Ухвала КАС ВС № 280/6867/20

УХВАЛА 23 червня 2022 року м. Київ справа № 280/6867/20 адміністративне провадження № К/990/12786/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі №280/6867/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної судової адміністрації України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач, ТУ ДСА в Запорізькій області) з позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; - зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок суддівської виногради, обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та виплатити недоотриману частину. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Запорізькій області щодо виплати судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя , ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Стягнуто з ТУ ДСА України в Запорізькій області на користь судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суддівську винагороду, за період з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року включно в розмірі 185699,98 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ТУ ДСА України в Запорізькій області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку; оригіналу документу про сплату судового збору. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення скаржником отримано ухвалу Верховного Суду від 02 червня 2022 року - 08 червня 2022 року. 17 червня 2022 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшло клопотання про усунення недоліків шляхом, визначеним зазначеною ухвалою Верховного Суду. В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник вказує, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2021 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, у зв`язку з тим, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Вказану ухвалу скаржником отримано 21 грудня 2021 року. Вдруге та втретє подані касаційні скарги ухвалами Верховного Суду від 24 січня 2022 року та 12 квітня 2022 року було також повернуті скаржнику з тих самих підстав. Вказані ухвали отримані скаржником 31 січня 2022 року та 02 травня 2022 року відповідно. Вказують, що скаржнику було роз`яснено про право повторного звернення до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою. Враховуючи зазначене просить поновити строк на касаційне оскарження. Перевіривши доводи вищевказаного клопотання, суд касаційної інстанції виходить з такого. Так, Судом встановлено, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 29 вересня 2021 року, а касаційну скаргу подано на пошту 20 травня 2022 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Скаржнику було роз`яснено, що Суд перевіряє обставини пропуску строку на касаційне оскарження на підставі клопотання скаржника, в якому наведено поважність причин такого строку та наданих скаржником доказів, яким може бути надано відповідну правову оцінку Судом. Судом також було встановлено, що вперше подану 15 листопада 2021 року касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 13 грудня 2021 року повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Суд визнав недостатнім наведене у касаційній скарзі обґрунтування для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, Верховний Суд роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідно до відомостей, що містяться в КП «Діловодство спеціалізованого суду» вказану ухвалу отримано скаржником 21 грудня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0102935029586). Вдруге подану 06 січня 2022 року касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 24 січня 2022 року повернув скаржнику також на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі. Відповідно до відомостей, що містяться в КП «Діловодство спеціалізованого суду» вказану ухвалу отримано скаржником 31 січня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0102935489242). Втретє подану 09 лютого 2022 року касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 12 квітня 2022 року повернув скаржнику також на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що заявник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідно до відомостей, що містяться в КП «Діловодство спеціалізованого суду» вказану ухвалу отримано скаржником 02 травня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0102935787090). Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Із цією касаційною скаргою скаржник звернувся 20 травня 2022 року, тобто зі сплином майже восьми місяців із дня ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Вчетверте подану 20 травня 2022 року касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 02 червня 2022 року залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання до суду касаційної інстанції, зокрема, уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. В уточненій касаційній скарзі скаржник повторно вказує підставою для касаційного оскарження судових рішень на пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас Судом встановлено, що подана відповідачем уточнена касаційна скарга є аналогічною за змістом попередньо поданій касаційній скарзі, яка ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2022 року була залишена без руху. Отже, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 02 червня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень. Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та неврахування скаржником вичерпних роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного. Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Поряд з цим суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. При цьому, Суд звертає увагу скаржника, що звертаючись до суду касаційної інстанції чотири рази останній не міг привести касаційну скаргу у відповідності до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в частині визначення підстав касаційного оскарження судових рішень, що і зумовило їх повернення судом касаційної інстанції. При цьому, ухвалою від 13 грудня 2021 року судом касаційної інстанції надавалися вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень. Судом також вказувалося, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Водночас при повторних зверненнях із касаційними скаргами 06 січня 2022 року та 09 лютого 2022 року скаржником не враховано вказані роз`яснення в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження у відповідності до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, наслідком чого стало повторні повернення касаційних скарг ухвалами від 24 січня 2022 року та від 12 квітня 2022 року. Разом з тим у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність до статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника. Отримавши ухвалу суду касаційної інстанції від 12 квітня 2022 року вчетверте касаційну скаргу подано на пошту 20 травня 2022 року. Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення. При цьому, суд касаційної враховує тривалість строку пропущеного строку - майже вісім місяці з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, а непереборних обставин скаржником не наведено, а Судом не встановлено. За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви скаржника щодо усунення недоліків касаційної скарги. Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі №280/6867/20. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі №280/6867/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної судової адміністрації України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк