Постанова Одеський апеляційний суд № 947/21139/24

Номер провадження: 33/813/110/25 Номер справи місцевого суду: 947/21139/24 Головуючий у першій інстанції Прохоров П. А. Доповідач Копіца О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.01.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участю секретаря судового засідання Ровенко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського райсуду м. Одеси від 17.10.2024 стосовно: ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рівне Тарутинського р-ну Одеської обл., громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - про накладення стягнення за вчинення адміністративногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП установив: Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин. Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,а також стягнено з нього на користь держави судовий збір у розмірі 605, 60 грн. Відповідно до постанови, 13.06.2024 о 23:37 год. водій ОСОБА_1 по вул. Костанді, 197 в м. Одесі керував транспортним засобом електросамокатом, без н/з, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини рота, порушення мови; від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодився із постановою суду, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права з огляду на наступні обставини: - поза увагою суду 1-ої інстанції залишилось те, що він не є суб`єктом відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки Розділом ІІ ПДР України передбачено обов`язок проходження огляду на виявлення стану сп`яніння виключно для водіїв механічних транспортних засобів, в той час як електросамокат TORRENT JET потужністю електродвигуна у 250 Вт, відповідно до положень п. 1.10 ПДР України, не є механічним транспортним засобом, не потребує наявності посвідчення водія та реєстраційного документа; - судом не було враховано численної судової практики апеляційних судів, відповідно до якої водій транспортного засобу (самоката, скутера чи велосипеда) з електродвигуном потужністю до 3 кВт не є суб`єктом відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В судові засідання апеляційного суду, призначені на 05.12.2024 та 07.01.2025 ОСОБА_1 не з`явився, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду його скарги, щоразу звертався до апеляційного суду із клопотаннями про відкладення судового розгляду, посилаючись на різноманітні причини, зокрема, на необхідність укладення договору з адвокатом про надання правової допомоги та хворобу (а.с. 48 та 53). При цьому, в судове засідання, призначене на 23.01.2025, ОСОБА_1 повторно не з`явився, не зважаючи на те, що був належним чином та завчасно сповіщений про дату, час та місце апеляційного розгляду, про причини неприбуття не повідомив та жодних клопотань на адресу суду не подавав. Разом із тим, апеляційний суд зауважує на тому, що, враховуючи систематичні клопотання ОСОБА_1 протягом всього апеляційного розгляду справи, останній, всупереч вимог ч. 1 ст. 268 та 271 КУпАП, не скористався своїм правом на залучення адвоката для представництва своїх інтересів та не клопотав перед апеляційним судом про призначення йому безоплатного захисника. Таку поведінку ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції розцінює не інакше як зловживання правом на подання клопотання про відкладення розгляду справи, передбаченим положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП. Розгляд справи за відсутністю учасників процесу узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Враховуючи систематичну неяку ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду, що, на переконання суду апеляційної інстанції, пов`язано із його недобросовісним ставленням до наданих йому процесуальних прав та свідомим бажанням затягнути розгляд справи, керуючись вимогами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе апеляційний розгляд проводити за відсутності ОСОБА_1 та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке. Мотиви суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд критично відноситься до тверджень апелянта ОСОБА_1 щодо наявності підстав для закриття провадження стосовно нього у зв`язку із відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони є безпідставними та, навпаки, спростовуються доказами по справі. Так, аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, повністю доведена та підтверджується наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №731309 від 14.06.2024 (а.с. 1), відповідно до якого 13.06.2024 о 23:37 год. ОСОБА_1 по вул. Костанді, біля буд. 197 в м. Одесі керував транспортним засобом електросамокатом, без н/з, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини рота, порушення мови; від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ООМЦПЗ» ООР від 14.06.2024 о 00:45 год. (а.с. 5), відповідно до якого в результаті огляду ОСОБА_1 , проведеного уповноваженою особою патрульної поліції, виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови; медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння не проводився; - відеозаписом події з нагрудних камер співробітника патрульної поліції (а.с. 6). Апеляційний суд доходить переконання про те, що сукупність зібраних у справі доказів відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення стосовно наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує факту того, що будучи зупиненим співробітником поліції під час керування електросамокатом TORRENT JET, він відмовився від пропозиції пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 стосовно того, що він не є суб`єктом відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з огляду на те, що електросамокат TORRENT JET не відноситься до категорії механічних транспортних засобів, апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними та зауважує на наступному. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, зі змінами, внесеними Постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008, при розгляді адміністративних справ, зокрема, за ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 №13-06 (далі ПДР України). Так, дійсно, п. 1.10 ПДР України передбачено, що транспортний засіб пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. В свою чергу, механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому транспортний засіб, в тому числі і електросамокат, і в вузькому механічний транспортний засіб. Окрім того, відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IX від 24.02.2023, легкий персональний електричний транспортний засіб колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину. Як вбачається із долучених апелянтом технічних параметрів електросамокату TORRENT JET, потужність електромотору останнього складає 250 Вт, максимальна швидкість вказаного електросамокату складає 25 км/год (а.с. 33). Відповідно до загальнодоступних джерел інтернету, електросамокат містить два колеса. Тобто, вказаний електросамокат TORRENT JET, яким керував ОСОБА_1 , відповідно до приписів Закону України №2956-IX, є легким персональним електричним транспортним засобом, тобто відноситься до категорії транспортних засобів. В цьому контексті апеляційний суд також приймає до уваги правовий висновок, викладений у постанові ККС у складі ВС від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 (провадження №61-10553св22), відповідно до якого використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний: - виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, а водії військових транспортних засобів поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; - не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суб`єктами правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, зокрема є водії транспортних засобів, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортний засіб, а не лише механічних транспортних засів. З урахуванням того, що вищезгаданим Законом України «Про дорожній рух» передбачений обов`язок водіїв транспортних засобів, до категорії яких також відноситься електросамокат TORRENT JET, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що на таких водіїв також розповсюджується обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР України щодо проходження на вимогу поліцейського медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, навіть з урахуванням того, що такий обов`язок закріплений в Розділі ІІ ПДР України, який регулює права та обов`язки водіїв механічних транспортних засобів. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що ОСОБА_1 , всупереч його твердженням, є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки є особою, яка керувала транспортним засобом електросамокатом TORRENT JET та відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, тобто своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення вимог п. 2.5 ПДР України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Що стосується посилань апелянта на неврахування судом численної судової практики апеляційних судів, відповідно до якої водії транспортних засобів з електродвигуном потужністю до 3 кВт не є суб`єктами адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд зауважує на тому, що під час прийняття конкретного судового рішення суддя керується відповідними нормами закону та своїм власним внутрішнім переконанням, яке базується на дослідженні та наданні оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Окрім того, аналіз відкритих джерел ЄДРСР дає підстави стверджувати про те, що судова практика апеляційних судів з питання віднесення водіїв транспортних засобів з електродвигуном потужністю до 3 кВт до суб`єктів вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП вкрай різноманітна та іноді діаметрально протилежна. З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що наявність різноманітної судової практики із застосування конкретних норм права не є вирішальним під час визначення, чи є особа суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Натомість, положеннями ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що врахуванню судом при застосуванні норм права підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. У разі незгоди особи із судовим рішенням, вона не позбавлена права оскарження такого рішення у встановленому законом порядку, в тому числі й за допомогою не тільки національних засобів правового захисту, а й шляхом звернення до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. Отже, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції як законну, обґрунтовану та вмотивовану залишити без змін. Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 17.10.2024 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца