Постанова 4802 № 156/540/22

Справа № 156/540/22 Головуючий у 1 інстанції: Бєлоусов А. Є. Провадження № 22-ц/802/931/22 Категорія: 3 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 листопада 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Киці С. І., Федонюк С. Ю., з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 на ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 30 серпня 2022 року, В С Т А Н О В И В: У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що у період з 2003 року по червень 2022 року здійснював підприємницьку діяльність (роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах) у торговому кіоску № НОМЕР_1 на ринку « ІНФОРМАЦІЯ_1 , орендуючи його у підприємця ОСОБА_4 . Для здійснення підприємницької діяльності ним були придбані меблі, торгове обладнання та побутова техніка, проте на даний час він припинив оренду кіоску. Позивач зазначав, що у цьому кіоску здійснює підприємницьку діяльність (торгівля алкогольними напоями, сигаретами) відповідач ОСОБА_2 , орендуючи його у підприємця ОСОБА_4 , яка незаконно зберігає у себе належне йому майно. Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просив суд витребувати майно з чужого незаконного володіння шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 передати належне йому майно. Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 30 серпня 2022 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України. Роз`яснено позивачу ОСОБА_1 та його представнику ОСОБА_3 , що ця справа віднесена до юрисдикції господарського суду, а тому позивач має право звернутися з позовом до Господарського суду Волинської області. В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавала. Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. Від представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 на адресу апеляційного суду надійшла заява, у якій він просить проводити розгляд справи за його відсутності та позивача ОСОБА_1 . Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності учасників справи відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України не здійснюється. За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у цій справі є 24 листопада 2022 року - дата складення повного судового рішення. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану ухвалу суду - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з таких мотивів. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами по справі фізичними особами підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір, який належить до господарської юрисдикції, а тому враховуючи суб`єктний склад та зміст правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, вважаючи, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Так з матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 з 14 листопада 2003 року зареєстрований як фізична особа підприємець, а придбане ним спірне майно: стелажі, полиці для стелажів, полиці кондитерські, холодильна вітрина, холодильна шафа, за своїми властивостями призначене для здійснення торговельної діяльності щодо реалізації продуктів харчування. Відповідач ОСОБА_2 також є фізичною особою підприємцем, здійснює торговельну діяльність, орендуючи для цього майно у іншого суб`єкта господарювання. Згідно з даними, які містяться у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) здійснює господарську діяльність як фізична особа підприємець (дата державної реєстрації 14 листопада 2003 року; відомості про реєстрацію припинення підприємницької діяльності відсутні). Водночас з доданої позивачем до апеляційної скарги виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань слідує, що підприємницька діяльність фізичної особи підприємця ОСОБА_1 припинена у червні 2022 року. Згідно з даними, що містяться у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) здійснює господарську діяльність як фізична особа підприємець (дата державної реєстрації 17 травня 2020 року; відомості про реєстрацію припинення підприємницької діяльності відсутні). Обґрунтовуючи відмову у відкритті провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд покликався на правову позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18, згідно якої однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими. Крім того, суд послався і на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18, згідно якої належність спору між сторонами до господарської юрисдикції обґрунтовано визначається відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у сторони із втратою статусу фізичної особи підприємця не припинились. Суд вважав, що у розглядуваному випадку спірні правовідносини виникли саме щодо виконання договору оренди майна для здійснення господарської діяльності, укладеного між підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з метою здійснення підприємницької діяльності (роздрібної торгівлі), подальшого зберігання майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності. Стороною правочину виступали фізичні особи підприємці, які на теперішній час такого статусу не втратили. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Однак, дійшовши висновку щодо відмови у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що між сторонами спору будь-які господарські договори не укладалися, а наявний між ними спір стосується того, що відповідач, на думку позивача, не повертає придбане ним майно, яке використовувалося ним для здійснення підприємницької діяльності, яка на даний час припинена, тобто вказаний спір є цивільним. Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції зробив неправильний висновок, що подана ОСОБА_1 заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для її скасування із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 30 серпня 2022 року у цій справі скасувати. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий-суддя Судді: