Ухвала КЦС ВС № 753/20537/18

Ухвала 09 листопада 2022 року місто Київ справа № 753/20537/18 провадження № 61-15167св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», правонаступниками якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», відповідач- ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року у складі судді Сирбул О. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року позов АТ «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість у розмірі 17 675 919,40 грн, що складається із: заборгованості за кредитним договором від 27 жовтня 2005 року № 434-Ф у розмірі 4 701 026,63 грн: тіло кредиту - 2 920 146,55 грн, відсотки - 1 780 880,08 грн; заборгованості за кредитним договором від 23 січня 2006 року № 501-Ф у розмірі 11 622 767,01 грн: тіло кредиту - 7 275 482,00 грн, відсотки - 4 347 285,01 грн; заборгованості за кредитним договором від 27 січня 2006 року № 506-Ф (кредитний договір-3) у розмірі 1 352 125,76 грн: тіло кредиту - 835 295,25 грн, відсотки - 516 830,51 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 29 червня 2021 року, заяву АТ «Дельта Банк» про залучення до участі у справі його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» (далі - ТОВ «ФК «Інвест-Кредо») за кредитними договорами від 27 жовтня 2005 року № 434-Ф та від 27 січня 2006 року № 506-Ф задоволено. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, до участі у справі залучено ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт-Капітал») як правонаступника АТ «Дельта Банк» за кредитним договором від 23 січня 2006 року № 501-Ф. 30 липня 2021 року ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про забезпечення позову, у якій просило накласти арешт на нерухоме майно у межах заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами від 27 жовтня 2005 року № 434-Ф та від 23 січня 2006 року № 501-Ф. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року заяву ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно у межах заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами від 27 жовтня 2005 року № 434-Ф та від 23 січня 2006 року № 501-Ф у загальному розмірі 6 053 152,39 грн, а саме на: - земельну ділянку, площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2611092001:22:002:0560, що розташована в с. Поляниця, уч. Вишні, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 307289, виданого 03 липня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 січня 2006 року, зареєстрованого у реєстрі за № 232, ВСО № 559361, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010629800188; - земельну ділянку, площею 0,1493 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2611092001:22:002:0559, що розташована в с. Поляниця, уч. Вишні, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 307288, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 січня 2006 року, зареєстрованого за № 227, ВСО № 559360, виданого 03 липня 2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010629800187. Постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року залишено без змін. Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просила скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про забезпечення позову відмовити. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року та витребувано матеріали справи. У жовтні 2021 року від ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року, в якому товариство посилалося на необґрунтованість доводів касаційної скарги та законність ухвали Київського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року про забезпечення позову. У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року, у якій вона просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. На обгрунтування підстав касаційного оскарження ОСОБА_1 посилалася на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України: 1) порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 03 липня 2019 року № 342/180/17, та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц, від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 752/6743/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 553/1325/14-ц, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі 278/2177/15-ц; 2) порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази; безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункти 1, 3, 4, частини третьої статті 411 ЦПК України). У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», у якому товариство посилалося на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами на 09 листопада 2022 року. Короткий зміст заяви про відвід суддів 04 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 про відвід колегії суддів: Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В., мотивована тим, що зазначені судді брали участь у вирішенні цієї справи під час перегляду у касаційному порядку ухвали Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року, занесеної до протоколу судового засідання, якою до участі у справі залучено правонаступника АТ «Дельта Банк» - ТОВ «ФК «Інвест-Кредо». Постановою Верховного Суду від 29 червня 2021 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В., касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року залишено без задоволення, ухвалу Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року залишено без змін. Відвід обґрунтований тим, що ухвалюючи зазначене судове рішення, Верховний Суд вийшов за межі процесуального питання, оскільки в мотивувальній частині постанови суду від 29 червня 2021 року дійшов висновку щодо питання матеріального права, яке підлягало вирішенню під час перегляду в касаційному порядку рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року, а саме щодо належності права вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитними договорами від 27 жовтня 2005 року № 434-Ф та від 27 січня 2006 року № 506-Ф. Тобто, сформулювавши висновок про перехід до ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», як правонаступника АТ «Дельта Банк»,права вимоги належного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаними кредитними договорами, колегія суддів Верховного Суду фактично передчасно вирішила результат розгляду цієї справи по суті, що ставить під сумнів об`єктивний розгляд надалі справи цим же складом суду. На переконання ОСОБА_2 , Верховний Суд судовим рішенням від 29 червня 2021 року позбавив її права вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами від 27 жовтня 2005 року № 434-Ф та від 27 січня 2006 року № 506-Ф, оскільки безпідставно визнав право вимоги за цими правочинами за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо». Крім того, вказувала на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів: Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В., під час ухвалення судового рішення від 29 червня 2021 року помилково визнав обставини, встановлені у справі № 910/15244/16 такими, що мають преюдиційне значення у цій справі, оскільки рішення у справі № 910/15244/16 не ґрунтується на законі, наслідком його ухвалення є незаконне втручання у право володіння майном (право вимоги за кредитними договорами) та позбавлення її права на майно. Додатково зауважила, що адвокат Васильєва І. В. є донькою заступника голови Господарського суду Дніпропетровської області, яка входить до групи адвокатів, що співпрацювали з уповноваженою особою АТ «Дельта Банк» Кадировим В. В. за його довіреністю, яка (група адвокатів) організовує незаконні судові процеси із умисно неправильним застосуванням статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», задля створення джерел преюдиційних фактів для подальших судових спорів, спекулюючи захистом прав вкладників АТ «Дельта Банк».

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування Дослідивши вказану заяву, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_2 про відвід колегії суддів: Усика Г. І., Олійник А. С., Яремка В. В. Статтею 36 ЦПК України визначено перелік підстав відводу (самовідводу) судді і розширеному тлумаченню ця норма не підлягає. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Аналіз практики рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з цього питання дає можливість прийти до висновку, що критерієм порушення суб`єктивної складової даного поняття, можуть бути висловлювання судді по суті правової проблеми, яка порушена у позові, чи щодо особи або дій заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі тощо. Конкретизуючи суб`єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Суб`єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях суддів перед початком чи під час судового розгляду справи. Стосовно об`єктивної неупередженості в рішеннях ЄСПЛ зазначено, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди повинні викликати в учасників цивільного процесу. Об`єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо; суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант; наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі, участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення тощо. Тобто, особа, яка заявляє відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт зацікавленості судді у розгляді справи, зважаючи на дію презумпції особистої неупередженості судді, яка діє до тих пір поки не доведено інше. Наведені заявником обставини не є такими, що свідчать чи можуть свідчити про необ`єктивність, упередженість, пряму чи побічну заінтересованість суддів:, Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. Перевірячи доводи ОСОБА_2 про те, що судді: Олійник А. С., Усик Г. І., Яремко В. В. брали участь у розгляді цієї справи (№ 753/20537/18) під час перегляду ухвали Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року, що, на переконання заявника, унеможливлює їх повторну участь у цій справі, Верховний Суд виходить з такого. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В. від 29 червня 2021 року здійснено перегляд ухвали Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року, занесеної до протоколу судового засідання, про залучення до участі у справі № 753/20537/18 правонаступника АТ «Дельта Банк» - ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» на підставі договору від 15 квітня 2020 року № 2227/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 27 жовтня 2015 року № 434-Ф та від 27 січня 2006 року № 506-Ф. На час ухвалення Верховним Судом постанови від 29 червня 2021 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року в апеляційному порядку переглянуто не було, питання залучення правонаступника у справі вирішувалося до ухвалення 02 вересня 2021 року Київським апеляційним судом судового рішення за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції. Отже, суд касаційної інстанції ухвалив судове рішення щодо процесуального питання про залучення правонаступника у справі, і не вдавався в оцінку вирішення спору по суті. Відповідно до частини четвертої статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (далі - Положення) визначення суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, здійснюється згідно з вимогами підпункту 2.3.3 пункту 2.3 цього Положення, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, а також з урахуванням дотримання правил поєднання судових справ. Підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 цього Положення не розподіляються щодо конкретного судді судові справи в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ. Певні застереження неможливості здійснення правосуддя головуючим суддею, суддею-доповідачем у межах однієї справи зазначено у підпункті 2.3.43 пункту 2.3 Положення, у якому визначено, що судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), а також ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, передаються раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа. Раніше визначеному в судовій справі головуючому судді або судді-доповідачу передаються також: апеляційні та касаційні скарги, що надійшли до суду відповідної апеляційної чи касаційної інстанцій після визначення судді-доповідача у цій судовій справі, якщо провадження не закінчено (підпункт 2.3.44. пункту 2.3 Положення). Системний аналіз частини четвертої статті 37 ЦПК України та пункту 2.3 Положення діє підстави для висновку про неможливість повторної участі судді-доповідача у розгляді справи у випадку скасування ухвали суду апеляційної інстанції, яким закінчено провадження у справі. Ухвала суду апеляційної інстанції про залучення правонаступника у справі не є тим процесуальним рішенням, яким закінчено провадження у справі, а тому участь судді в перегляді зазначеної ухвали суду в касаційному порядку, не є підставою для його відводу від участі у перегляді оскаржуваних судових рішень, якими вирішено спір по суті. Частиною четвертою статті 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», N 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року). Зі змісту заяви ОСОБА_2 убачається, що підставою відводу суддів Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. є її незгода з процесуальним рішенням, а саме постановою Верховного Суду від 29 червня 2021 року, ухваленою колегією у складі зазначених суддів на ухвалу суду апеляційної інстанції про залучення правонаступника у справі, тобто на процесуального рішення, яким не закінчено провадження у справі, що згідно з частиною четвертою статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу судді. Аналізуючи наведене, доводи заявника не свідчать про існування обставин, які викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності колегії суддів, усі посилання носять характер непідтверджених припущень, що не знайшли свого правового обґрунтування. Висновки за результатами розгляду заяви Ураховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_2 відводу колегії суддів: Олійник А. С., Усика Г. І, Яремка В. В., питання про їх відвід, відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, підлягає передачі на вирішення іншому судді, визначеному в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України. Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Заяву ОСОБА_2 про відвід колегії суддів: Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. визнати необґрунтованою. Заяву про відвід колегії суддів: Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. передати для вирішення в порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко