Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/273/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/273/21 Номер провадження 22-ц/814/1931/22Головуючий у 1-й інстанції Погрібняк О.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Абрамова П.С. Суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О., за участю секретаря судового засідання Ряднини І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника стягувача, Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 квітня 2022 року у справі за скаргою боржника ОСОБА_1 на дії державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бажан М.О. у виконавчому провадженні № 67451484 УСТАНОВИВ: У лютому 2022 року ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому провадженні № 67451484, звернулась до суду із скаргою на рішення державного виконавця та прохала скасувати постанову державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бажан М.О. від 09.11.2021 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АБ «Укргазбанк» та який використовується для зарахування заробітної плати. Скаргу обґрунтовувала тим, що рахунок № НОМЕР_1 , кошти на якому арештовані за вказаною постановою державного виконавця, є рахунком, на який вона отримує заробітну плату, а тому має спеціальний режим використання. З метою зняття арешту 02.02.2021 вона звернулась до державного виконавця із відповідною заявою, однак їй було повідомлено відповіддю від 11.02.2022 про наявність арешту та його зняття тільки після повної оплати всієї суми боргу у виконавчому провадженні. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 квітня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено: Скасовано постанову державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бажан М.О. від 09.11.2021 у виконавчому провадженні № 67451484 в частині накладення арешту на кошти боржника, ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» і є заробітною платою боржника. короткого змісту вимог апеляційної скарги Із вказаною ухвалою не погодився стягувач у виконавчому провадженні, АТ КБ «ПриватБанк», та оскаржив ухвалу в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі прохав ухвалу місцевого суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні скарги. узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу Вважає, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і, відповідно до ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення. Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що рахунок боржника № НОМЕР_1 має спеціальний режим використання, оскільки є поточним рахунком, який використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, та окрім заробітної плати, на нього може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). Боржником не доведено, що зазначений рахунок відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на яких заборонено. Крім того, арешт коштів на рахунку боржника не унеможливлює отримання заробітної плати, та може бути отримана готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а також через підприємства поштового зв`язку, а тому накладення арешту на грошові кошти на вказаному рахунку не порушує права боржника на отримання заробітної плати. Виконавче провадження не завершене, боржник має значну заборгованість, дії державного виконавця про арешт рахунків боржника відповідали закону та є правомірними, а права та свободи боржника не порушено. В апеляційній скарзі посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19, а також на постанови Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 2-812/11, від 03.02.2021 у справі № 756/1927/16-ц, від 24.06.2015 у справі № 6-535цс15, та аналогічні позиції судів апеляційних інстанцій у справах № 2-н-87/11, №2-937/2009, № 638/892/21. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не надходив. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; Місцевим судом установлено, що на примусовому виконанні в Автозаводському відділі державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває виконавчий лист № 524/273/21, виданий Автозаводським районним судом м. Кременчука 15.09.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 41 254,34 грн. 09.11.2021 державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бажан М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67451484. 09.11.2021 в межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, а саме постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім випадків, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику. Представник боржника, адвокат Федосєєв Д.О., звернувся до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявою про зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», на який вона отримує заробітну плату. Листом начальника Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) М. Шевченко за вих. № 25340 від 11.02.2022 представнику боржника у знятті арешту з рахунку відмовлено. Відповідно до довідки АБ «Укргазбанк» від 19.11.2021 № 5-324/16/243/2021 ОСОБА_1 має в АБ «Укргазбанк» рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито для зарахування заробітної плати. Згідно з наказом № 2к/тр від 05.05.2021 керівника ТОВ «Освітні технології Кременчук» ОСОБА_1 прийнята на роботу в ТОВ «Освітні технології Кременчук» на посаду менеджер (управитель) із збуту. Задовольняючи скаргу місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 є клієнтом АБ «Укргазбанк», де на її ім`я відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , на який нараховується зарплата, відтак, він має спеціальний режим використання та на який, включно, постановою державного виконавця від 09.11.2021 у виконавчому провадженні №67451484 накладено арешт. Арешт коштів на зарплатному рахунку боржника матиме наслідком порушення конвенційних гарантій недоторканості майна, яким є заробітна плата в розумінні поняття «власності» та на захист якого, в тому числі, стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю». Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. Арешт накладається на кошти, а не на рахунки боржника (абзац перший частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту Закон № 1404-VIII) заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Таким чином, частиною 2 статті 48 вказаного Закону встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені «й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом». Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено обмеження утримань із заробітної плати боржника за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості (50 відсотків чи 20 відсотків залежно від видів стягнень та загальний граничний розмір усіх відрахувань). Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Обмеження звернення стягнення на кошти заробітної плати, які знаходяться на рахунку боржника, підпадають під випадки «кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом» (абзац 2 частини 2 статті 48 Закону № 1404-VIII). Накладення арешту на кошти понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Таким чином, не може бути накладений арешт на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. Відповідно до частини 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини 4 статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац 2 частини 2 статті 59 Закону № 1404-VIII). Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). При цьому передбачене абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом. Викладене вище відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20. Доводи скаржника, що рахунок боржника не є таким, накладення арешту на кошти на якому заборонено законом, не відповідають положенням Закону. Кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. У даній справі державним виконавцем не було доведено, що ним було перевірено та встановлено, що за зазначеним боржником рахунком наявні інші кошти, що не є його заробітною платою. Державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю, у тому числі на підставі заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього. Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до ч.1 ст. 2, ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати - заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Також слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає такий документ. Як вбачається з матеріалів справи, боржник звернувся із відповідною заявою до державного виконавця про зняття арешту з коштів, які є його заробітною платою та зараховуються на зазначений ним картковий рахунок для заробітної плати, однак в порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII арешт з грошових коштів не було знято. Державним виконавцем згідно із відповіддю відмовлено у скасуванні арешту не з підстав недоведення боржником, що кошти на зазначеному ним рахунку є його заробітною платою, а з інших підстав: у зв`язку із тим, що банк, який виконував вказану постанову, зобов`язаний був повідомити державного виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути постанову без виконання, а оскільки арешт накладено, скасування його можливе лише після повної сплати заборгованості за виконавчим документом та роз`яснено боржнику право звернутись до суду для скасування арешту. В межах вказаної справи скаржником доведено, що не спростовано іншими учасниками справи, що кошти на зазначеному боржником рахунку є коштами заробітної плати. Доводи скаржника про помилковість висновку суду першої інстанції, про те що зазначений рахунок боржника є рахунком зі спеціальним режимом використання є слушними, оскільки відкритий боржнику рахунок, згідно з довідкою банка, є поточним рахунком, а не рахунком зі спеціальним режимом використання чи окремим рахунком для зарахування виключно цільових надходжень. Заробітна плата, стипендія, пенсія, соціальна допомога та інші соціальні виплати - це кошти цільового призначення. Банк може відкрити як окремий рахунок для зарахування винятково таких коштів, так і поточний рахунок, як у даному випадку, як для зарахування коштів цільового призначення, так і для власних потреб клієнта, та на нього можуть зараховуватися будь-які інші кошти, а не тільки кошти цільового призначення, що не суперечить Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів№ 492 від 12.11.2003. Перелік рахунків зі спеціальним режимом використання визначений абз. 2 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження». До рахунків зі спеціальним режимом використання відносяться, зокрема, рахунки підприємств, що займаються виробництвом або постачанням енергії, води, опаленням приміщень тощо. Рахунок боржника, у даному випадку, є поточним рахунком для зарахування, коштів цільового призначення, а саме - заробітної плати, та підпадає під випадок «іншого рахунку боржника, накладення арешту на кошти на якому заборонено законом». При цьому, ані скаржником, ані державним виконавцем не було доведено, що під час здійснення примусового виконання державним виконавцем було перевірено та встановлено, що за зазначеним боржником рахунком наявні інші кошти, що не є його заробітною платою. Тому, ухвалу суду першої інстанції в частині: «Судом установлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АБ «Укргазбанк», де на її ім`я відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , на який нараховується зарплата, відтак, він має спеціальний режим використання та на який, включно, постановою державного виконавця від 09.11.2021 у виконавчому провадженні №67451484 накладено арешт», слід змінити, виключивши з цього абзацу мотивувальної частини словосполучення: «відтак, він має спеціальний режим використання». В іншій частині, доводи апеляційної скарги, у тому числі щодо можливості боржника отримувати заробітну плату іншим шляхом ніж на карту, що арештована, правильності висновків місцевого суду щодо порушення прав боржника та скасування постанови державного виконавця в частині накладення арешту на рахунок боржника, не спростували, висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, а тому підстави для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції в іншій частині відсутні. Разом із тим, АТ КБ «ПриватБанк», як стягувач у виконавчому провадженні, не позбавлений права звернутись до державного виконавця із заявою про звернення стягнення на заробітну плату (дохід) боржника, а державний виконавець має право у передбаченому Законом порядку звернути стягнення на неї. Щодо посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19, а також постанови Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 2-812/11, від 24.06.2015 у справі № 6-535цс15, від 03.02.2021 у справі № 756/1927/16-ц та позиції судів апеляційних інстанцій у справах № 2-н-87/11, №2-937/2009, № 638/892/21. Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20 зроблено відступ в частині висновку про те, що зарахування коштів заробітної плати на картковий рахунок змінює їх правову природу і в зв`язку з чим, на ці кошти можливе накладання арешту у виконавчому провадженні, що зроблений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 та 24 лютого 2021 року у справах № 756/1927/16-ц(провадження № 61-10611св20), № 756/1927/15-ц(провадження № 61-14725св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 711/4732/16-ц(провадження № 61-3203св21), зазначивши про його помилковість. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 756/1927/16-ц в частині зазначеного висновку не відповідає актуальній правовій позиції, викладеній у постанові Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при вирішенні справ враховується саме остання позиція Верховного Суду. Правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020, наведені у справі № 905/361/19 не суперечать висновкам суду у даній справі, разом із тим, постанова Верховного Суду у даній справі прийнята за іншими фактичними обставинами. Постанова Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 2-812/11 також є нерелевантною, оскільки судами було встановлено, що згідно відповіддю банку на рахунок боржника надходять кошти не тільки заробітної плати, а й інші платежі, які жодного відношення до заробітної плати не мають. У даній справі, що розглядається, навпаки скаржником доведено належними доказами, що зазначений рахунок відкритий для зарахування кошів цільового призначення, а саме заробітної плати, що не спростовано сторонами у справі. Щодо посилання на постанови апеляційних інстанцій у справах № 2-н-87/11, №2-937/2009, № 638/892/21, то відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, серед іншого, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Частиною 4 ст. 376 ЦПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. З урахуванням того, що апеляційний суд за результатом апеляційного перегляду дійшов висновку про зміну оскарженої ухвали суду першої інстанції в частині мотивувальної частини, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Однак, враховуючи те, що рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивувальної частини, але фактично скаргу боржника задоволено, тому підстави для розподілу апеляційним судом судових витрат апелянта пов`язаних зі сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги, відсутні. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника стягувача, Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», - задовольнити частково. Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 квітня 2022 року змінити в частині: «Судом установлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АБ «Укргазбанк», де на її ім`я відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , на який нараховується зарплата, відтак, він має спеціальний режим використання та на який, включно, постановою державного виконавця від 09.11.2021 у виконавчому провадженні №67451484 накладено арешт», виключивши з цього абзацу мотивувальної частини словосполучення: «відтак, він має спеціальний режим використання». В іншій частині ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 квітня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 листопада 2022 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді Т.В. Одринська О.О. Панченко