Ухвала КЦС ВС № 570/2639/20

Ухвала 10 листопада 2022 року м. Київ справа № 570/2639/20 провадження № 61-9176ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 19 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Дядьковицька сільська рада Рівненського району Рівненської області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала 19 вересня 2022 року до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 19 травня 2022 року. Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року підстави для поновлення строку визнано неповажними, касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Запропоновано надіслати до суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій вказати поважність причин пропуску строку та надати належні докази, які підтверджуватимуть поважність причин пропуску строку. Зокрема, заявник зазначав, що копію оскарженої постанови апеляційного суду вона не отримувала, проте пропустила цей строк із поважних причин, у зв`язку із тим, що не була присутня при апеляційному розгляді справи, оскільки з 11 березня 2022 року і станом на зараз перебуває у Німеччині. Судовий збір від її імені сплатив її представник ОСОБА_3 , що підтверджується квитанцією № 9272-3516-9063-0416 від 16 червня 2022 року. З представником ОСОБА_3 відновила зв`язок лише 12 вересня 2022 року, оскільки втратила його контакт. Листи від Верховного Суду отримував її представник ОСОБА_3 . Про рішення суду апеляційної інстанції вона дізналася лише 12 вересня 2022 року після відновлення зв`язку з представником ОСОБА_3 . Крім того, рішення суду апеляційної інстанції їй не направлялося, та вона його не отримувала, що підтверджується матеріалами справи. Клопотання про поновлення строку та касаційну скаргу підписує особисто та в подальшому воно буде передано в Україну для відправлення до Верховного суду, що підтверджується копією паспорту громадянина України ОСОБА_1 з відміткою про перетин кордону, копією довідки про місце проживання в Німеччині «Bescheinigung uber das Aufenthaltsrecht», копію дозволу на перебування в Німеччині «Fiktionsbeschesnsgung». На виконання ухвали Верховного Суду 26 вересня 2022 року ОСОБА_1 надіслала заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. Заява повторно обґрунтована тим, що вона перебуває за межами території України, а про оскаржувану постанову апеляційного суду дізналася лише 12 вересня 2022 року, що підтверджується доказами, які додані до клопотання про поновлення строку для подачі касаційної скарги від 12 вересня 2022 року. Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Аналіз наданих пояснень на обґрунтування пропуску строку звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою свідчить, що вказані підстави не можна вважати поважними з наступних підстав. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України). Особа, яка подала касаційну скаргу, у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження зазначила, що з 11 березня 2022 року перебувала за межами України і зазначене перешкоджало їй подати касаційну скаргу у передбачений статтею 390 ЦПК України строк. ОСОБА_1 не обґрунтовано та не надано жодних доказів того, чому вона була позбавлена можливості звернутися з касаційною скаргою у передбачений частиною другою статті 390 ЦПК України строк. Аналіз змісту клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження свідчить, що ОСОБА_1 з 11 березня 2022 року перебувала за межами України, а про оскаржувану постанову апеляційного суду дізналася лише 12 вересня 2022 року, про що самостійно вказала в касаційній скарзі. Крім того, судовий збір від її імені сплатив її представник ОСОБА_3 , що підтверджується квитанцією № 9272-3516-9063-0416 від 16 червня 2022 року. Однак зв`язок з ОСОБА_3 відновила лише 12 вересня 2022 року, оскільки втратила його контакт. Про рішення суду апеляційної інстанції дізналася 12 вересня 2022 року після відновлення зв`язку з ОСОБА_3 . Аргумент, зазначений у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження про те, що перебувала за межами України не є таким, що підтверджує неможливість подання касаційної скарги ОСОБА_1 або її представником ОСОБА_3 , який сплатив судовий збір від її імені за подання касаційної скарги, а також не підтверджує неможливість направлення касаційної скарги засобами поштового зв`язку у строк, передбачений у частині другій статті 390 ЦПК України, або у розумний строк. Окрім цього, аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що ухвалами Верховного Суду від 24 червня 2022 року та від 31 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Дремлюгою Ю. С., яким був сплачений судовий збір, на постанову Рівненського апеляційного суду від 19 травня 2022 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала. У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними. Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року). Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року. Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України. Оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена 09 листопада 2021 року. Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2021 року. Касаційна скарга ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» здана до поштового відділення 17 червня 2022 року, що підтверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті. Тобто з пропуском, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження (з урахування вихідних днів) було 13 грудня 2021 року. Зазначені ОСОБА_1 обґрунтування пропуску строку на касаційне оскарження судом не можуть бути визнані поважними, оскільки надані докази не підтверджують поважності причин пропуску строку на подання касаційної скарги ОСОБА_1 і не є такими, які об`єктивно унеможливлювали подання касаційної скарги у визначений законом строк. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону. У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року). У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі. Положення аналогічного змісту містить також частина третя статті 393 ЦПК України. Оскільки, зазначені підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного суду від 19 травня 2022 року є неповажними, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 260, 393, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 19 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Дядьковицька сільська рада Рівненського району Рівненської області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: І. О. Дундар Н. О. Антоненко М. М. Русинчук