Ухвала КАС ВС № 200/11087/20-а

УХВАЛА 21 листопада 2022 року м. Київ справа №200/11087/20-а адміністративне провадження № К/990/29122/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Калашнікової О.В., суддів: Білак М.В., Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі №200/11087/20-а за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя, в якому просила: - визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням обмеження, визначеного статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести перерахунок суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману її частину. 02 липня 2021 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести ОСОБА_1 перерахунок суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити її недоотриману частину. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області вп`яте засобами поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року відмовлено Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізький області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу касаційної скарги. Визнано неповажними причини пропуску Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області строку на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі №200/11087/20-а, касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано строк десять днів з дня вручення копії ухвали для зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів. На усунення недоліків касаційної скарги скаржником подано клопотання, в якому заявник просить поновити процесуальний строк. В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник повторно вказує, що оскаржувана постанова Першого апеляційного адміністративного суду по справі №200/11087/20-а, прийнята судом апеляційної інстанції 20 грудня 2021 року та надійшла на адресу територіального управління 04 січня 2022 року. Зазначає, що з первинною скаргою на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року по справі № 200/11087/20-а територіальне управління звернулось до Верховного Суду 10 січня 2022 року, тобто у строки, встановлені частиною 1 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Проте, ухвалами Верховного Суду від 26 травня 2022 року, від 31 травня 2022 року, від 07 липня 2022 року, від 09 серпня 2022 року та від 06 жовтня 2022 року територіальному управлінню повернуто вищезазначену касаційну скаргу. Також вказує, що ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року роз`яснено про можливість повторного звернення до Верховного Суду. Зазначає, що внаслідок потреби в часі для підготовки процесуальних документів, які відповідають процесуальному законодавству, виправлені касаційні скарги направлялися в середньому протягом двох тижнів з дати отримання відповідних ухвал. Також вказує, про численні повітряні тривоги у місті Запоріжжя, у зв`язку з якими зупинялася робота підприємств, установ та організацій. Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 20 грудня 2021 року (повний текст постанови складений того ж дня). В той же час, касаційну скаргу подано на пошту 20 жовтня 2022 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Вперше касаційна скарга відповідача зареєстровано у Верховному Суді 17 січня 2022 року. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року первісна касаційна скарга повернута скаржнику, оскільки відповідач не усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху. 17 червня 2022 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області вдруге засобами поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року. Проте ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року вказану касаційну скаргу повернуто, оскільки скаржник не обґрунтував належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень. 21 липня 2022 року скаржником втретє було подано касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення. Верховний Суд прийшовши до висновку, що позивачем не викладено передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку та наявність підстав для повернення касаційної скарги тому, ухвалою від 09 серпня 2022 року повернув касаційну скаргу позивачу. При цьому, Суд вказав, що Верховний Суд вже надавав пояснення щодо вказаних підстав касаційного оскарження, однак скаржником так і не було враховано зауваження, викладеного Верховним Судом в ухвалі від 07 липня 2022 року, що свідчить про ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом, зокрема і щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. 25 серпня 2022 року скаржником було надіслано четверту касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення. Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року касаційну скаргу відповідача було повернуто оскільки, скаржник не усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху. Так скаржнику неодноразово роз`яснялося вимоги щодо необхідності дотримання вимог, яким має відповідати касаційна скарга. Однак при поданні касаційних скарги скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Водночас, у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність до статті 330 КАС України, в особливості в період до введення воєнного стану. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника. Крім того, повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно. Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків. Не заперечуючи права особи на повторне звернення до суду після повернення касаційної скарги, зважаючи на приписи указаних правових норм законодавства, невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, неодноразове повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. При цьому, суд касаційної враховує тривалість строку пропущеного строку - майже дев`ять місяців з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, а непереборних обставин скаржником не наведено, а Судом не встановлено. Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»). У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Пунктом 1 частини четвертої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ : Відмовити у задоволенні клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі №200/11087/20-а. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі №200/11087/20-а за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська