Постанова 4855 № 320/3661/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3661/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Басай О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 листопада 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Баховського Михайла Михайловича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року (розглянута у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування висновку та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: У січні 2022 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін`юст), в якому просить: - визнати протиправним та скасувати висновок Міністерства юстиції України про те, що ОСОБА_1 вважається таким, що не пройшов спеціальну перевірку у Державному реєстрі прав на нерухоме майно від 18.01.2022 № 6029/138363-09-21/19.1.2; - зобов`язати Міністерство юстиції України скласти висновок про визнання ОСОБА_1 таким, що пройшов спеціальну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі запиту Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 17.11.2021 № 1686. В обґрунтування позовних вимог представник Позивача зазначив, що оскільки Позивач жодного разу не притягувався до відповідальності за порушення законів під час проведення реєстраційних дій, то відсутні підстави для визнання його таким, що не пройшов спеціальну перевірку, відтак оскаржуваний висновок Відповідача не відповідає критеріям, встановленим статтею 2 КАС України та підлягає скасуванню. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що позивач має вищу юридичну освіту та згідно з даними трудової книжки НОМЕР_1 працював на наступних посадах: з 01.04.2012 по 29.03.2015 - головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції; з 30.03.2015 по 24.06.2016 - головного спеціаліста першого сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області; з 20.07.2016 по 19.10.2017 - державного реєстратора ДП «СЕТАМ» філії у м. Києві та Київській області; з 20.10.2017 по 19.07.2018 - державного реєстратора Київської обласної філії КП «ПБРУ»; З 23.07.2018 по 11.11.2019 - державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг»; з 07.07.2021 - адміністратора адміністративного відділу Управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради. Дмитрівською сільською радою Бучанського району Київської області до Мін`юсту було надіслано запит для проходження спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора від 17.11.2021 № 1686, яким сільрада просила Мін`юст провести спеціальну перевірку діяльності державного реєстратора - Позивача, як претендента на посаду державного реєстратора, у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. За результатом спеціальної перевірки Мін`юст склав висновок «Щодо проведення спеціальної перевірки» від 18.01.2022 № 6029/138363-09-21/19.1.2, яким зважаючи на встановлені факти істотних порушень Закону під час проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі прав, оцінюючи їх ступінь, характер та неодноразовість, враховуючи наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості, об`єктивності та належній готовності до виконання функцій державного реєстратора, ОСОБА_1 визнано таким, що не пройшов спеціальну перевірку у Державному реєстрі прав. До такого висновку Відповідач дійшов встановивши під час спеціальної перевірки (вибіркової перевірки реєстраційних дій у Державному реєстрі прав, вчинених Позивачем) наступні обставини. По-перше, Позивачем під час вчинення реєстраційної дії від 21.06.2019 № 47455270 (скасування запису про перехід іншого речового права № 17185321 від 28.05.2019 за заявою № 34656725)істотно порушено вимоги статей 10, 16,18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004№ 1952-IV (далі - Закон), пунктів 12, 25 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12. 2015 № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553) (далі - Порядок № 1127) та пунктів 16, 17, 18 Порядку про ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (далі - Порядок № 1141). Аналогічні порушення вимог Закону та Порядку № 1127 допущено Позивачем при розгляді заяв № № 34656958, 34656906, 34656652. По-друге, Позивачем під час вчинення реєстраційної дії від 08.07.2019 № 47665794 (реєстрація права власності на нежитлову будівлю за наявності підстав для зупинення розгляду заяви № 34861807) істотно порушено вимоги статей10, 16,18, 23, 26 Закону та пункту 54 Порядку № 1127. Аналогічні порушення допущені Позивачем при розгляді заяв № № 34860815, 34861032, 34861337. По-третє, Позивачем під час вчинення реєстраційної дії від 24.06.2019 № 47477952 (реєстрація права власності на гараж за наявності підстав для зупинення розгляду заяви № 34682283) істотно порушено вимоги статей 10, 18, 23 Закону та пункту 42 Порядку № 1127. По-четверте, Позивачем під час вчинення реєстраційної дії від 26.06.2019 № 47515418 (реєстрація права власності на нежитлову будівлю за наявності підстав для зупинення розгляду заяви № 34702553) істотно порушено вимоги статей 3, 10, 18, 23 Закону та пунктів12, 41 Порядку № 1127. Не погоджуючись з наведеним висновком Відповідача, Позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У свою чергу, частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004№ 1952-IV (далі - Закон). Статтею 6 Закону визначено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення. Згідно з пунктами 4, 5, 9 частини 1 статтею 7 Закону, Міністерство юстиції України, окрім іншого: організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону, державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, від повідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав. Згідно з кваліфікаційними вимогами до державного реєстратора, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 29.12.2015 № 2790/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 04.11.2019 № 3388/5), вони поширюються, зокрема, на державних реєстраторів прав на нерухоме майно та визначають, що для державних реєстраторів, крім вимог, передбачених Законами України «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про державну службу» та іншими законами України, встановлюються такі вимоги: стаж роботи у сфері права не менше трьох років або на посаді державного реєстратора чи на іншій посаді, що передбачає виконання функцій державного реєстратора (далі - посада державного реєстратора), не менше одного року; успішне проходження спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в порядку здійснення контролю, визначеному Кабінетом Міністрів України (для осіб, які до призначення на посаду державного реєстратора перебували на посаді державного реєстратора в іншого суб`єкта державної реєстрації). Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону, державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав. Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У свою чергу, процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - сфера державної реєстрації), критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації визначає Порядок здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1125) (далі - Порядок № 990). Пунктом 3 Порядку № 990 встановлено, що основними завданнями контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації є, зокрема, визначення професійної компетентності осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора. Відповідно до підпункту 6 пункту 4 Порядку № 990, контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом, окрім іншого, проведення спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах щодо осіб, які до призначення на посаду державного реєстратора або на іншу посаду, що передбачає виконання функцій державного реєстратора (далі - посада державного реєстратора), перебували на посаді державного реєстратора в іншого суб`єкта державної реєстрації. Під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації відповідні посадові особи Мін`юсту мають право доступу до реєстрів, зокрема до реєстраційних справ в електронній формі (пункт 5 Порядку № 990). Згідно з пунктом 8 Порядку № 990, спеціальна перевірка діяльності державного реєстратора в реєстрах проводиться у строк, що не перевищує двох місяців з дати надходження до Мін`юсту від суб`єкта державної реєстрації, на посаду державного реєстратора в якому претендує особа, відповідного запиту в паперовій формі, в якому обов`язково зазначаються такі відомості: прізвище, ім`я та по батькові (у разі наявності) претендента (у разі зміни таких відомостей також зазначаються прізвище, ім`я та по батькові до змін); серія та номер паспорта громадянина України, відомості про дату та орган, що здійснив видачу паспорта громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відмітку у паспорті); найменування суб`єкта державної реєстрації, в якому особа обіймала посаду державного реєстратора; електронна адреса для офіційного листування з Мін`юстом, зокрема для отримання інформації про результати спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах (крім випадку використання суб`єктом державної реєстрації системи електронного документообігу); реєстр (реєстри), у якому (яких) необхідно провести спеціальну перевірку діяльності державного реєстратора. У разі відсутності у запиті в повному обсязі відомостей, передбачених цим пунктом, та/або наявності між такими відомостями та документами, доданими до запиту, суперечностей запит суб`єкта державної реєстрації не розглядається та не проводиться спеціальна перевірка діяльності державного реєстратора в реєстрах, про що Мін`юст невідкладно повідомляє суб`єкту державної реєстрації в електронній формі шляхом надсилання листа з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, зазначену в запиті. У разі відсутності у суб`єкта державної реєстрації системи електронного документообігу та відсутності у запиті відомостей про електронну адресу для офіційного листування з Мін`юстом повідомлення про залишення запиту суб`єкта державної реєстрації без розгляду та проведення спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах здійснюється шляхом надсилання листа в паперовій формі на поштову адресу відповідного суб`єкта. У відповідному листі зазначається вичерпний перелік підстав для залишення запиту суб`єкта державної реєстрації без розгляду та проведення спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах. До запиту додаються засвідчені в установленому порядку копії: паспорта громадянина України; документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відмітку у паспорті); документа про освіту; трудової книжки. У разі відсутності засвідчених в установленому порядку документів, передбачених цим пунктом, перебіг строку спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах зупиняється, про що Мін`юст невідкладно повідомляє суб`єкту державної реєстрації в електронній формі шляхом надсилання листа з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, зазначену в запиті. У відповідному листі зазначається вичерпний перелік відсутніх документів. Перебіг строку спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах продовжується з моменту отримання Мін`юстом таких документів з урахуванням часу, що минув до зупинення зазначеного строку. Спеціальна перевірка діяльності державного реєстратора в реєстрах проводиться шляхом перевірки реєстраційних дій такого реєстратора в реєстрах із застосуванням вибіркового підходу, що охоплює період обіймання посади державного реєстратора не більше двох місяців. Інформація про результати спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах надсилається Мін`юстом до суб`єкта державної реєстрації, який надіслав відповідний запит, в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, зазначену в запиті. У разі коли за результатами спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах в діях особи виявлено одноразове грубе або неодноразові істотні порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також у разі, коли у Мін`юсту наявні відомості щодо неодноразового застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, зазначена особа вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку та не може бути призначена на посаду державного реєстратора. У разі виявлення в діях особи порушень порядку проведення реєстраційних дій, які пов`язані з неправильним застосування програмних засобів ведення реєстрів та/або інших порушень, які не впливають на права та/або обов`язки відповідних суб`єктів правовідносин, особа може бути визнана такою, що пройшла спеціальну перевірку, за умови підвищення кваліфікації у строки, визначені Мін`юстом. У взаємозв`язку з наведеними нормами, з матеріалів справи судом встановлено, що надісланий Відповідачу запит та додані до нього документи відповідають вимогам та переліку, наведеним у пункту 8 Порядку № 990, тож у Відповідача були відсутні підстави не розглядати такий запит та не проводити спеціальну перевірку щодо Позивача. Також судом встановлено, що спеціальна перевірка проведена Відповідачем з дотриманням граничних строків її проведення та за період здійснення Позивачем реєстраційних дій в реєстрах з 01.06.2019 по 31.07.2019, тобто відповідно до вимог пункту 8 Порядку №

990. За результатами перевірки до суб`єкта державної реєстрації, який надіслав відповідний запит, Відповідачем надіслана відповідна інформація про виявлення неодноразових істотних порушень законів під час проведення Позивачем реєстраційних дій в реєстрах за перевіряємий період, внаслідок чого Позивача визнано таким, не пройшов спеціальну перевірку. Таким чином, в ході судового розгляду справи, матеріалами справи не встановлено, а Позивачем не наведено обставин порушення Відповідачем порядку проведення спеціальної перевірки в межах наданих йому законом повноважень. При цьому, характер встановлених та наведених Відповідачем у спірному висновку порушень з боку Позивача свідчить про їх неодноразовість та істотність. Натомість, всупереч положень частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Позивач не навів жодних доводів і не надав будь-яких доказів на заперечення та спростування виявлених Відповідачем під час спеціальної перевірки порушень вимог Закону та Порядків № № 1127, 1141.При цьому вважає, що оскільки його жодного разу не притягнуто до відповідальності за порушення законів під час проведення реєстраційних дій, то відсутні підстави для визнання його таким, що не пройшов спеціальну перевірку. Такі доводи не сприймаються як докази у справі та не спростовують наявність виявлених Відповідачем порушень, що стали підставою для прийняття спірного рішення, оскільки діюче законодавство не містить вимог та не ставить у залежність визнання особи такою, що не пройшла спеціальної перевірки від обов`язкового притягнення її до відповідальності за неодноразові істотні порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах. У той же час, притягнення такої особи до відповідальності у вигляді тимчасового блокуванням чи анулювання доступу до реєстрів реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців є самостійною підставою для висновку про визнання особи такою, що не пройшла спеціальну перевірку. Виходячи з наведеного в сукупності, колегія суддів вважає, що спірний висновок Відповідача 18.01.2022 № 6029/138363-09-21/19.1.2 відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Баховського Михайла Михайловича - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак М.І. Кобаль