Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/34076/21

Справа № 127/34076/21 Провадження № 22-ц/801/240/2023 Категорія: 47 Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 24 січня 2023 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача Стадника І.М., суддів: Сопруна В.В., Матківської М.В., з участю секретаря судового засідання Обертун Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу представника відповідача Вінницької обласної прокуратури прокурора відділу представництва інтересів держави у бюджетній сфері, з питань державної і комунальної власності управління представництва інтересів держави в суді Колівошко Світлани Миколаївни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Вохмінової О.С., повний текст якого складено 16 листопада 2022 року в справі № 127/34076/21 за позовом ОСОБА_1 (позивач) до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури (відповідачі) про відшкодування моральної шкоди, - встановив: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби та Вінницької обласної прокуратури моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 28.09.2011 року відносно нього було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Вироком Вінницького міського судом Вінницької області від 02.09.2014 він був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та засуджений до покарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід змінений на тримання під вартою. Проте ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23.04.2015 вирок суду першої інстанції скасовано, запобіжний захід щодо нього змінений на підписку про невиїзд, справа направлена на новий судовий розгляд. Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.03.2020 його було виправдано за ч. 3 ст. 368 КК України у зв`язку з недоведеністю винуватості. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.01.2021 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 10.03.2020 року залишений без змін. Отже, з моменту порушення щодо нього кримінального провадження по день набрання виправдувальним вироком законної сили, він знаходився під слідством, а 7 місяців 21 день перебував під вартою. Через безпідставне звинувачення у вчиненні злочину він незаконно був засуджений до позбавлення волі, втратив роботу, повагу знайомих, дружина розірвала з ним шлюб, він втратив нормальні життєві зв`язки, що вимагало додаткових зусиль для організації та налагодження його життя. Душевні страждання також викликані тривалим досудовим розслідуванням, судовим розглядом справи, під час якого він був вимушений доводити свою невинуватість, вислуховувати представника обвинувачення, який, не зважаючи на очевидність безпідставного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, намагався довести його вину і вимагав призначення покарання. У зв`язку з цим позивачу було спричинено моральну шкоду. Посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути на свою користь з Державної казначейської служби: кошти у відшкодування моральної шкоди за час перебування під вартою (7 місяців) 1 114 344 грн; кошти у відшкодування моральної шкоди в зв`язку з незаконним проведенням оперативно-розшукових заходів 50 000 грн.; моральну шкоду за час перебування під слідством та судом (105 місяців) 703 500 грн., а всього 1 867 844 грн. Також просив стягнути судові витрати: на професійну правничу допомогу 10 000 грн, за оплату вартості судово-психологічної експертизи 15 101,60 грн. Рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 750 400 (сімсот п`ятдесят тисяч чотириста) грн, а також судові витрати в сумі 10 083 (десять тисяч вісімдесят три) 31 грн. В решті позову відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 16 грудня 2022 року представник Вінницької обласної прокуратури Колівошко С.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт вважає рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2022 року незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта полягають у тому, що саме по собі виправдання позивача не свідчить про незаконність дій прокуратури. Вказує на те, що виправдувальний вирок був постановлений через визнання судом доказів недопустимими, при цьому незаконність дій органів досудового розслідування та прокуратури не встановлено. При цьому вважає, що виправдання позивача не є підставою для відшкодування моральної шкоди на підставі частин 1, 2 статті 1176 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Крім того, на думку апелянта позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження заподіяння йому шкоди діями відповідачів, та не доведено наявність жодного з елементів складу цивільно-правової відповідальності щодо заподіяння моральної шкоди. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу, поданому представником позивача - адвокатом Комар О.Г., останній просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Від Державної казначейської служби відзив не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 09 січня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду. Представник апелянта ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах, викладених в ній, та просила задовольнити скаргу. Представник позивача адвокат Комар О.Г. в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарго заперечував, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване. Інші учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи до суду не з`явилися, заяви про її відкладення з поважних причин не подали, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Встановлені судом першої інстанції обставини Судом встановлено, що 28.09.2011 на підставі постанови слідчого в ОВС відділу нагляду за виконанням законодавства у сфері запобігання і протидії корупції та досудовим слідством прокуратури Вінницької області відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції закону від 07.04.2011 року) та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 (три) роки з конфіскацією майна, з позбавленням спеціального звання старший лейтенант міліції. Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду після проголошення вироку. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23.04.2015 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2014 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та окрему постанову від 08.09.2014 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 змінено на підписку про невиїзд. ОСОБА_1 звільнено з-під варти в залі суду. Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.03.2020 року ОСОБА_1 виправдано за ч. 3 ст. 368 КК України в зв`язку з недоведеністю його винуватості у скоєнні злочину. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.01.2021 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 10.03.2020 року щодо ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України залишено без змін. Таким чином, кримінальне переслідування відносно ОСОБА_1 тривало з 28.09.2011 року (порушення кримінальної справи) до 26.01.2021 року (набрання виправдувальним вироком законної сили), всього 112 місяців, з яких 7 місяців ОСОБА_1 перебував під вартою. Відповідно до висновку судової психологічної експертизи № 2639/22-21 від 20.07.2022, призначеної ухвалою суду, факт перебування ОСОБА_1 під вартою в період з 02.09.2014 року по 23.04.2015 року був психотравмуючим для нього. ОСОБА_1 внаслідок перебування під вартою в період з 02.09.2014 року по 23.04.2015 року завдано страждань (моральної шкоди). Кількісний еквівалент моральної шкоди (моральних страждань), спричиненої ОСОБА_1 може становити 166,32 мінімальних заробітних плат, розмір яких приймається рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятої на момент винесення рішення судом. Позиція апеляційного суду Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що здійснення провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 368 КК України і виправдання у зв`язку з недоведеністю його винуватості свідчить про незаконні дії посадових осіб прокуратури Вінницької області, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. При цьому суд врахував, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 тривало більше дев`яти років, протягом цього часу проводились оперативно-розшукові заходи, до ОСОБА_1 були застосовані запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, внаслідок чого він був ізольованим від суспільства, що є надзвичайним заходом впливу на особу та кардинальним чином і негативно впливає на його життя. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Правовідносини виникли між сторонами з приводу завдання шкоди внаслідок незаконних дій органу державної влади, регулюються нормами глави 82 Цивільного кодексу України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Відповідно до статей 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державною у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду частина 1 статті 1176 ЦК України. Зазначене право не є абсолютним, а виникає у випадках, передбачених Законом України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Відповідно до положень цього Закону (стаття 1) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. Статтею 2 Закону встановлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення. Так само як в статті 1176 ЦК України, в статті 1 Закону № 266/94-ВР встановлено, що у зазначених випадках завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, що відповідає також положенню пункту 2 частини 2 статті 1167 ЦК. Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що у разі виправдання особи (недоведеністю його участі у вчиненні злочину) право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, дає лише встановлена незаконність дій посадових осіб вказаних органів, що порушують права громадян. Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.03.2020 року, який набрав законної сили відповідно до ухвали Вінницького апеляційного суду від 26.01.2021 року, ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України виправдано в зв`язку з недоведеністю його винуватості у скоєнні злочину. Отже у ОСОБА_1 внаслідок його незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і подальшого виправдання у зв`язку з недоведеністю його винуватості виникло право на відшкодування шкоди на підставі частини 1 статті 1176 ЦК, пункту 1 статті 1, пункту 2 статті 2 Закону. Перевіряючи, чи мала місце у випадку із засудженням ОСОБА_1 і його подальшим виправданням його самообмова як обставина, що унеможливлює виникнення права на відшкодування шкоди, апеляційний суд виходить з такого. Згідно з частиною 3 статті 1176 ЦК фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з`ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди. Під самообмовою слід розуміти завідомо неправдиві показання підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Суди мають враховувати причини, які спонукали особу до самообмови, адже самообмова, яка стала наслідком застосування до громадянина насильства, погроз чи інших незаконних заходів, не перешкоджає відшкодуванню шкоди. При цьому факт насильства, погроз та інших незаконних заходів має бути встановлений слідчими органами, прокурором чи судом. Тобто самообмова, яка виключає відшкодування шкоди, має бути добровільною, завідомо неправдивою, мати на меті перешкодити з`ясуванню істини й бути зафіксованою в матеріалах справи. Так само наявність в діях особи самообмови повинно встановлюватись органами дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду. Практично це відображається в постанові про закриття кримінальної справи органом досудового розслідування або у виправдувальному вироку суду чи скасуванні незаконного вироку суду. В процесуальних документах в межах кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 такі висновки органів досудового розслідування чи судів відсутні. В наведених у статті 1 Закону випадках громадянинові, зокрема, відшкодовується моральна шкода. При цьому відшкодування провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Так, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (п. 5 ч. 1 ст. 3, ч. 1, 5-6 ст. 4 Закону). Крім того, частиною 3 статті 13 Закону встановлено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тому для правильного визначення суми відшкодування має значення час перебування особи під слідством і судом. Як встановлено судом, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 тривало більше дев`яти років, а саме 112 місяців (з 28.09.2011- порушення кримінальної справи по 26.01.2021 - набрання виправдувальним вироком законної сили), протягом цього часу проводились оперативно-розшукові заходи, до ОСОБА_1 були застосовані запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою (понад 7 місяців). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.12.2020 по справі № 752/17832/14-ц2 (провадження № 14-538цс19) дійшла висновку про те, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема, представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до Держави України, не є обов`язковою, так само як не є необхідною участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів (п. 71). Отже позивачем вірно залучено до участі в даній справі в якості відповідача Вінницьку обласну прокуратуру як орган, що представляє державу у відповідних правовідносинах, а Державну казначейську службу України, як орган, що здійснює розрахунково-касове обслуговування державного бюджету і в силу закону зобов`язана виконати відповідне рішення. Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд, з урахуванням висновку експерта, а також характеру вчинених щодо незаконних дій, ступеню негативного впливу на життя та свідомість позивача як факту безпідставного кримінального переслідування в цілому, так і факту його тривалого утримання під вартою, глибини душевних страждань позивача, тривалої неможливості відновити свої права, тривалості кримінального провадження провадження, вимог розумності, справедливості, та співмірності, дійшов вірного висновку щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди, визначивши його в сумі 750 400 грн (112?6700 грн = 750 400 грн.). Відтак колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки вважає їх необґрунтованими та виключно суб`єктивними судженнями позивача. Отже вирішуючи спір, суд правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Враховуючи наведене, керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, Суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника відповідача Вінницької обласної прокуратури прокурора відділу представництва інтересів держави у бюджетній сфері, з питань державної і комунальної власності управління представництва інтересів держави в суді ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2022 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий: І.М. Стадник Судді: В.В. Сопрун М.В. Матківська