Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/1912/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2047/22 Справа № 212/1912/21 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2022 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відповідачі:ОСОБА_5, ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2021 року, ухваленого суддею Власенко М.Д. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 04 жовтня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Просив стягнути з відповідачів на свою користь борг спадкодавця в сумі 16939,10 гривень та судові витрати. В обґрунтування позову зазначив, що 26.04.2011 року до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг звернувся ОСОБА_4 , шляхом підписання заяви № б/н та його ім`я відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом зі сплатою відсотків за користування за кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер. Станом на дату смерті у ОСОБА_4 утворилась заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 16939,10 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту. Оскільки з боржником на час його смерті разом постійно проживали відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , вони є такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 до складу якою входять також його кредитні зобов`язання, а отже просив стягнути з відповідачів вказану заборгованість за кредитом спадкодавця. 30.06.2020 року була направлена претензія кредитора до Другої Криворізької державної нотаріальної контори. 05.08.2020 року позивачем було отримано відповідь. 11.09.2020 року позивачем був направлений лист-претензія до спадкоємців, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця в повному обсязі. Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого з порушенням норм процесуального та матеріального права без належного дослідження доказів, неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у повному обсязі задовольнити заявлені Банком вимоги до спадкоємців померлого позичальника ОСОБА_4 . При цьому скаржник зазначає, що після смерті позичальника за кредитним договором ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання вимог ст.1281 ЦК України Банком 23.07.2020 року була направлена претензія кредитора до Другої криворізької державної контори та 05.08.2020 була отримана відповідь, де було зазначено, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися, таким чином Банк своєчасно пред`явив вимоги до спадкоємців через нотаріуса і зазначені обставини відповідачами не спростовані. Позивач вказує, що відповідачі по справі постійно проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , тобто на час відкриття спадщини вони жили разом з позичальником, тому є належними відповідачами по справі. Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, де адреса реєстрації зазначена одна й та ж сама адреса, зворотня інформація, яка б дала можливість спростувати такі обставини, відповідачами не надана та судом не отримана. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі №360/2312/16-ц, вказує на те, саме реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини. Вказує, що оскільки відповідачі по справі не відмовились у встановлений законом строк від прийняття спадщини, в силу положень ч.3 ст.1268 ЦК України вони прийняли спадщину за померлим позичальником, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. Скаржник, посилаючись на норми ч.3 ст.1296 ЦК України, вказує на те, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, тому, оскільки відповідачі по справі все ж таки прийняли спадщину, останні повинні відповідати перед кредитором, так як зобов`язання були успадковані на рівні з правами, у зв`язку з чим суд не мав права відмовити Банку у задоволенні позовних вимог. Позивач вказує на те, що у анкеті-заяві позичальником ОСОБА_4 особисто зазначено, що він є одноособовим власником нерухомості. Наголошує на тому, що Банк, як кредитор спадкодавця самостійно не мав можливості встановити обсяг майнових прав, що увійшли до складу спадщини, оцінити їх у грошовому еквіваленті, тому при встановленні факту відсутності інформації, суд повинен був самостійно встановити дану інформацію. Вказує, що суд не встановив, кому на праві власності належить нерухоме майно в якому проживав спадкодавець на день його смерті, не перевірив відомостей щодо наявності речових прав на рухоме та нерухоме майно, хоча в анкеті-заяві позичальником зазначено про належність йому на праві власності нерухомого майна. Також скаржник вказує на те, що відповідачами по справі не надано доказів про відсутність спадкового майна, або, що розмір спадкового майна є меншим ніж заборгованість спадкодавця по кредиту, не подали до нотаріальної контори заяв про відмову від спадщини, тому саме на відповідачах лежить обов`язок щодо відшкодування боргу спадкодавця в повному обсязі. Окрім того, скаржник зазначає, що саме Банку належить право вибору захисту свого порушеного права, чи то стягнення на майно спадкоємця, чи то стягнення заборгованості зі спадкоємця, оскільки на час подання позову відомостей щодо вартості і розміру спадкового майна у позивача не було, тому позовна заява і була подана саме щодо стягнення заборгованості за кредитним договором спадкодавця, що не суперечить положенням чинного законодавства, тому у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у стягненні заборгованості зі спадкоємців. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Судом встановлено, що 26.04.2011 року ОСОБА_4 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ( а.с.19-20) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 позичальник помер.(а.с.53) 30.06.2020 року Банком була направлена претензія кредитора до Другої Криворізької державної нотаріальної контори. (а.с.54) 31.07.2020 року Другою Криворізькою державною нотаріальною конторою на адресу позивача було повернуто Претензію до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 без виконання, та повідомлено, що спадкова справа після померлого ОСОБА_4 в Другій Криворізькій державній нотаріальній конторі не заводилась, відомостей щодо спадкоємців померлого не має.(а.с.55) 22.10.2020 року позивачем був направлений лист-претензія до спадкоємців, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, копія листа долучена до матеріалів справи.(а.с.56-57). Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що з наданих позивачем та витребуваних судом доказів не було встановленого беззаперечного факту того, що відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_2 вступили в свої права як спадкоємці, отримавши у спадщину майно, у межах вартості якого вони зобов`язані задовольнити вимоги кредитора, тому суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає вимогам ч.2 ст.1282 ЦК України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості не можуть бути задоволені. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає. Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Листом-відповіддю Другої Криворізької державної нотаріальної контори 31.07.2020 року Банку було повернуто Претензію до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 без виконання, та повідомлено, що спадкова справа після померлого ОСОБА_4 в Другій Криворізькій державній нотаріальній конторі не заводилась, відомостей щодо спадкоємців померлого не має. Обґрунтовуючи підстави позову, банк посилався на те, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Матеріали справи не містять доказів того ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, заявили про відмову від прийняття спадщини, відповідачі таких доказів не подали. У копіях паспортів померлого позичальника ОСОБА_4 та відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зазначена адреса реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.48-52). Така ж сама адреса ОСОБА_4 зазначена і у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 26.04.2011 (а.с.19). З витребуваних судом відомостей з відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради вбачається, що станом на час смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою:АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_4 , 1975 року народження з 12.08.2004, 26.03.2019 знятий з реєстрації місця проживання у зв`язку зі смертю; ОСОБА_2 , 1980 року народження; ОСОБА_5 , 1998 року народження, ОСОБА_6 , 2003 року народження та ОСОБА_7 , 2010 року народження (а.с.82). З анкети-заяви вбачається, що позичальник особисто заповнюючи цю анкету-заяву в графі - володіння нерухомістю за адресою проживання зробив відмітку, що він є одноособовим власником нерухомості, тобто квартири в якій ОСОБА_4 мешкав разом з членами своєї сім`ї, дружиною та дітьми (а.с.19- зворот). На підставі наведених вище обставин справи, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що суд першої інстанції формально відмовив у задоволенні позову, констатувавши факт недоведеності одержання відповідачами в порядку спадкування після смерті боржника спадкового майна через відсутність даних про наявність спадкового майна та спадкоємців, які його прийняли, фактично не розглянув позов про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, залишивши спір невирішеним. Відсутність даних у нотаріальній конторі про спадкоємців та майно померлого не свідчить про те, що спадкове майно у боржника відсутнє, а відповідачі спадщини не прийняли. Суд не дослідив наявність обставин, якими банк обґрунтовував свої вимоги, зокрема, фактичне прийняття відповідачами спадщини у порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України, та правовий статус житла, у якому відповідачі проживали разом із померлим боржником на час відкриття спадщини. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину є його правом, а не обов`язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні пред`явлених до нього вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця. Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті. Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16. Спадкування, тобто перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників. Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту. Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини. Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту. У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи. Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців у межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора. Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості. Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника. Право на захист є складовою суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку. Відповідно до усталеної судової практики судами традиційно визнавались за кредиторами спадкодавця права на вимогу до спадкоємців щодо виконання зобов`язань попереднього боржника, спадкодавця. Відповідно до структури ЦК України у книзі першій, розділу І «Основні положення», у статті 16 визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами. Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Відповідно до правових висновкиів наведених у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі №645/3265/13-ц (провадження № 61-5552свп18), а також у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 по справі №192/2761/14 (провадження № 61-4724св18.) «Зокрема відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги. Ані зі змісту, ані з системного аналізу наведеного правила у зв`язку з іншими нормами ЦК України Верховний Суд не має правових підстав зробити висновок, що такий спосіб захисту є єдино можливим. Верховний Суд дійшов висновку, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов`язку в натурі. Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майноё яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося. Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд. Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи. Таке розуміння права кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушуватиме прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов`язаний із наміром спадкоємця прийняти спадщину. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору. Саме таке розуміння особливостей захисту прав кредиторів у спадкових відносинах відповідає основній меті цивільного права, якою є забезпечення стабільності цивільного обороту». З огляду на наведені вище правові висновки, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає вимогам ч.2 ст.1282 ЦК України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості не можуть бути задоволені, оскільки кредитор вправі вимагати з відповідачів стягнення суми заборгованості за кредитним договором, так як обов`язок спадкоємців боржника перед позикодавцем (кредиторм) спадкодавця полягає у поверненні сум за кредитом та іншими нарахуваннями за позикою, що виникли до смерті спадкодавця, але в межах вартості одержаного у спадок майна та відповідно до розміру часток кожного з них, отже саме Банку належить право вибору захисту свого порушеного права, чи то стягнення на майно спадкоємця, чи то стягнення заборгованості зі спадкоємця. З наведених вище підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, з ухваленням нового рішення про повне задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки суд апеляційної інстанції ухвалює нове судове рішення про задоволення позовних вимог, відповідно здійснюється і розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи в судах першої і апеляційної інстанцій. Так при подачі позову до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2270 грн. (а.с.67), при подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 3405 грн. (а.с.127), що разом становить 5675 грн., відповідно, стягненню з кожного з відповідачів на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2837,50 грн. (5675/2= 2837,50). Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити. Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.04.2011 року в розмірі 16 939, 10 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот тридцять девять гривень десять копійок, з кожної в межах вартості одержаного у спадок майна та відповідно до розміру часток кожної з них. Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570, судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій, з кожної по 2837,50 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять сім гривень п`ятдесят копійок). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 05 січня2022 року. Головуючий: Судді: