Постанова Одеський апеляційний суд № 513/284/22

Справа № 513/284/22 Провадження: 33/813/1321/22 Доповідач Коломієць Н.О. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий І інстанції Бучацька А.І. ПОСТАНОВА іменем України 18.11.2022 Одеський апеляційний суд в складі головуючого судді Коломієць Н.О. за участі секретаря судового засідання Узун Н.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Власенко Л.В. на постанову Саратського районного суду Одеської області від 19.10.2022 про накладення на ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП УСТАНОВИВ: Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, не працюючого, паспорт НОМЕР_1 , виданий 21 листопада 2000 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 накладено стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а також стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 496, 20 грн. Суд встановив, що 20 лютого 2022 року о 01 годині 55 хвилини по вулиці Чкалова в смт. Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 керував автомобілем марки ОPEL ASTRA реєстраційний номер НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера "Драгер" та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи та вимоги апеляційної скарги Не погодившись із зазначеною постановою суду, захисник Власенко Л.В. в інтересах ОСОБА_1 28.10.2022 подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження по справі закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що висновок суду про доведення винуватості ОСОБА_1 ґрунтується на недопустимих доказах. Суд безпідставно не прийняв до уваги позицію захисту про порушення поліцейськими Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних камер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Зокрема відеозапис перебігу подій, долучений до протоколу не є безперервним, отже з нього неможливо достовірно відтворити перебіг подій. Крім того, у справі вістуні відомості про диск та серію записуючого пристрою, дату його виробництва, назви, не вказано, що запис передано суду, з якого приладу здійснено запис є невідомим. На місці зупинки транспортного засобу працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального приладу, не пропонували провести такий огляд у медичному закладі, акт про відмову від огляду на місці не складали, не роз`ясняли права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Свідки під час пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння були відсутні, записуючий пристрій був вимкнений, була проведена лише часткова фіксація спілкування працівників патрульної поліції з ОСОБА_1 , отже доказів того, що ОСОБА_1 відмовлявся пройти огляд на стан сп`яніння не здобуто. У протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду відсутні відомості про технічний прилад, яким здійснювалась відеофіксація правопорушення, що мало бути наслідком відхилення долученого диску з відеозаписом, оскільки останній є неналежним та недопустимим доказом у справі. Протокол про адміністративне правопорушення не містить підпису ОСОБА_1 , з чого слідує, що він складався у відсутності останнього, не на місці зупинки транспортного засобу та не у визначений в протоколі час, тому є недопустимими доказом. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є доказом винуватості, а докази, які долучені до протоколу є неналежними та недопустимими. Свідчення інспектора не можуть вважатись належним, достовірним та безсумнівним доказом та працівники поліції до суду не викликались. 15.11.2022 на адресу Одеського апеляційного суду надійшли пояснення ОСОБА_2 до апеляційної скарги, в якій вона додатково зазначає, що працівники поліції не задокументували та не довели належними та допустимими доказами факт порушення водієм ОСОБА_1 ПДР, які б зумовили зупинку транспортного засобу під його керуванням, в зв`язку з чим наступні дії працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини. Всупереч вимогам ст. 265-2 КУпАП в справі відсутні докази відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та тимчасового затримання транспортного засобу. Направлення ОСОБА_1 на огляд водія з метою виявлення стану сп`яніння не видавалось. Працівники поліції погрожували ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, написали письмові пояснення від його імені, які він під погрозами змушений був підписати, вимагали в нього грошові кошти за нескладання протоколу. Позиції сторін Захисник Власова Л.В. та Князєв О.В. в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Апелянт ОСОБА_2 просила здійснити апеляційний розгляд у свою відсутність. Неприбуття учасників судового провадження в силу ст. 294 КУпАП не перешкоджає апеляційному розгляду. Мотиви суду Вивчивши матеріали справи у сукупності з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Апеляційний суд виходить з того, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортними засобами та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року). Правилами дорожнього руху України заборонено керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння (а.п. 2.9.а). Відповідно до п. 2.5. ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає зокрема у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі по тексту Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому Постановою КМУ 17.12.2008 № 1103 . У відповідності до ст. 266 КУпАП у редакції, чинній на час вчинення правопорушення, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп`яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Дослідивши зібрані у справі докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 505644 від 20.02.2022, пояснення водія ОСОБА_1 , надані ним при складанні протоколу, відеозаписи з нагрудної камери поліцейського та оцінивши ці докази з дотриманням вимог ст. 252 КУпАП, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що наведені вище докази не можуть бути достатніми та допустимими для доведення винуватості ОСОБА_1 з наступних підстав. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, його зміст відповідає вимогам статті 256 КУпАП, в ньому зазначено суть адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 цього ж Кодексу, об`єктивною стороною якого є саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено даних, які би давали підстави вважати, що інспектор поліції був упереджений при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи. Підстав для визнання протоколу недопустимим доказом у справі апеляційний суд не вбачає, оскільки цей доказ узгоджується з письмовими поясненнями правопорушника та відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, який додано до протоколу (а.с. 9) Зокрема ОСОБА_1 на окремому аркуші надав свої пояснення до протоколу, в яких зазначив, що 19 лютого 2022 року він, перебуваючи двома разом з другом ОСОБА_3 вживали спиртні напої, а саме пиво. Коли вони допили пиво, разом вони вирішили поїхати на його автомобілі на Зорянську заправку, щоб купити сигарет. Коли їхали на заправку, приблизно о 01:50 годині їх зупинили працівники поліції біля залізничного вокзалу. При спілкуванні працівники поліції відчули від нього запах алкоголю. Після чого йому запропонували продути алкотест "Драгер" та склали протокол за ст. 130 КУпАП (а.с. 5). Враховуючи, що ОСОБА_1 виклав свої пояснення по суті адміністративного правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, доводи захисника, що ОСОБА_1 не було роз`яснено суть адміністративного правопорушення та право подати свої заперечення, чим порушено його право на захист, є безпідставними. Всупереч доводам апелянта, відеозаписом чітко зафіксовано той факт, що ОСОБА_1 визнає, що керував транспортним засобом відразу ж після вживання алкоголю, йому запропоновано поліцейським пройти огляд на стан сп`яніння як за допомогою алкотесту на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився, пояснюючи відмову відсутністю сенсу в проходженні такого огляду. При цьому ОСОБА_1 не оспорював законність зупинки транспортного засобу та правомірність дій працівників поліції, тому протилежні доводи апеляційної скарги є неприйнятними. Доводи апеляційної скарги та доданих до скарги письмових пояснень про те, що працівники поліції не мали при собі алкотесту «Драгер» спростовується відеозаписом, на якому чітко зафіксовано пропозицію ОСОБА_1 проти огляд на стан сп`яніння саме за допомогою алкотексту «Драгер», а після отримання відмови запропоновано пройти відповідний огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, на що останній також відмовився. Посилання апелянта на те, що працівники поліції погоджували ОСОБА_1 , вимагали в нього грошові кошти за нескладання протоколу, апеляційний суд оцінює критично, оскільки з дослідженого судом відеозапису не вбачається будь-яких неправомірних дії працівників поліції по відношенню до ОСОБА_1 , навпаки з нього слідує, що ОСОБА_1 почувається вальяжно, спокійно та послідовно розповідає про те, як вживав разом із своїм другом пивом та поїхав за сигаретами на заправку, сам пропонує поліцейським відпустити їх без складання протоколу, жодного критичного ставлення до свого вчинку не демонструє. Сторона захисту не надала доказів звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з заявою про вимагання в нього грошових коштів, інших неправомірних дій з боку працівників поліції, тому цю версію суд вважає голослівною та розцінює як прагнення уникнути відповідальності. В апеляційній скарзі та поясненнях до неї захисник зазначає, що працівники поліції порушили Порядок огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння, безпідставно не склали відповідний акт про відмову водія від огляду на стан сп`яніння та не долучити його до матеріалів справи. Разом з цим, пункт 10 розділу ІІ Інструкції передбачає складання поліцейським акту огляду водія на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який долучається до протоколу про адміністративне правопорушення . Складання поліцейським акту про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів Інструкцією не передбачено. Така відмова зафіксована відеозаписом, та ОСОБА_1 факт відмови від проходження огляду у поясненнях до протоколу не заперечував. Посилання захисника на те, що поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 наслідки такої відмови, апеляційний суд відхиляє, оскільки водій транспортного засобу зобов`язаний знати ПДР України, що є обов`язковою умовою для видачі посвідчення водія, а незнання цих Правил не звільняє його від відповідальності, встановленої законом за їх порушення. Крім того в письмових поясненнях ОСОБА_1 вказує, що працівники поліції повідомили йому про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з чого слідує, що він був обізнаний з наслідками такої відмови. Твердження апелянта про відсутність матеріалах справи направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для виявлення ознак алкогольного сп`яніння як на підставу його невинуватості, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до Інструкції таке направлення видається у разі згоди водія пройти медичне обстеження. Натомість, наявними у справі доказами підтверджено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду. Доводи апеляційної скарги про відсутність у справі доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не є підставою для скасування постанови, оскільки вказана обставина не спростовує факту відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння. Зауваження апелянта про не залучення поліцейським свідків для проведення огляду на стан сп`яніння апеляційним судом відхиляється з огляду на те, що за Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху" № 1231-IX, частина 2 статті 266 КУпАП викладена у новій редакції: зокрема, зазначено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Тоді як дані обставини фіксувалися шляхом проведення відеозйомки і містять відеозапис щодо відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотесту «Драгер» та у медичному закладі, що не створювало для працівників поліції обов`язку забезпечити участь свідків. З цих підстав апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі не зафіксована. Дійсно відеозаписи переривалися та останній з відеозаписів припинився відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Разом з тим, суд оцінюючи докази у сукупності дійшов правильного висновку, що з цих відеозаписів беззаперечно можливо чітко встановити послідовність перебігу подій, що відбувались на місці зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки ними зафіксовано обставини події, поведінку ОСОБА_1 та його відмову від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння. Порушення принципу безперервності відеозапису не впливає на належність і допустимість відеозапису як доказу в цілому, оскільки сторона захисту не заперечувала достовірність обставин, зафіксованих на відео обставин, не повідомила суду інших важливих для справи фактів, які залишись поза межами відеозйомки. Суд відхиляє цей аргумент також з тих мотивів, що визнання недопустимим вагомого доказу, який фіксує повну картину розвитку подій через недотримання принципу безперервності лише в один момент часу, про який не заявлено, що він приховує важливі обставини, є занадто формальним підходом і суперечить суті права на справедливий судовий розгляд. Суд наголошує, що скасування судового рішення виключно на підставі формальної констатації, зокрема за наявності технічних помилок, відсутність безперервності відеозапису, за відсутності інших підстав для скасування постанови суду жодним чином не сприятиме досягненню мети провадження і адміністративної відповідальності за вчинення протиправного діяння. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму та істотно порушував основні принципи правовладдя (невідворотності покарання за скоєне порушення, справедливості, рівності тощо). Тобто, наявні в матеріалах справи фрагменти відеозаписів та інші матеріали справи, які узгоджується між собою є достатньою доказовою базою для належної фіксації порушення п.2.5 ПДР України, а тому є допустимими і належними доказами. Посилання в апеляційній скарзі на те, що оцінка судом доказів відбувалась всупереч висновкам, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду є безпідставними, оскільки норми Кодексу адміністративного судочинства України регулюють спори, що виникають у сфері публічно-правових правовідносин (ст. 5 КАС України) і не застосовуються при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що відбувається за процедурою, встановленою КУпАП. КУпАП не передбачає застосування аналогії закону, в той час як постанови суду касаційної інстанції, на які спирається захисник, прийняті у справах іншого виду судочинства, яким не регулюється процедура судового розгляду справ про адміністративні правопорушення. Крім того, як слідує зі змісту постанов Верховного Суду, на які спирається захисник, предметом перегляду в касаційному порядку, який здійснювався за правилами КАСУ, було серед іншого, відповідність вимогам закону змісту постанови про адміністративне правопорушення, винесеної правоохоронцями за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, у порядку регламентованому ст. 283 КУпАП, а не протоколу про адміністративне правопорушення чи постанови суду за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення. Що ж стосується інших доводів, наведених в апеляційній скарзі, зокрема щодо незазначення у протоколі та постанові суду номеру та серії диску, на якому міститься відеозапис, дати його виробництва тощо, то вони також не спростовують належності та допустимості наведених вище доказів та не містять у собі достатніх даних для висновку про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, в тому числі через його невідповідність нормам чинного законодавства, порушення яких призвело або могло призвести до неправильного застосування норм процесуального або матеріального права, як про це безпідставно зазначається в апеляційній скарзі. Не є такими, що заслуговують на уваги доводи апеляційної скарги про те, що свідчення інспектора не можуть вважатись належним, достовірним та безсумнівним доказом та працівники поліції до суду не викликались. По-перше, не є зрозумілим, що мав на увазі апелянт, зазначаючи ці доводи, а по-друге згідно із п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП уповноважена особа органу Національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення не може бути свідком у цій же справі, оскільки має інший процесуальний статус. Оцінка допустимості зібраних у справі доказів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, як і оцінка правомірності дій уповноваженої особи щодо його складання та оформлення матеріалів у справі про адміністративне правопорушення відбувається у порядку, передбаченому ст. 252 КУпАП, а не шляхом допиту цієї особи судом в якості свідка. Крім того, сторона захисту не заявляла суду клопотань про виклик в якості свідків працівників поліції. Показання допитаного судом за клопотанням захисту свідка ОСОБА_4 не спростовують висновків суду. У зв`язку з наведеним відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахуванням всіх фактичних обставин справи або досліджені судом докази є недопустимими чи недостатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Стягнення на ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у межах строків, визначених ст. 38 КУпАП. Дотримався суд і загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, визначених ст. 33 КУпАП. За результатами апеляційного розгляду підстав для скасування постанови суду та закриття справи щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника Власенко Л.В. Залишити без змін постанову Саратського районного суду Одеської області від 19.10.2022 про накладення на ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Н.О.Коломієць