Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/1505/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6216/22 Справа № 175/1505/21 Суддя у 1-й інстанції - Мащук В. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 листопада 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2022 року,- В С Т А Н О В И В: 19 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми, в якому просив, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором відступлення права вимоги в розмірі 100 000 гривень, пеню за прострочку виконання зобов`язань за договором 100 000 гривень, а всього стягнути 200 000 гривень; стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2000 гривень, витрати на професійну правничу допомогу, та інші судові витрати в розмірі, що будуть підтверджені позивачем належними доказами за результатами розгляду справи. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21 червня 2019 року в місті Дніпро, з вини водія ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом автомобілем «БМВ» д/н НОМЕР_1 , сталась дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої належний відповідачу, ОСОБА_2 автомобіль «Нісан», д/н НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень. Вказані обставини встановленні та підтверджуються постановою АНД районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2019 року, якою встановлена вина водія ОСОБА_3 у скоєному ДТП. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 , який скоїв ДТП, застрахована у ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», згідно страхового полісу № 169642505. Винна у спричиненні збитків особа, ОСОБА_3 , та страхова компанія, де застрахована його цивільно-правова відповідальність є боржники, а власник пошкодженого «Нісан», д/н НОМЕР_2 , відповідач по справі - ОСОБА_2 , є кредитором у цьому зобов`язанні. 24 червня 2019 року між позивачем, ОСОБА_1 та відповідачем по справі був укладений Договір відступлення права вимоги. Відповідно до п. 1 Договору, кредитор (відповідач) передав новому Кредитору (позивачу) вимогу, а новий Кредитор прийняв її, та набував право вимоги до осіб, відповідальних (винних) за спричинення Кредитору матеріального збитку (майнової шкоди), заподіяного йому внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21.06.2019 року. Відповідно до п. 5 Договору після підписання теперішнього договору Кредитор втрачає право вимагати від страхової компанії ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», де застрахована цивільно - правова відповідальність винної у ДТП особи (відповідальної за спричинені збитки особи), та від винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, або від будь-якої іншої особи, що в силу закону несе відповідальність перед Кредитором за спричинені винною особою збитки, компенсації матеріального збитку або страхового відшкодування, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що зазначена у п. 1 цього Договору. Новий кредитор, після отримання від Кредитора нотаріально посвідченої довіреності зобов`язується відремонтувати власними силами, та за власний кошт належний Кредитору (відповідачу) транспортний засіб «Нісан», д/н НОМЕР_2 . Для реалізації права відступлення вимоги, після укладання договору Кредитор (відповідач) зобов`язаний надати новому Кредитору (позивач) нотаріально посвідчену довіреність з правом представляти інтереси довірителя (стягувача) у всіх державних та не державних органах, підприємствах та установах всіх форм власності, органах прокуратури та суду, державної виконавчої служби з правом пред`явлення до виконання виконавчих документів (п. 6 Договору). На виконання зазначеного пункту договору довіреність 24.06.2019 року була видана відповідачем на ім`я позивача. Відповідно до п. 7 Договору визначено, що після підписання договору, у разі отримання Кредитором (відповідачем) страхового відшкодування по зазначеному у п.1. 2 цього Договору страховому випадку, або дострокового скасуванню довіреності, яка видна Кредитором на виконання умов п. 6 цього договору, або отримання від винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, або від будь-якої іншої особи, що в силу закону несе відповідальність перед Кредитором за спричинені винною особою збитки, компенсації матеріального збитку, кредитор зобов`язаний на протязі двох днів передати новому Кредитору отримане відшкодування (матеріальну компенсацію). В порушення умов Договору, відповідач, після відступлення на користь позивача права вимоги за зазначеним страховим випадком (ДТП), самостійно отримав страхове відшкодування, та скасував 08.10.2019 року, що підтверджується листом НАЦКОМФІНПОСЛУГ від 20.11.2019 року (копія листа додається, оригінал наявний у позивача), та особистою заявою відповідача по справі від 16.10.2019 року. Станом на дату подання позову відповідач не передав позивачу новому Кредитору страхове відшкодування. Оскільки максимальний ліміт відповідальності за полісом цивільно-правової відповідальності водія який скоїв ДТП застрахована ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на підставі страхового полісу № 169642505, ліміт відповідальності страховика за збиток, заподіяний майну становить 100 000 гривень (ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а визначена автотоварознавчою експертизою № 1307/19/19 від 08.06.2019 року вартість матеріального збитку, спричиненого внаслідок пошкодження транспортного засобу «Нісан», д/н НОМЕР_2 , перевищує вказаний ліміт (121 013,54 грн.), то розмір страхового відшкодування, який має повернути відповідач позивачу складає 100 000 гривень, у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом (а.с.1-5). 17 вересня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з зустрічним позовом про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги, яким просив суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 24 червня 2019 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначив, що договір укладений між ним та ОСОБА_1 не може бути підставою для стягнення з нього грошових сум, так як є недійсним. Станом на 24 червня 2019 року, на день підписання Договору відступлення права вимоги, не існувало права вимоги ОСОБА_2 у встановленому розмірі до будь-кого, яке б він міг відступити. Дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої його майну, автомобілю «Nissan Qachqai», державний номер НОМЕР_2 , під його керуванням, була завдана шкода сталася 21.06.2019 року, що підтверджується рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2019 року по справі № 199/5424/19. Висновок автотоварознавчої експертизи № 1307/19/19 по визначенню вартості матеріальних збитків завданого власнику транспортного засобу через пошкодження його автомобіля «Nissan Qachqai», державний номер НОМЕР_2 ? складений судовим експертом Дроздовим Ю.В. 08 липня 2019 року. Особа винна в порушенні Правил дорожнього руху, що мало наслідками завдання пошкоджень автомобілю «Nissan Qachqai», державний номер НОМЕР_2 , була встановлена Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 03 жовтня 2019 року. Тобто, станом на 24 червня 2019 року не існувало будь якого зобов`язання, в якому ОСОБА_2 був би первісним кредитором і права вимоги, по якому він мав би право передати новому кредитору. Договір про відступлення прав вимоги суперечить ч. 1 ст. 214 ЦК, що відповідно до ст. 203, 215 ЦК є підставою недійсності правочину. Крім того, на час укладення зазначеного договору пошкоджений автомобіль не було відремонтовано відповідно до умов зазначеного договору, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду (а.с. 51-59). Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги задоволено. Визнано недійсним договір відступлення прав вимоги від 24 червня 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в загальній сумі 6908 грн., які складаються з витрат зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу (а.с.198-205). Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача за первісним позовом задовольнити у повному обсязі, а зустрічний позов залишити без задоволення (а.с.210-214). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.06.2019 о 21:00 годині водій ОСОБА_3 на перехресті нерівнозначних доріг вул. Солончакова та вул. Янтарна в місті Дніпрі, керуючи автомобілем «BMW 530і», н.з. НОМЕР_1 , в порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем «NISSAN QASHQAI», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2019 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247КУпАП, у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення., передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП (а.с.10). Відповідно до ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. 24 червня 2019 року між ОСОБА_2 (Кредитор) та ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого кредитор передає новому кредитору вимогу, а новий кредитор приймає її, та набуває право вимоги до осіб, відповідальних (винних) за спричинення кредитору матеріального збитку (майнової шкоди), заподіяного йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21.06.2019 року в м. Дніпро, на перехресті вул. Янтарна та вул. Солончакова, е/о 21051 за участі автомобіля «Nissan Qachqai», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «BMW 5301», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Новий кредитор набуває право вимагати від страхової компанії ПрАТ «СК «ЮІВЕС», де застрахована цивільно правова відповідальність винної у ДТП особи, належного виконання зобов`язань за полісом цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 169642505 по виплаті страхового відшкодування за спричинений кредитору збиток внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що визначена у п. 1 Договору. Новий кредитор після підписання договору та отримання від кредитора нотаріально посвідченої довіреності згідно умов п. 6 цього договору, зобов`язується відремонтувати власними силами та за власний кошт належний кредитору транспортний засіб автомобіль «Nissan Qachqai», д.