У зв`язку з цим колегія суддів вважає можливим погодитися з рішенням суду першої інстанції про стягнення з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні саме у розмірі 13094 грн 57 коп. Доводи апеляційної скарги відповідача в цілому не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог та не можуть бути підставою для зміни чи скасування прийнятого рішення. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач А.М. Горяйнов Судді Н.В. Безименна С.Б. Шелест