Постанова 4814 № 524/7291/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/7291/21 Номер провадження 22-ц/814/3341/23Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж.О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2023 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І. за участю секретаря Галушко А.О. розглянувши у відкритолму судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райди Олександра Сергійовича на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука суду Полтавської області від 21 березня 2023 року, постановлену суддею Кривич Ж.О., у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, встановила: У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райди О.С. щодо незняття арешту з грошових коштів на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 ; скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Райди О.С. про накладення арешту на кошти боржника ОСОБА_1 , винесену 16.09.2022 року у виконавчому провадженні № 69873639, в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк»; зобов`язати приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Райду О.С. зняти арешт з грошових коштів, що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 . Скарга обґрунтована тим, що постановою приватного виконавця від 16.09.2022 року на його кошти, які знаходяться на рахунку АТ КБ «ПриватБанк», накладено арешт у виконавчому провадженні № 69873639. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, він дізнався, що приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Райдою О.С. відкрито виконавче провадження про стягнення з нього заборгованості на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» коштів у погашення заборгованості з кредитним договором № 22034000316165, укладеного 11.03.2020 року. У зв`язку з накладенням арешту на рахунок в АТ КБ «ПриватБанк», на який йому приходить зарплата, він не має можливості погасити вказану заборгованість. Позивач зазначає, що 29.09.2022 року він письмово повідомив приватного виконавця про те, що є військовослужбовцем і отримує грошове забезпечення на картку для виплат № НОМЕР_2 та просив виконавця зняти арешт з карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «КБ «ПриватБанк». Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука суду Полтавської області від 21 березня 2023 року визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Райди Олександра Сергійовича щодо незняття арешту з грошових коштів на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 . Скасовано постанову приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Райди Олександра Сергійовича про накладення арешту на кошти боржника, винесену 16.09.2022 року у виконавчому провадженні № 69873639, в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк». Зобов`язано приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Райду Олександра Сергійовича зняти арешт з грошових коштів, що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 . З вказаною ухвалою не погодився приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Райда Олександр Сергійович та подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права, та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Апелянт вважає помилковими висновки місцевого суду про те, що приватний виконавець повинен був застосувати ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження», та звертає увагу апеляційного суду на те, що згідно п. 10-2 розділу ХІІІ Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни РФ), а боржник мав право користуватися рахунком враховуючи, що сума заборгованості станом на 03.10.2022 складала 66920,04 грн. Також вказує, що суд не прийняв до уваги той факт і положення ч. 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», яка стверджує про обов`язок банку визначати цільове призначення рахунку, та в разі, якщо такий рахунок є зі спеціальним статусом, або зарплатним, соціальним/іншим, саме банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Отже, на думку апелянта, суд перекладає обов`язки банку на приватного виконавця. Вважає, що не порушував права та не допускав неправомірної бездіяльності відносно боржника ОСОБА_1 . Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив. До апеляційного суду з`явився приватний виконавець Райда О.С. Боржник ОСОБА_1 та стягувач АТ «Банк Кредит Дніпро» до суду не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися, зокрема стягувач - в порядку ч. 6, п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, на електронну адресу. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення приватного виконавця Райди О.С., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райди О.С перебуває виконавче провадження № 69873639 з примусового виконання виконавчого листа № 524/7291/21, виданого 08.06.2022 року Автозаводським районним судом міста Кременчука, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» коштів у погашення заборгованості з кредитним договором № 22034000316165, укладеного 11.03.2020 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 у розмірі 107130,12 грн. та коштів у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 грн. 16.09.2022 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника (а.с. 37,38). 29.09.2022 року ОСОБА_1 повідомив письмово приватного виконавця про те, що він є військовослужбовцем і отримує грошове забезпечення на картку для виплат № НОМЕР_1 та просив виконавця зняти арешт з вказаного карткового рахунку, відкритого в АТ «КБ «ПриватБанк» (а.с. 7-14). Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що приватний виконавець, отримавши від боржника повідомлення про те, що на вказаний рахунок боржник як військовослужбовець отримує грошове забезпечення, був зобов`язаний зняти арешт з цього рахунку, проте не вчинив таких дій. Тому суд дійшов висновку про визнання бездіяльності приватного виконавця неправомірною щодо незняття арешту з вказаного рахунку, скасував постанову приватного виконавця в частині накладення арешту на кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» та зобов`язав приватного виконавця зняти арешт з грошових коштів, що містяться на зазначеному рахунку. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень. Відповідно до ст. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи. Частиною 1 ст. 448 ЦПК Українипередбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. За змістом статей 1,5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом № 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня2012 року(далі - Інструкція). Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 1404-VIII уразі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то у відповідності до статті 36 Закону № 1404-VIII розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону № 1404-VIII). Крім того частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. При цьому частина перша та друга статті 48 Закону № 1404-VIII чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Законом № 1404-VIII також визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частини восьмої статті 48). У пункті 10 Розділу VIII Інструкції вказується також, що саме після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. При цьому пунктами 3, 14, 21 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. Отже зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону № 1404-VIII тарозділу VIII Інструкції. Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним. Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення. Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом №1404-VIII тарозділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII). При цьому у відповідності до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням. Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу. Відповідно частини першої статті 70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10частини першої статті 34 цього Закону(абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII). Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIIIзобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом. Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе. У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів. Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 року у справі № 756/8815/20. Відповідно до частини другої статті 451 Цивільного процесуального Кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Як зазначалося вище, 29.09.2022 року ОСОБА_1 повідомив приватного виконавця про те, що є військовослужбовцем і отримує грошове забезпечення на картку для виплат № НОМЕР_2 та просив виконавця зняти арешт з карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «КБ «ПриватБанк». Відповідно до наданих 20.03.2023 приватним виконавцем Райдою О.С. додаткових пояснень та виписок АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку ОСОБА_1 , на зазначений рахунок скаржнику надходила заробітна плата, в тому числі 07.10.2022 року, тобто після накладення арешту (а.с. 46, 66-70). Отже приватний виконавець Райда О.С., отримавши від боржника ОСОБА_1 повідомлення про те, що він як військовослужбовець отримує грошове забезпечення на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «КБ «ПриватБанк», на який накладено арешт при здійсненні виконавчого провадження № 69873639, був зобов`язаний зняти арешт із вказаного рахунку. Проте не вчинив таких дій, чим порушив ст.59 Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 та визнав бездіяльність приватного виконавця неправомірною щодо незняття арешту з вказаного рахунку, скасував постанову приватного виконавця від 16.09.2022 в частині накладення арешту на кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» та зобов`язав приватного виконавця зняти арешт з грошових коштів, що містяться на зазначеному рахунку. Висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовими висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 року у справі № 756/8815/20. Доводи апеляційної скарги приватного виконавця Райди О.С., які фактично дублюють обґрунтування заперечень проти скарги, та правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, тому не заслуговують на увагу колегії суддів. Ухвала суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для її скасування колегією суддів не встановлено. За таких обставин апеляційна скарга приватного виконавця Райди О.С. залишається колегією суддів без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райди Олександра Сергійовича залишити без задоволення. Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 березня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 21.07.2023. Головуючий -суддя О.В.Чумак Судді Ю.В.Дряниця Л.І.Пилипчук