р.н. НОМЕР_2 , що був пошкоджений внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди. Після підписання теперішнього договору кредитор втрачає право вимагати від страхової компанії ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», де застрахована цивільно правова відповідальність винної у ДТП особи та від винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, або від будь якої іншої особи, що в силу закону несе відповідальність перед кредитором за спричинені винною особою збитки, компенсації матеріального збитку, або страхового відшкодування (у т.ч. компенсації неустойки (пені) та витрат в порядку ст. 625 ЦК України), заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що зазначена у п. 1 договору. Для реалізації права відступлення вимоги, після укладання договору кредитор зобов`язаний надати на ім`я нового кредитора нотаріально посвідчену довіреність з правом представляти інтереси довірителя в усіх державних та не державних органах. Після підписання договору, у разі отримання кредитором страхового відшкодування по зазначеному у договорі страховому випадку, або достроковому скасуванню довіреності, яка видана кредитором на виконання умов п. 6 договору, або отримання від винної особи, або від будь якої іншої особи, що в силу закону несе відповідальність перед кредитором за спричинені винною особою збитки, компенсації матеріального збитку, кредитор зобов`язаний на протязі двох днів після вищезазначених подій передати новому кредитору отримане відшкодування та повідомити про скасування довіреності. За неналежне виконання кредитором свого обов`язку по поверненню отриманого відшкодування за спричинені збитки згідно умов п. 7 договору. кредитор сплачує новому кредитору пеню у розмірі 1% від отриманої суми за кожен день порушення зобов`язання з його передачі новому кредитору (а.с.6). 24 червня 2019 ОСОБА_2 видана довіреність на ім`я ОСОБА_1 , та адвоката Чіп Ярослава Миколайовича, довіреність посвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер А.А. (а.с.7). 24 червня 2019 року представником ОСОБА_2 на підставі довіреності ОСОБА_1 на адресу ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» направлено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 21.06.2019 о 21:00 годині на перехресті вул. Янтарна та вул. Солончакова, е/о №21051, м. Дніпро. Учасники ДТП: транспортний засіб: «NISSAN QASHQAI», д.р.н. НОМЕР_2 , власник ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_2 , поліс ОСЦПВВНТЗ: № АК/8068669 ПрАТ «УПСК»; транспортний засіб: «BMW 530і», д.р.н. НОМЕР_1 , власник: ТОВ «Автокредит Плюс», який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , водій ОСОБА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , поліс ОСЦПВВНТЗ: №169642505 ПрАТ «СК «ЮНІВЕС». Особа, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення: ОСОБА_3 (а.с.12). 24 червня 2019 року представником ОСОБА_2 на підставі довіреності ОСОБА_1 на адресу ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» направлено заяву про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21.06.2019 о 21:00 годині на перехресті вул. Янтарна та вул. Солончакова, е/о №21051, м. Дніпро за участі автомобілів «NISSAN QASHQAI», д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «BMW 530і», д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням воді ОСОБА_3 (а.с.11). Відповідно до рахунку № 031 від 11.07.2019 р. проведеного ФОП ОСОБА_5 вартість ремонту автомобіля «NISSAN QASHQAI», № НОМЕР_2 , складає 291507 грн. (а.с.13). Відповідно до висновку експерта № 1307/19/19 від 08.07.2019 року величина матеріального збитку, завданого володільцю колісного транспортного засобу «NISSAN QASHQAI», р.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 121013 грн. (а.с.16-19). 17 жовтня 2019 року ОСОБА_2 направлено на адреси ОСОБА_1 , адвоката Чіп Я.М. повідомлення про скасування 08.10.2019 року довіреності від 24.06.2019 року, яка була зареєстрована в реєстрі № 2124 та видана ОСОБА_1 і адвокату Чіп Ярославу Миколайовичу на представництво інтересів (а.с.80,81). Відповідно до Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей за № 40307168 припинено дії довіреності від 24.06.2019 року за № 2124, на представництво інтересів (а.с.81а). Відповідно до інформації ПрАТ «СК «Юнівес» розмір виплаченого страхового відшкодування ОСОБА_2 по факту ДТП, що мала місце 21.06.2019 року (поліс № 169642505. забезпечений автомобіль БМВ н.з. НОМЕР_1 ) склав 89000 грн. (а.с.170). Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний правочин вчинений без наміру створення правових наслідків, а зобов`язання щодо відшкодування потерпілій особі ОСОБА_2 матеріального збитку, тобто деліктного зобов`язання, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 21.06.2019 року, страховиком виконані, відповідно до пояснень потерпілої у ДТП сторони ОСОБА_2 ремонт автомобіля проводився на іншому СТО, що позивачем за первісним позовом не спростовувалось, суд вважає, що наявні підстави для визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 24 червня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому, задоволення вимог за зустрічною позовною заявою повністю виключає задоволення вимог первісного позову, які випливали з правочину, який визнано судом недійсним, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми відмовлено. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги по суті означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. У свою чергу відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) є договірною передачею зобов`язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Тобто, цесія є заміною особи у зобов`язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору, що випливають із зобов`язання. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, відповідно до ст. 512,514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Відповідно до матеріалів справи, судом першої інстанції правильно встановлено, що на момент укладання договору про відступлення права вимоги будь-яких зобов`язань ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 не існувало. Таким чином, як вбачається з позовних вимог ОСОБА_1 спір між ним та ОСОБА_2 виник з деліктних (глва 82 ЦК України), а не з договірних правовідносин, і на час укладання договору про відступлення права вимоги від 24 червня 2019 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 щодо його обов`язку відшкодувати шкоду ОСОБА_2 судовим рішенням не встановлена, у зв`язку з чим останній не мав підстав для передачі права, яке йому ще не належало, при цьому, на час укладання договору про відступлення права вимоги не було висновку щодо суми шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Так як предметом договору відступлення права вимоги від 24.06.2019 року є передача вимог кредитора новому кредитору до осіб, відповідальних за спричинення кредитору матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП, яка мала місце 21.06.2019 року, суд вважає, що такий правочин вчинений без наміру створення правових наслідків. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки за договором про відступлення право вимоги було передано новому кредитору право на відшкодування матеріальної шкоди, яке не належало первісному кредитору на момент укладення договору. У зв`язку з вказаним, посилання апелянта на часткове виконання ним договору про відступлення права вимоги від 24.06.2019, не може бути підставою для задоволення позивних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та тлумачення норм цивільного права на власний розсуд. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, оскільки оскаржуване рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено наявні у справі докази і надано їм належну оцінку, суд правильно встановив дійсні обставини справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін. Щодо судових витрат колегія зазначає наступне. Від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_6 надійшло клопотання про покладення витрат на парвничу допомогу адвоката при розгляді справи в апеляційній інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Судом встановлено, що відповідачу за первісним позовом та позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 правничу допомогу надавав адвокат Пацков М.Л. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції надано: договір про надання правової допомоги адвоката та представництво від 10.09.2021 року, додаткова угода від 10.09.2021 року, відповідно до якої гонорар адвоката по Договору про надання правової допомоги адвоката та представництво від 10.09.2021 року за надання правової допомоги та представництво інтересів клієнта ОСОБА_2 при розгляді судової справи № 175/1505/21, є фіксованим і складає: за надання правової допомоги та представництво інтересів клієнта при розгляді справи в суді апеляційної інстанції 3000 грн., квитанція від 22.10.2022 року відповідно до якої адвокат Пацков М.Л., згідно умов договору про надання правової допомоги та представництво від 10.09.2021 року при розгляді справи № 175/1505/21, та додаткової угоди від 10.09.2021 року, отримав від ОСОБА_2 3000 грн. Суд вважає, що позивачем доведено розмір витрат на правову допомогу. Враховуючи зазначені норми Закону, колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2022 року - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3000 грн. на правову допомогу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: