Постанова 4855 № 320/11945/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/11945/20 Суддя першої інстанції: Балаклицький А. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Горяйнова А.М., суддів - Файдюка В.В. та Шелест С.Б., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - Управління ДМС України в Чернігівській області) щодо прийняття рішення від 25 лютого 2020 року № 43-Д про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 та скасувати це рішення; - зобов`язати Управління ДМС України в Чернігівській області повторно розглянути заяву громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 на підставі наявних в матеріалах справи документів, врахувавши мотивувальну частину судового рішення у справі; - зобов`язати Управління ДМС України в Чернігівській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково - визнано протиправним та скасовано рішення Управління ДМС України в Чернігівській області від 25 лютого 2020 № 43-Д про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасування посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 27 грудня 2011 року. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що рішення від 25 лютого 2020 № 43-Д у відношенні ОСОБА_1 Управлінням ДМС України в Чернігівській області не приймалося. Натомість дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання в Україні позивача було скасовано рішенням від 25 лютого 2020 № 42-Д. Також скаржник зазначає, що факт надання дозволу на імміграцію на підставі свідомо неправдивих відомостей є достатнім для скасування такого дозволу територіальним органом ДМС. Такий факт було встановлено на основі даних, отриманих з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та від компетентного органу державної влади. Додатково скаржник наголошує на тому, що територіальні органи ДМС запитують додаткову інформацію лише в разі потреби, яку у випадку з позивачем була відсутня. Крім того відповідач зазначає, що звертався із запитом про надання інформації до Печерського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління ДМС України в Чернігівській області. Постановою Верховного Суду від 09 червня 2022 року зазначену ухвалу скасовано, а справу направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. Відзив на апеляційну скаргу Управління ДМС України в Чернігівській області не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління ДМС України у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року - без змін, виходячи з такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Соціалістичної Республіки В`єтнам, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 , виданим Посольством Соціалістичної Республіки В`єтнам в Україні 13 лютого 2009 року. У жовтні 2011 року позивач звернувся до УГІРФО УМВС України в Чернігівській області із заявою про надання йому дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», оскільки його дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України. На підтвердження вказаної обставини позивач надав копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 03 вересня 2011 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві та довідку УГІРФО УМВС України в Чернігівській області про реєстрацію особи громадянином України № 360 від 05 жовтня 2011 року. Завідувачем сектору імміграційної роботи управління ГІРФО УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_3 27 грудня 2011 року складено висновок, яким рекомендовано надати позивачу дозвіл на імміграцію в Україну згідно п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію та оформити посвідку на постійне проживання. Вказаний висновок затверджений заступником начальника управління ГІРФО УМВС України в Чернігівській області 27 грудня 2011 року. Управлінням ГІРФО УМВС України в Чернігівській області прийнято рішення від 27 грудня 2011 року № 6/5870 про надання дозволу на імміграцію в Україні на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також управлінням ГІРФО УМВС України в Чернігівській області 28 грудня 2011 року було видано позивачу посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 27 грудня 2011 року з безстроковим терміном дії. У лютому 2020 року Управлінням ДМС України в Чернігівській області здійснено перевірку матеріалів справи щодо надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 , за підсумками якої складено висновок від 25 лютого 2020 року. Згідно з вказаним висновком в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 (дитини) серії НОМЕР_3 , видане ВРАЦС Печерським районним управлінням юстиції у м. Києві від 03 вересня 2011 року, де у графі батько зазначено - ОСОБА_1 . Водночас при здійсненні перевірки свідоцтва про народження засобами Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що у графі «відомості про батька» зазначено - ОСОБА_4 та у графі «підстава запису відомостей про батька» вказано, що батько внесений по заяві матері і Державна реєстрація народження дитини проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері). З метою підтвердження інформації, вказаної у свідоцтві про народження, Управлінням ДМС України в Чернігівській області направлено запит від 12 листопада 2018 року № 7401.5.3-10522/74.2-18 до Відділу реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві про підтвердження факту видачі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 03 вересня 2011 року на ім`я ОСОБА_2 , з обов`язковим зазначенням прізвища батька дитини. Листом від 06 грудня 2018 року № 14422/1/7401-18 Управлінню ДМС України в Чернігівській області було повідомлено такі ж дані про батька дитини ОСОБА_2 , що внесені до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. З огляду на викладене відповідачем зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 не є батьком громадянина України ОСОБА_2 та, відповідно, про відсутність законних підстав видачі йому дозволу на імміграцію і посвідки на постійне проживання. На підставі зазначеного висновку та згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» Управлінням ДМС України в Чернігівській області прийнято рішення від 25 лютого 2020 року № 42-Д про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого 27 грудня 2011 року. У вказаному рішенні також зазначено, що посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 27 грудня 2011 року скасована на підставі пп. 1 п. 64 Порядку №

321. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом свого права на проживання в Україні. Першочергово колегія суддів звертає увагу на те, що позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Управління ДМС України в Чернігівській області від 25 лютого 2020 року № 43-Д. Рішенням суду від 17 березня 2021 року також було визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 25 лютого 2020 року № 43-Д. Між тим позивачем та судом першої інстанції було неправильно зазначено реквізити оскаржуваного рішення, адже дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 було скасовано рішенням Управління ДМС України в Чернігівській області від 25 лютого 2020 року № 42-Д, на чому правильно наголосив відповідач в апеляційній скарзі. Разом з тим зазначена помилка в рішенні суду від 17 березня 2021 року є очевидною опискою, яка підлягає виправленню в порядку, встановленому ст. 253 КАС України і не може бути підставою для зміни чи скасування судового рішення. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано обов`язок щодо всебічності та повноти отримання необхідної інформації з різних передбачених законодавством джерел (від ініціатора подання, органів виконавчої влади, відповідних юридичних і фізичних осіб), необхідної для вирішення питання щодо скасування відповідного дозволу на імміграцію, а також позбавлено позивача процесуальних гарантій щодо безпосередньої участі у проведенні процедури скасування дозволу на імміграцію в Україну. Під час прийняття оскаржуваного рішення не було запропоновано позивачу надати відповідні пояснення. Більше того позивача взагалі не було проінформовано про проведення перевірки законності надання дозволу на імміграцію в Україну. Суд першої інстанції наголосив на тому, що право бути почутим є ключовим принципом належного управління в демократичній державі. Оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, в разі набрання законної сили, неминуче призведе до негативних наслідків для позивача, адже у нього виникне обов`язок виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа, яка не виїхала протягом місяця, підлягає видворенню в порядку, законодавством України. Враховуючи існування загрози настання таких серйозних для позивача наслідків, суд першої інстанції прийшов до висновку, що забезпечення його права взяти участь при прийнятті рішення є обов`язковою передумовою його правомірності. Натомість матеріали справи свідчать, що позивач не був запрошений для надання пояснень до моменту прийняття спірного рішення, у зв`язку з чим було порушено його право «бути почутим». Також суд першої інстанції зазначив, що відповідач за наявності тих самих обставин, що слугували підставою для надання позивачу дозволу на імміграцію, без встановлення будь-яких винних дій з боку позивача, прийняв рішення про скасування такого дозволу. За висновком суду першої інстанції, відповідачем не надано належних доказів у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження факту подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, таких як вирок суду за ст. 358 Кримінального кодексу України. У свою чергу відповідь Відділу реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 06 грудня 2018 року № 14422/1/7401-18 та Державний реєстр актів цивільного стану громадян, на підставі яких винесено оскаржуване рішення, не є належними та достовірними доказами, оскільки не підтверджують факт підроблення документів чи надання неправдивих відомостей позивачем, що надало йому право отримати дозвіл на імміграцію в Україну. Колегія суддів в цілому погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію». Положеннями ст. 1 вказаного Закону визначено, що: імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію; посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України. Як раніше зазначалося, ОСОБА_1 було надано дозвіл на імміграцію в України як батьку громадянина України ОСОБА_2 . Суд першої інстанції правильно зазначив, що юридичною підставою для скасування рішення для надання дозволу на імміграцію відповідач зазначив положення п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», а фактичною слугувало те, що ОСОБА_1 не є батьком громадянина України ОСОБА_2 , оскільки при здійсненні перевірки свідоцтва про народження засобами Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що у графі «відомості про батька» зазначено ОСОБА_4 . Зазначені відомості підтверджено також листом Відділу реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 06 грудня 2018 року № 14422/1/7401-18. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність. Перевіряючи обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що відповідач не довів наявності підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення Управління ДМС України в Чернігівській області від 25 лютого 2020 року № 42-Д дійсно не є належним чином обґрунтованим і таким, що прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Крім того колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції про порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення. Так, рішення Управління ДМС України в Чернігівській області від 25 лютого 2020 року № 42-Д містить посилання лише на матеріально-правову підставу його прийняття - п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію». Фактичні підстави для прийняття такого рішення розкриті у висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 лютого 2020 року (далі - висновок). Згідно з вказаним висновком ОСОБА_1 не є батьком громадянина України ОСОБА_2 . Відповідно, позивач під час отримання дозволу на імміграцію подав про себе свідомо неправдиві відомості та підроблені документи. У вказаному висновку зазначено, що в матеріалах справи ОСОБА_1 наявна копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 (дитини) серії НОМЕР_3 , видане ВРАЦС Печерським районним управлінням юстиції у м. Києві від 03 вересня 2011 року, де у графі батько зазначено - ОСОБА_1 . Водночас при здійсненні перевірки свідоцтва про народження засобами Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що у графі «відомості про батька» зазначено - ОСОБА_4 . З метою підтвердження інформації, вказаної у свідоцтві про народження, направлено запит про підтвердження факту видачі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 03 вересня 2011 року на ім`я ОСОБА_2 , з обов`язковим зазначенням прізвища батька дитини. Листом від 06 грудня 2018 року № 14422/1/7401-18 повідомлено такі ж дані про батька дитини ОСОБА_2 , що внесені до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Разом з тим, дослідивши копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 09 листопада 2018 року та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 17 січня 2020 року, що сформовані у відношенні дитини ОСОБА_2 , колегія суддів встановила, що ОСОБА_4 зазначена з графі «відомості про матір», а не у графі «відомості про батька». Натомість у графі «відомості про батька» зазначено ОСОБА_5 . Такі ж відомості про батька дитини ОСОБА_2 зазначені й у листі Відділу реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 06 грудня 2018 року № 14422/1/7401-18. Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач належним чином не перевірив які саме відомості про батька ОСОБА_2 містяться у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян. Колегія суддів враховує, що у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та листі від 06 грудня 2018 року № 14422/1/7401-18 зазначено інші відомості про батька ОСОБА_2 , ніж у свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 від 03 вересня 2011 року, надано позивачем під час звернення до органів ДМС України за отримання дозволу на імміграцію в Україну. Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 03 вересня 2011 року батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , а згідно з Державним реєстром актів цивільного стану громадян - ОСОБА_5 . Водночас причину розбіжностей у зазначенні відомостей про батька - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у документах, виданих у відношенні дитини ОСОБА_2 в різні проміжки часу (свідоцтво про народження - 03 вересня 2011 року, витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян - 09 листопада 2018 року та 17 січня 2020 року, лист відділу РАЦС - 06 грудня 2018 року) відповідачем з`ясовано не було (технічна помилка, внесення змін до запису про реєстрацію актів цивільного стану, зміна прізвища тощо). Також колегія суддів приймає до уваги, що листом Відділу реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 06 грудня 2018 року № 14422/1/7401-18 підтверджено факт видачі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 03 вересня 2011 року. З огляду на вказане, слушним також є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження факту підроблення свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 03 вересня 2011 року, на підставі якого позивачу було надано дозвіл на імміграцію. Особливого значення набувають також висновки суду першої інстанції про порушення процедури прийняття рішення, які полягають у ненаданні можливості позивачу надати пояснення щодо виявлених розбіжностей, а також у не направленні запитів задля отримання додаткової інформації до органів виконавчої влади, відповідних юридичних і фізичних осіб. Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що ним було вжито відповідних заходів, а саме - з метою підтвердження інформації, вказаної у свідоцтві про народження, Управлінням ДМС України в Чернігівській області направлено запит від 12 листопада 2018 року № 7401.5.3-10522/74.2-18 до Відділу реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві. Разом з тим відповідь на вказаний запит, а саме - лист від 06 грудня 2018 року № 14422/1/7401-18 не вказує на причини розбіжностей у відомостях про батька дитини ОСОБА_2 , не доводить факт підробки свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 03 вересня 2011 року, не є належним та достатнім доказом того, що ОСОБА_1 під час отримання дозволу на імміграцію подав про себе свідомо неправдиві відомості та підроблені документи. Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги Управління ДМС України у Чернігівській області не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні від 17 березня 2021 року та не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління ДМС України у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу громадянина Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А.М. Горяйнов Судді В.В. Файдюк С.Б. Шелест