Постанова 4815 № 572/1497/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 листопада 2022 року м. Рівне Справа № 572/1497/22 Провадження № 22-ц/4815/1362/22 Головуючий у Сарненському районному суді Рівненської області: суддя Довгий І.І. Заочне рішення суду першої інстанції ухвалено в м. Сарни Сарненського району Рівненської області 29 серпня 2022 року Повний текст рішення складено: 29 серпня 2022 року Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Вейтас І.В., Ковальчук Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 серпня 2022 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, в с т а н о в и в: У червні 2022 року в суд звернулося Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі АТ КБ "Приватбанк" або банк) з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Мотивуючи свої вимоги, банк покликався на укладений 12 жовтня 2007 року між ним та ОСОБА_2 (далі також спадкодавець або позичальник) кредитний договір б/н, за умовами якого вона отримала платіжну картку із встановленим кредитним лімітом в розмірі 17 000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно з умовами договору. Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальниця померла. При цьому внаслідок порушення умов кредитного договору станом на день смерті мала заборгованість за тілом кредиту в розмірі 16 604, 21 гривень. На переконання банку, усі права та обов`язки за вказаним кредитним договором відповідно до ст. 1218 ЦК України перейшли до відповідача як спадкоємця, який постійно проживав з позичальником, що підтверджував копіями їхніх паспортів, де місцем реєстрації зазначені ідентичні адреси. В порядку виконання вимог ч.2 ст.1281 ЦК України банк надсилав претензію до Сарненської районної державної нотаріальної контори Рівненської області (далі - Сарненська РДНК), оскільки вважав, що спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, адже відповідач не відмовився від спадщини. З наведених мотивів просив стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 12 жовтня 2007 року у розмірі 16 604, 21 гривень. Заочним рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 29 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. При ухваленні свого рішення районний суд виходив із того, що АТ КБ "Приватбанк" не надало жодних доказів щодо прийняття відповідачем спадщини, складу спадкового майна, його вартості або оцінки. На рішення суду позивачем подану апеляційну скаргу, де покликається на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, банк покликався на те, що згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України відповідач прийняв спадщину за боржником, адже постійно проживав разом із нею час відкриття спадщини та протягом 6-місячного строку з часу відкриття спадщини не заявив про відмову від неї. Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, де адреси реєстрації ті самі: АДРЕСА_1 . Банк зважав на те, що згідно з висновком Верховного Суду в постанові від 15 травня 2018 року в справі № 336/3968/16-ц факт постійного проживання разом із спадкодавцем може підтверджуватись відміткою у паспорті спадкоємця про місце реєстрації особи, що в силу положень статті 1268 ЦК України дає підстави для висновку про належність спадщини спадкоємцеві з часу її відкриття. Також, ураховуючи висновки Верховного Суду в цивільних справах №№615/473/20, 640/6274/16-ц, 496/4363/15-ц, 607/98/17, 2609/30529/12, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити саме спадкоємець, а тому висновок про необхідність доведення банком цих обставин помилковий. З викладених підстав банк просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Відзиву на апеляційну скаргу не надавалось. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Матеріалами справи з`ясовано, що 12 жовтня 2007 року ОСОБА_2 підписала заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг позивачем, де, зокрема, зазначено, що вказана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між позичальником та банком договір про надання банківських послуг. Звертаючись до суду з позовом, як на підставу для його задоволення банк посилався на те, що відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 17 000 гривень. Оскільки в порушення умов договору позичальник свої зобов`язання за договором не виконувала, тому виникла заборгованість, яка складалась з: 16 604,21 гривень за тілом кредиту. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області (а.с.42). 01 липня 2021 року позивачем було направлено до Сарненської РДНК претензію кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України. 22 липня 2021 року Сарненської РДНК надіслала на адресу АТ КБ "Приватбанк" лист, відповідно до якого претензія кредитора залишена без розгляду, так як не долучено документів, що підтверджують кредитні зобов`язання померлої перед банком, а долучена довіреність не відповідає вимогам законодавств; також не здійснено оплату послуг. 03 вересня 2021 року АТ КБ "Приватбанк" надіслав лист-претензію відповідачу. Банк у своєму позові зазначає, що спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 . Вказана обставина підтверджується копіями паспортів ОСОБА_2 як позичальника серії НОМЕР_2 та ОСОБА_1 відповідача серії НОМЕР_3 , в яких видно спільні адреси зареєстрованого місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 . Так, відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України). Частиною першою ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Між тим, зазначені норми підлягали б до застосування за умови, що відповідач є спадкоємцем боржника. Тоді як позивачем не доведено та не обґрунтовано, що відповідач є спадкоємцем померлої позичальниці на підставі відносин спорідненості та за правилами ч. 3 ст. 1268 ЦК України постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. З наявних документів неможливо встановити час, протягом якого позичальник та відповідач проживали за встановленою адресою, а, відповідно, чи було це місце проживання спільним для них. Очевидно, що зареєстроване місце проживання обох осіб за однією адресою не є безумовним доказом того, що відповідач дійсно проживав разом із позичальником, та є особою, яка відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину, оскільки положення Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Також не з`ясовано дійсне коло спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті. Відсутнє й підтвердження позивачем факту ухилення відповідача від прийняття спадщини чи отримання свідоцтва. Сарненською РДНК повернено банку його претензію без розгляду. Доказів того, що його вимога кредитора була отримана відповідачем та залишилася без відповідного реагування, також немає. Позиція з приводу того, що спільність реєстрації місць проживання відповідача та позичальника не є беззаперечним доказом встановлення факту їх постійного проживання однією сім`єю та саме по собі не може свідчити про прийняття відповідачем спадщини підтверджується постановами Верховного Суду від 31 травня 2018 року в справі № 661/2808/16-ц, від 11 липня 2018 року в справі № 551/19/17, від 15 березня 2018 року в справі № 489/2924/16-ц. За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог АТ КБ "Приватбанк" з підстав недоведеності факту прийняття спадщини відповідачем. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про хибність тверджень суду попередньої інстанції щодо необхідності подання банком доказів наявності спадкового майна та його вартості. Однак ця процесуально-правова прогалина не вплинула на правильність висновку про відмову в задоволенні позову через недоведеність прийняття спадщини відповідачем. Тому не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення з формальних підстав. Спонуканням для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні. Судовий збір, що понесений позивачем при поданні апеляційної скарги відповідно до ст. 141 ЦПК України слід віднести на його ж рахунок. Керуючись ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення, а заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 серпня 2022 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: І.В. Вейтас Н.М. Ковальчук