Ухвала КАС ВС № 280/9772/20

УХВАЛА 12 травня 2022 року м. Київ справа № 280/9772/20 адміністративне провадження № К/990/8541/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 280/9772/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ТУ ДСА України в Запорізькій області (далі - ТУ ДСА України в Запорізькій області), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2, ДСА України), в якому просив визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати йому, як судді Енергодарського міського суду Запорізької області суддівської винагороди за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року (за виключенням днів відпустки) із застуванням обмеження нарахування у сумі 108833,43 грн; зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату йому суддівської винагороди, як судді Енергодарського міського суду Запорізької області, на підставі частин другої. третьої 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року у загальній сумі 108 833,43 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТУ ДСА України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду у сумі 108833,43 грн за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року. Зобов`язано ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Запорізькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди у сумі 108 833,43 грн за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати судді Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року (за виключенням днів відпустки) із застуванням обмеження нарахування у сумі 108 833,43 грн. Зобов`язано ТУ ДСА України в Запорізькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року у загальній сумі 108833.43 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ТУ ДСА України в Запорізькій області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку; оригіналу документу про сплату судового збору. 04 травня 2022 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшло клопотання про усунення недоліків шляхом, визначеним зазначеною ухвалою Верховного Суду. В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник вказує, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Вдруге та втретє подані касаційні скарги ухвалами Верховного Суду від 29 грудня 2021 року та 14 лютого 2022 року повернуто скаржнику також на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Вказують, що скаржнику було роз`яснено право повторного звернення до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою. Також зазначають, що скаржником при повторних зверненнях до суду касаційної інстанції вживалися заходи щодо усунення недоліків повернутих касаційних скарг, що були підставами для їх повернення. Враховуючи зазначене, просять поновити строк на касаційне оскарження. Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного. Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Поряд з цим суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. При цьому, Суд звертає увагу скаржника, що звертаючись до суду касаційної інстанції тричі останній не міг привести касаційну скаргу у відповідності до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в частині визначення підстав касаційного оскарження судових рішень, що і зумовило їх повернення судом касаційної інстанції. При цьому, ухвалою від 22 листопада 2021 року судом касаційної інстанції надавалися вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень. Судом також вказувалося, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Водночас при повторному зверненні із касаційними скаргами 10 грудня 2021 року та 03 лютого 2022 року скаржником не враховано вказані роз`яснення в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження у відповідності до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, наслідком чого стали повторні повернення касаційних скарг ухвалами від 29 грудня 2021 року та від 14 лютого 2022 року. Разом з тим у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність до статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника. Отримавши ухвалу суду касаційної інстанції від 14 лютого 2022 року повторну касаційну скаргу подано на пошту лише 30 березня 2022 року. Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення. При цьому, суд касаційної враховує тривалість строку пропущеного строку - майже шість місяці з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, а непереборних обставин скаржником не наведено, а Судом не встановлено. За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви скаржника щодо усунення недоліків касаційної скарги. Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 280/9772/20. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 280/9772/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк