Постанова Житомирський апеляційний суд № 274/1477/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/1477/20 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю. Категорія 16 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С., за участю секретаря Франчука В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 274/1477/20 за позовом керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області до Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , про визнання незаконним і скасування розпорядження та наказу, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни, на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 січня 2022 року та на додаткове рішення цього ж суду від 07 лютого 2022 року, ухвалених під головуванням судді Хуторної І.Ю., ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року керівник Бердичівської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що внаслідок проведеної перевірки встановлено, що розпорядженням голови Бердичівської районної державної адміністрації від 21 травня 2012 року №211 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 28 га, яка призначена для ведення фермерського господарства та розташована на території Іванковецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області. Наказом Головного управління Держземагентства в Житомирській області від 15 липня 2014 року № 6-747/14-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення відповідачеві в оренду земельної ділянки загальною площею 33,3306 га ( кадастровий номер 1820882400:05:000:0475) для ведення фермерського господарства, розташованої на території Іванковецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області. На підставі зазначеного наказу між Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області та ОСОБА_1 укладений договір оренди вказаної земельної ділянки. 25 березня 2019 року право власності на цю земельну ділянку зареєстроване за Семенівською сільською радою Бердичівського району Житомирської області. Прокурор вказує, що розпорядження голови Бердичівської райдержадміністрації від 21 травня 2012 року №211 та наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 15 липня 2014 №6-747/14-14-СГ не узгоджуються з вимогами законодавства, а укладений договір оренди земельної ділянки є недійсним, оскільки ОСОБА_1 отримав вказану земельну ділянку без обов`язкового дотримання конкурсної процедури, всупереч вимогам чинного законодавства України. Також вказує, що, звертаючись до райдержадміністрації із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, ОСОБА_1 , в порушення вимог статті 7 Закону України « Про фермерське господарство», не обгрунтував розмір земельних ділянок загальною площею 28 га, з урахуванням можливості їх обробітку, та не зазначив перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі й щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Майбутній фермер для отримання земельних ділянок не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силами та працею членів фермерського господарства, обробляти земельні ділянки, а також не надав документи, які підтверджують досвід його роботи у сільському господарстві, наявність освіти у галузі сільського господарства. Звертає увагу на ту обставину, що після укладення спірного договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 не створив фермерське господарство. Перевіркою встановлено, що він є засновником ФГ «Агрозермін», запис про реєстрацію цього господарства вчинено 4 травня 2012 року. Вказана обставина свідчить про те, що зазначена земельна ділянка була отримана у користування з метою уникнення процедури земельних торгів та розширення площі земельних ділянок, які вже використовуються ФГ « Агрозермін». Враховуючи вищезазначене, прокурор просив визнати незаконними та скасувати розпорядження Бердичівської районної державної адміністрації № 211 від 21 травня 2012 року про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також наказ Головного управління Держземагентства в Житомирській області (на даний час Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області) від 15 липня 2014 № 6- 747/14- 14 СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , загальною площею 33,3306 га, для ведення фермерського господарства, розташованої на території Іванковецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області, за межами населених пунктів. Окрім того, просив визнати недійсним договір оренди №382/06, укладений 30 липня 2014 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 , а також зобов`язати ОСОБА_1 повернути до земель запасу Іванковецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області земельну ділянку, площею 33,3306 га, яка розташована на території Іванковецької сільської ради, за межами населеного пункту, шляхом підписання акта прийому-передачі. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 січня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації №211 від 21 травня 2012 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства в Житомирській області ( на даний час Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області) від 15 липня 2014 № 6-747/14-14 СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, площею 33,3306 га, для ведення фермерського господарства. Визнано недійсним договір оренди №382/06 від 30 липня 2014 року, укладений між головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області та ОСОБА_1 щодо передачі в оренду земельної ділянки, кадастровий номер 1820882400:05:000:0475. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Томашевська О.А., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 порушив вимоги законодавства при отриманні спірної земельної ділянки в оренду, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При вирішенні спору суд не перевірив наявність передбачених законом підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом, адже жодних доказів порушення інтересів держави суду не надано. Звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_1 своєчасно та у повному обсязі сплачував й продовжує сплачувати орендну плату. Спірна земельна ділянка обробляється належним чином, без зміни її цільового призначення. Позивачем також не надано доказів того, що протягом періоду з 1 січня 2012 року й до моменту передачі в оренду даної земельної ділянки були проведені земельні торги. Вказані обставини у своїй сукупності вказують на відсутність порушення інтересів держави. Стверджує, що невиконання суб`єктом владних повноважень своїх управлінських функцій не є підставою для позбавлення особи права користування земельною ділянкою. Вважає, що прокурором не доведено наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі. Наявний в матеріалах справи лист Семенівської сільської ради від 25 лютого 2020 року вказує на відсутність підстав для звернення прокурора до суду з вказаними вимогами. На думку адвоката Томашевської О.А., судом не дотримано принцип пропорційності ( справедливої рівноваги) між інтересами держави та інтересами ОСОБА_1 , права якого були порушені внаслідок втручання органів державної влади у спірні правовідносини. Отримавши земельну ділянку в користування, ОСОБА_1 доклав значні зусилля та поніс затрати на впорядкування та обробітку спірної земельної ділянки, яка не була розроблена для її використання фермерським господарством. Окрім того, прокурор звернувся до суду із цим позовом поза межами строку позовної давності. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Томашевська О.А., підтримала апеляційну скаргу. Прокурор в судовому засіданні не визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено, що 18 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до голови Бердичівської районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, орієнтовною площею 28,0 га, з метою ведення фермерського господарства, за межами с. Семенівка, із земель запасу сільськогосподарських угідь. 4 травня 2012 року відбулась державна реєстрація фермерського господарства « Агрозермін», засновником якого є ОСОБА_1 . Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містить інформацію про те, що з 1 березня 2012 року ОСОБА_1 є керівником та підписантом цього фермерського господарства. Розпорядженням голови Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області від 21 травня 2012 року №211 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель запасу сільськогосподарського призначення Іванковецької сільської ради, за межами населеного пункту ( с. Семенівка), орієнтовною площею 28,0 га, для ведення фермерського господарства. Наказом Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 15 липня 2014 року №6-747/14-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надано йому в оренду земельну ділянку, площею 33,3306 га ( кадастровий номер 1820882400:05:000:0475), для ведення фермерського господарства, строком на 25 років, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Іванковецької сільської ради Бердичівського району. 30 липня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі №382/06, за умовами якого останньому надано в оренду земельну ділянку, площею 33,3306 га ( кадастровий номер 1820882400:05:000:0475),для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Іванковецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області, строком на 25 років. Наявний в матеріалах справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно містить інформацію про те, що право оренди, яке виникло на підставі вказаного договору, зареєстроване за орендарем 13 серпня 2014 року. Судом також встановлено, що 25 березня 2019 року право власності на зазначену земельну ділянку зареєстроване за Семенівською сільською радою Бердичівського району Житомирської області. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 надав суду протокол засідання професійної комісії з питань створення фермерських господарств №17 від 24 травня 2011 року, яким йому надано дозвіл на отримання статусу фермера. При цьому, комісією враховано наявність у нього вищої освіти за спеціальністю « Ветеринарія» та кваліфікацію « Ветеринарний лікар», а також стаж роботи у сільському господарстві 2,5 роки. У листі на прокурорський запит Головне управління Держпродспоживслужби в Житомирській області зазначено, що до уніфікованої бази даних за ОСОБА_1 зареєстрована одна одиниця техніки - трактор колісний ЮМЗ-6кл, 1992 року випуску. За змістом положень статей 22,31,93,124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема на умовах оренди. Частиною 1 статті 124 ЗК України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки ( у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Статтею 123 ЗК України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; визначено загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу. Відповідно до частини 1 статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них ( оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на ній об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах ( земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною 2 вказаної норми ( в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, окрім ЗК України, Законом України « Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України. У таких правовідносинах Закону України « Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України загальним. Статтею 8 вказаного Закону України, у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Тобто, можливість реалізації особою права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) їй земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Статтею 7 вказаного Закону також передбачено, що для отримання (придбання) в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Аналіз змісту статей 1,7,8 Закону України « Про фермерське господарство» свідчить про те, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей та обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками цієї перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість, відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі №6-2903цс15, від 18 травня 2016 року №6-248цс16, Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі №698/119/18. Крім того, у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №525/1225/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з вимогами статей 7,12 Закону України « Про фермерське господарство», статей 116,118,121,123,124 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати лише один раз. Додаткові ділянки громадяни або фермерське господарство можуть отримати на конкурсних засадах через участь у торгах. Вказані правові висновки були враховані судом першої інстанції при вирішенні даного спору. Судом встановлено, що звернення ОСОБА_1 до голови Бердичівської РДА щодо отримання в користування спірної земельної ділянки було повторним, оскільки раніше він одержав в оренду ще одну земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що передача ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки в оренду на позаконкурсній основі відбулася з порушенням вищезазначених вимог законодавства України. Внаслідок таких дій та рішень відповідачів земельна ділянка вибула з володіння держави, держава була позбавлена можливості здійснити реалізацію права на земельну ділянку на більш вигідних засадах в умовах конкурентного ринку, що свідчить про безумовне порушення інтересів держави. Із врахуванням встановлених у цій справі обставин, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що надання земельної ділянки в оренду з порушенням визначеної законом процедури порушує законну мету її отримання в оренду, призводить до ненадходження до бюджету коштів від проведення земельного аукціону, який є обов`язковим при передачі у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Таким чином, відсутні підстави стверджувати про те, що при вирішенні даного спору суд не дотримався принципу справедливої рівноваги між інтересами держави та правами ОСОБА_1 , який вже реалізував надане йому право на отримання земельної ділянки в оренду на позаконкурсній основі. Колегія суддів також погоджується з висновком суду про те, що прокурор звернувся до суду в межах строку позовної давності, оскільки про порушення вимог законодавства при наданні в оренду спірної земельної ділянки Бердичівській місцевій прокуратурі стало відомо із листа Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 11 грудня 2019 № 20/2636, який надійшов на адресу прокуратури 12 грудня 2019 року. Отже, перебіг трирічного строку позовної давності обчислюється саме із цієї дати й звернення до суду з даним позовом 27 лютого 2020 року свідчить про дотримання вказаного строку. Відповідно до положень статті 23 Закону України « Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). Згідно з положеннями статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України « Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Матеріали справи свідчать, що 24 лютого 2020 року керівник Бердичівської місцевої прокуратури Білошицький О. повідомив Семенівську сільську раду про те, що Бердичівською місцевою прокуратурою встановлено протиправність вказаних розпорядження, наказу та договору оренди, у зв`язку з чим прокурор просив повідомити, чи звертатиметься сільська рада із відповідним позовом до суду та чи не заперечує сільська рада в разі звернення прокурора із вказаним позовом. Як зазначив суд першої інстанції, сільська рада не заперечувала факт отримання цього листа. Заяв про відмову від позову чи залишення позову без розгляду від Семенівської сільської ради не надходило. Суд врахував ту обставину, що відсутні докази направлення на адресу прокуратури та отримання цим державним органом листа сільської ради від 25 лютого 2020 року, у якому рада просила прокурора офіційно направити на адресу Семенівської сільської ради сформовану правову позицію прокуратури, а також копії документів та інших матеріалів, які стали підставою для підготовки цього позову. Суд, погодившись, що зазначений у повідомленні строк ( до кінця доби) є досить обмеженим, водночас обгрунтовано виходив з того, що сільська рада мала можливість надати відповідь у спосіб, який дозволяє зафіксувати її направлення. Таким чином, суд першої інстанції дотримався вимог матеріального та процесуального права при вирішенні цього спору й підстави для скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни, залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 січня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 7 лютого 2022 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: