Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/2453/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2022 року справа №200/2453/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., за участю секретаря судового засідання Усенко Т.І., представника відповідача-2 Жаворонкової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 р. у справі № 200/2453/22 (головуючий І інстанції Куденков К.О., повне судове рішення складено 28 червня 2022 року у м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку, - УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо поновлення на посаді прокурора м.Горлівки Донецької області, стягнення з Донецької обласної прокуратури середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді за період з 30.10.2020 по 29.09.2021 в сумі 127 362,46 грн.. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 30 жовтня 2020 року по 29 вересня 2021 року в сумі 125175 (сто двадцять п`ять тисяч сто сімдесят п`ять) гривень 98 (дев`яносто вісім) копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, відповідачами подано апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідачі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідачі вважають, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що за змістом ст. 236 Кодексу законів про працю України затримкою виконання рішення про поновлення на роботі слід вважати не видання наказу про поновлення на роботі без поважних причин, негайно після проголошення судового рішення. На сьогоднішній день чинне законодавство не встановлює чіткого визначення терміну «негайно». Крім того, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про відмову роботодавця виконувати рішення суду та наявність умислу, спрямованого на такі дії чи бездіяльність. Офіс Генерального прокурора також зазначає, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення до них не надходила. Позивачем оригінал виконавчого документа про поновлення його на посаді також не надавався. Крім того, під час вжиття заходів щодо добровільного виконання рішення було встановлено, що позивачем 03.10.2007р. було отримано свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльності, дію якого було поновлено 27.04.2015р.. При цьому, Закон України «Про прокуратуру» виключає можливість особи одночасно обіймати посаду прокурора та займатися адвокатською діяльністю. Також суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, чим допустив істотне порушення норм процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів апеляційних скарг заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2020 року у справі № 640/19143/19, яке набрало законної сили, частково задоволено позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії. Скасовано наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014р. №1443-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора м. Горлівки Донецької області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора м. Горлівки Донецької області. Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову в іншій частині. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора м. Горлівки Донецької області допущено до негайного виконання. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.06.2021 року у справі № 200/3755/21 стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1797013,25 грн.; в інший частині позовних вимог відмовлено; допущено негайне виконання рішення в частині присудження виплати грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 200/3755/21 в абзаці другому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 червня 2021 року у справі № 200/3755/21 замість суми «1 797 013, 25 грн. (Один мільйон сімсот дев`яносто сім тисяч тринадцять гривень 25 копійок)» зазначено «882930,16 грн. (вісімсот вісімдесят дві тисячі дев`ятсот тридцять гривень 16 копійок) з утриманням обов`язкових податків і зборів». У решті рішення суду залишено без змін. У вказаній справі суд апеляційної інстанції встановив, що за довідкою Донецької обласної прокуратури середньоденна заробітна плата (позивача) - 546,62 грн.. Також у постанові від 20 жовтня 2021 року зазначено, що розмір середньої заробітної плати (позивача) за період з 24.10.2014 року по 30.11.2015 року складає 276 днів*546,62 грн.= 150867,12 грн.; з 01.12.2015 року по 05.09.2017 року - 441 день*683,28 грн. (3226/2581=1,25*546,62) = 301326,48 грн.; з 06.09.2017 року по 29.10.2020 року 788 днів*546,62 грн. (2581 грн.)= 430736,56 грн.; всього - 882930,16 грн.. Постановою Верховного суду від 28 липня 2022 року у справі №200/3755/21 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у зміненій частині постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року залишено без змін. Наказом Офісу Генерального прокурора № 323к від 30 вересня 2021 року поновлено позивача на посаді прокурора м. Горлівки Донецької області з 24 жовтня 2014 року на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2020 року у справі № 640/19143/19. На копії наказу є відмітка позивача про ознайомлення з наказом 19 жовтня 2021 року. Також до суду надана копія довідки Донецької обласної прокуратури від 02.06.2022р. № 21-173ВИХ-22, в якій зазначено, що середньоденна заробітна плата позивача складає 546,62 грн, заробіток за серпень 2014 року 2756,65 грн, заробіток за вересень 2014 року 2709,58 грн, кількість фактично відпрацьованих днів у серпні 2014 року 6, кількість фактично відпрацьованих днів у вересні 2014 року

4. Наведені обставини сторонами не оспорюються. Частинами 1 та 8 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Відповідно до частини 2 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивача було поновлено на посаді згідно рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 жовтня 2020 року у справі № 640/19143/19 наказом Офісу Генерального прокурора № 323к від 30 вересня 2021 року. Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стаття 236 Кодексу законів про працю України не містить жодних застережень щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Суд звертає увагу на те, що наведений обов`язок виплатити поновленій на посаді особі середнього заробітку за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно. Добровільне виконання рішення суду боржником це його законодавчо встановлений обов`язок. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 12.06.2019р. у справі № 826/18436/16. Враховуючи те, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2020 року у справі № 640/19143/19 про поновлення позивача на посаді було виконано лише 30 вересня 2021 року, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі. Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. Необхідно зазначити, що розрахунок суми середньомісячного заробітку за час затримки виконання рішення суду відповідачами не оспорюється. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг відповідачів не вбачається. Посилання відповідача на встановлені обмеження щодо сумісництва посадових і службових осіб органів прокуратури, колегією суддів не прийнято до уваги з огляду на приписи ч. 2 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» згідно якої, в разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності. Отже, законодавством передбачено можливість поновлення особи на посаді, яка є несумісною з діяльністю адвоката, з наступним зупиненням адвокатської діяльності. Крім того, до суду не надано жодних доказів щодо звернення відповідачів до позивача з приводу обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. Щодо доводів апеляційної скарги у частині незгоди із розглядом цієї справи судом першої інстанції у порядку спрощеного провадження, колегія суддів зазначає наступне. Ця справа у розумінні частини шостої статті 12 КАС не належить до справ незначної складності. Водночас така характеристика справи автоматично не відносить її до тієї категорії справ, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження. Частиною другою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження. Враховуючи, що ця справа не підпадає під вичерпний перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження відповідно до вимог частини четвертої статті 12 та частини четвертої статті 257 КАС України, а відтак може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційні скарги і залишає судове рішення без змін. Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 р. у справі №200/2453/22 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 р. у справі №200/2453/22 - залишити без змін. Постанова у повному обсязі складена та підписана 10 листопада 2022 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 10 листопада 2022 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук Судді А.А. Блохін І.В. Сіваченко