Постанова 4820 № 686/20167/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/20167/19 Провадження № 22-ц/4820/1477/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., секретар судового засідання Цугель А. О., з участю: представників відповідача Ленчика В. М., ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 липня 2022 року (суддя Стефанишин С. Л., повне судове рішення складено 29 липня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Головного управління Національної поліції у Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У липні 2019 року ОСОБА_3 , звертаючись до суду із вказаним позовом та уточнивши позовні вимоги, зазначав, що вироком Ужгородського міськрайонного суду від 29.03.2013 він був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України, та засуджений до покарання у вигляді 12 років позбавлення волі. Під час відбування покарання у ВК-112 були внесені відомості до ЄРДР про вчинення злочину (№ 12014210070000342). Ухвалою слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 31.01.2015 його тимчасово перевели до Чортківського слідчого ізолятора № 26 УДПтС України в Тернопільській області. Вироком Гусятинського районного суду від 26.07.2016 визнаний винним за статтею 391 КК України і призначено покарання у вигляді 1 року 1 місяця позбавлення волі. Вирок був скасований, а справу направлено на новий розгляд. 12.10.2018 він був переведений до ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор». Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 29.05.2019 вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26.07.2016 скасовано, кримінальне провадження закрито. Тому незаконно перебував під слідством і судом 55 місяців 11 днів та утримувався під вартою у слідчому ізоляторі 34 місяці 24 дні, усього 90 місяців. Під час перебування у слідчому ізоляторі захворів на тяжку хворобу, 27.07.2016 було діагностовано ЗЗТБ верхньої частини правої легені (фіброзно-вогневищний), 25.01.2018 - ВДТБ верхньої частки правої легені (інфільтратичний), ВТБ правобічний ексудативний плеврит в Кат.5.1, Д- МБТ-, М-, К., Г0, Кат1, Ког1. Крім того, протягом усього часу перебування під вартою був позбавлений спілкування (довгострокових побачень) з дружиною. Зазнав негативного впливу на психоемоційний стан, надмірних хвилювань, переніс відчуття несправедливості, змушений був перебувати у судових засіданнях, очікувати результат судового провадження, шукати виходи для вирішення ситуації. Був порушений нормальний, соціальний та побутовий ритм життя. Постійні допити спричиняли стрес, негативно вплинули на стан здоров`я. Розмір моральної шкоди за незаконне кримінальне переслідування становить 585055 грн (мінімальна заробітна плата 6500 грн х 90 місяців), за спричинення невиліковної хвороби - туберкульозу оцінює в 914945 грн. Тому позивач просив стягнути з рахунку Державного бюджету України, розміщеного в Державній казначейській службі України, в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, кошти у сумі 1500000 грн та зобов`язати Державну казначейську службу України списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України вказані кошти. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 липня 2022 року з урахуванням ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 липня 2022 року про виправлення описки позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 637581,30 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судовий збір. Державна казначейська служба України, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, в апеляційній скарзі просить його скасувати у цій частині та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що позивач помилково зазначив відповідачем Казначейство України, не довів якими саме діями чи бездіяльністю цього органу заподіяна шкода. Позивач ототожнив Державу Україну з Державною казначейською службою України, яка не перебувала з ним у цивільно-правових відносинах і не могла завдати шкоди. Законодавство не передбачає покладення відповідальності за дії юридичних осіб на органи Державної казначейської служби України. Казначейство виконує рішення суду про стягнення коштів з Державного бюджету України, а не відповідає за зобов`язаннями держави. Крім того, за умови наявності підстав для відшкодування шкоди позивачу, розрахунок повинен проводитися з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не розміру мінімальної заробітної плати. Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, в апеляційній скарзі просить його скасувати у цій частині та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на незаконність судового рішення. Суд не взяв до уваги те, що сам факт закриття кримінального провадження не може бути підставою та доказом заподіяння моральної шкоди. Позивач не надав доказів того, що туберкульоз виник у нього у зв`язку з перебуванням у слідчому ізоляторі. ОСОБА_3 з березня 2013 року перебував у місцях позбавлення волі та уже був обмежений у правах, а перебування в СІЗО фактично зменшило його тюремний строк. У позовній заяві не обґрунтовано розмір моральної шкоди. Тернопільська обласна прокуратура, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог, в апеляційній скарзі просить його скасувати у цій частині та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Суд не конкретизував у чому полягають моральні страждання позивача. Факт винесення постанови про закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Суд не взяв до уваги те, що у висновку експерта зазначено лише припущення щодо можливості розвитку захворювання легень під час перебування у державній установі «Чортківська установа виконання покарань № 26». ОСОБА_3 перебуває у місцях позбавлення волі з березня 2013 року. У матеріалах справи відсутні докази спричинення моральної шкоди у зв`язку із зміною звичного способу життя, понесеними душевними стражданнями. Суд першої інстанції здійснив подвійне стягнення моральної шкоди. Крім того, позивач невірно зазначив відповідачів, що є підставою для відмови в позові. Рішення суду у частині відмови в позові не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом. У засіданні апеляційного суду представники ГУНП у Тернопільській області і Тернопільської обласної прокуратури апеляційні скарги підтримали. Представник позивача апеляційні скарги не визнав. Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до пунктів 2, 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи частково позов про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що така шкода підлягає відшкодуванню державою. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону. Установлено, що вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.03.2013 ОСОБА_3 визнаний винним за частиною 1 статті 115 КК України та засуджений до покарання у виді 12 років позбавлення волі. Покарання відбував в Копичинській виправній колонії УДПтС у Тернопільській області № 112. 18.10.2014 до ЄРДР за № 12014210070000342 внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 391 КК України. Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 31.01.2015 ОСОБА_3 тимчасово переведений із Копичинської виправної колонії УДПтС в Тернопільській області № 112 до Чортківського слідчого ізолятора № 26 УДПтС України в Тернопільській області для проведення процесуальних дій під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014210070000342. Вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26.07.2016 ОСОБА_3 визнано винним за статтею 391 КК України та призначено покарання у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 29.05.2019, залишеною без змін постановою Верховоного Суду від 22.01.2020, вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26.07.2016 щодо ОСОБА_3 скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до частини 1, 2, 7 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (пункт 2 частини 1 статті 2 Закону № 266/94-ВР). Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону № 266/94-ВР передбачено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається) моральна шкода. На підставі частин 1, 5, 6 статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відповідно до частин 2, 3 статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Аналіз вищевказаних норм закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Отже, суд першої інстанції, установивши, що позивачу внаслідок перебування під слідством і судом завдана моральна шкода, оскільки він переніс хвилювання під час допитів, моральні страждання в очікуванні результатів судового провадження, був порушений звичний ритм його життя, протягом часу перебування під вартою був позбавлений довгострокових побачень з дружиною, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом. Проте при визначенні періоду, за який необхідно відшкодувати моральну шкоду, та розміру моральної шкоди суд припустився помилки. Відповідно до матеріалів кримінального провадження № 12014210070000342 ОСОБА_3 30 січня 2015 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 391 КК України. За приписами пункту 14 частини 1 статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. Тому період перебування під слідством та судом має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання виправдувальним вироком законної сили. До такого висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 08.12.2021 у справі № 607/25602/19, який відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України апеляційний суд враховує при застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин. ОСОБА_3 перебував під слідством і судом протягом 52 місяців, з 30.01.2015 по 29.05.2019. Відповідно розмір морального відшкодування, який підлягає стягненню на користь позивача, складає 338000 грн (6500 грн х 52 місяці). Крім того, суд першої інстанції помилково стягнув моральну шкоду з Державної казначейської служби України. В силу частини 1 статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16. Кошти на відшкодування моральної шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про безпідставність стягнення моральної шкоди з Державної казначейської служби України. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури і суду. Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок тяжкого захворювання під час перебування у слідчому ізоляторі, не відповідає обставинам справи і вимогам закону. Згідно з частиною 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. На підставі частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього. Саме на позивача у деліктних правовідносинах покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу). Колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 не довів належними і допустимими доказами причину виникнення у нього захворювання на туберкульоз, протиправність дій (бездіяльності) органу державної влади, що призвели до захворювання, і причинний зв`язок таких дій (бездіяльності) із заподіяною шкодою. З урахуванням наведеного вище колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Головного управління Національної поліції у Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури про наявність правових підстав для відмови в позові у цій частині позовних вимог. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010). З огляду на викладене рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог необхідно скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову і стягнення з Державного бюджету України на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, 338000 грн, а в решті вимог відмовити. На підставі частин 1 і 6 статті 141 ЦПК України документально підтверджені витрати відповідачів по оплаті судового збору за подання апеляційних скарг потрібно компенсувати кожному із них у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (22,53%) по 2878 грн 58 коп. Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 липня 2022 року у частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, 338000 грн (триста тридцять вісім тисяч грн). У решті позовних вимог відмовити. Компенсувати Державній казначейській службі України, Головному управлінню Національної поліції у Тернопільській області, Тернопільській обласній прокуратурі судовий збір по 2878 грн 58 коп. (дві тисячі вісімсот сімдесят вісім грн 58 коп.) кожному у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 листопада 2022 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта