Постанова 4820 № 681/1402/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 681/1402/20 Провадження № 22-ц/4820/962/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 681/1402/20 за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 12 квітня 2021 року (суддя Дідек М. Б., повне судове рішення складено 12 квітня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом та уточнивши вимоги, зазначав, що 03 вересня 2020 року інспектор 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенант поліції Хамардюк Р. Й. виніс постанову серії ЕАМ № 3077136 про накладення на нього штрафу у розмірі 255 грн за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КпАП України. Зазначену постанову оскаржив. 05 жовтня 2020 року у задоволенні скарги відмовлено і складено нову постанову серії ДПО18 № 981783 від 05 жовтня 2020 року та накладено штраф у розмірі 255 грн. За його скаргою рішенням № 413 від 08 жовтня 2020 року начальник Управління патрульної поліції у Львівській області скасував постанову від 05 жовтня 2020 року і закрив справу. Незаконним притягненням до адміністративної відповідальності йому заподіяна моральна шкода, оскільки переніс моральні страждання через приниження честі та гідності, порушення звичних для нього життєвих зв`язків, необхідно було докладати додаткові зусилля для організації свого життя, зокрема доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення, подолати значну відстань понад 300 км щоб бути присутнім при розгляді скарги. Тому позивач просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на його користь на відшкодування моральної шкоди 12000 грн. Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 12 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 6354,32 грн моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судові витрати компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державна казначейська служба України, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Суд вирішив питання про права та обов`язки Державної казначейської служби України, яка права позивача не порушувала і не завдала шкоди. Вважає, що факт закриття справи про адміністративне правопорушення не свідчить про заподіяння моральної шкоди. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/23967/16 резолютивна частина рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів. У відзиві ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Згідно з частиною першою статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції правильно установив, що 03 вересня 2020 року інспектор 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенант поліції Хамардюк Р. Й. виніс постанову серії ЕАМ № 3077136 про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 255 грн за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КпАП України. Зазначена постанови була оскаржена. 05 жовтня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено і складено нову постанову серії ДПО18 № 981783 від 05 жовтня 2020 року та накладено штраф у розмірі 255 грн. Рішенням № 413 від 08 жовтня 2020 року начальник Управління патрульної поліції у Львівській області за скаргою ОСОБА_2 постанову від 05 жовтня 2020 року скасував, а справу закрив у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що особа має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону. За змістом частин першої і другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі й відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України). У силу частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України). На підставі пункту другого частини першої статті 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу. Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема закриття справи про адміністративне правопорушення. Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 переніс моральні страждання, порушення звичного ритму життя, докладав додаткових зусиль для доведення своєї невинуватості у вчиненні правопорушення, для участі при розгляді скарги органом, який знаходиться за 300 км від місця його проживання. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного уповноваженим органом. Відповідно до пункту п`ятого статті 3 Закону №266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода. За змістом частин п`ятої і шостої статті 4 Закону №266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (частини друга і третя статті 13 Закону №266/94-ВР). При застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України врахував висновок про застосування відповідних норм права, висловлений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц. Розмір морального відшкодування суд визначив у розмірі 6354 грн з урахуванням вимог розумності та справедливості, порушення прав позивача, характеру та обсягу моральних страждань, що відповідає вимогам частини третьої статті 13 Закону № 266/94-ВР. У зв`язку з наведеним вище апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що закриття справи про адміністративне правопорушення не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Разом з тим, помилковим є висновок суду про стягнення коштів на користь позивача з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тому заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги у цій частині. Рішення суду необхідно змінити і виключити з мотивувальної та резолютивної частини рішення суду посилання на стягнення коштів через Державну казначейську службу України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку. Частиною четвертою статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. У решті рішення суду потрібно залишити без змін. Згідно з частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки зміні підлягає лише мотивувальна частина судового рішення, підстав для зміни розподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково. Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 12 квітня 2021 року змінити і виключити з мотивувальної та резолютивної частини рішення суду посилання на стягнення коштів через Державну казначейську службу України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку. У решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 30 липня 2021 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта