Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/4396/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 140/4396/22 пров. № А/857/12733/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2022 року у справі № 140/4396/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, місце ухвалення судового рішення м. Луцьк Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїДенисюк Р.С. дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА ОСОБА_1 (далі по тексту постанови іменовано -позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі по тексту постанови іменовано -ГУ ПФУ у Волинській області або відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення № 032950005279 від 24.12.2021 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання призначити та виплачувати пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 23.05.2021. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2022 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 24.12.2021 № 032950005279 про відмову в призначені пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, з 23.05.2021. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь позивача судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 у справі № 140/7262/21 ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянуто заяву позивача від 08.06.2021 та прийнято рішення № 032950005279 від 24.12.2021 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю підстав для зменшення пенсійного віку (з врахуванням висновків суду). Вважає відмову у призначенні пенсії позивачу правомірною. Зазначає, що позивач з 08.07.1988 по 04.09.1989 та з 02.07.2008 по даний час зареєстрований та проживає у с. Нові Підцаревичі Маневицького району Волинської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 106 від 23.07.1991 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія). Станом на 01.01.1993 позивач прожив у с. Нові Підцаревичі Маневицького району Волинської області - на території гарантованого добровільного відселення менше ніж 3 роки, початкова величина зниження пенсійного віку позивачу не встановлена, оскільки з моменту аварії по 31.07.1986, він не перебував у вказаному населеному пункті (проходив військову строкову службу з 13.05.1986 по 16.06.1988), а також у нього відсутнє посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорія), то за таких обставин, позивач право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, немає. Крім того, позивач в період з 08.09.1989 по 24.07.1990, з 24.07.1990 по 25.02.1992, з 06.06.1992 по 31.03.2000, з 31.03.2000 по 11.07.2000, з 03.10.2000 по 17.06.2008 проживав у м. Вараш (Кузнецовськ) Рівненської області, яке згідно з постановою №106 відносилось до зони посиленого радіологічного контролю (4 категорія). Однак, на території посиленого радіологічного контролю, станом на 01.01.1993, позивач прожив менше ніж 4 роки (3 роки 0 місяців 11 днів) та початкова величина зниження пенсійного віку позивачу не встановлено, оскільки з моменту аварії по 31.07.1986 у м. Вараш він не проживав. Тому права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії позивач немає. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на електронну адресу відповідача та на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того позивач станом на 01.01.1993р. проживав і працював у відповідні періоди, як в зоні гарантованого добровільного відселення (08.07.1988р.-04.09.1989р.), так і в зоні посиленого радіологічного контролю (08.09.1989р.-25.02.1992р., 06.06.1992р.-01.01.1993р.). При цьому, з огляду на визнаний та підтверджений за позивачем статус особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), також проживання позивача станом на 01.01.1993р. у м. Вараш, який віднесений до зони посиленого радіологічного контролю, суд прийшов до висновку, що за таких умов позивач прожив та/або пропрацював у зоні посиленого радіологічного контролю більше 4 років, а відтак набув право на зниження пенсійного віку. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач має статус особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням, виданим 29.11.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією (а.с.35). 08.06.2021 позивач звернувся до ГУ ПФ України у Волинській області із заявою установленої форми за призначенням пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.51). Рішенням ГУ ПФ України в Миколаївській області № 032950005279 від 15.06.2021 позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з не підтвердженням факту проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років. При цьому, документально підтвердженим є період проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993р. тривалістю 03 роки 00 місяців 14 днів, загальна тривалість проживання у зазначеній зоні - 18 років 03 місяці 11 днів (з 08.09.1989р. по 25.02.1992р., з 06.06.1992р. по 11.07.2000р., з 03.10.2000р. по 17.06.2008р.). Вказане рішення було оскаржене позивачем у судовому порядку та рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у задоволенні позову позивачу було відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 у справі № 140/7262/21 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 в адміністративній справі № 140/7262/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській обл. № 032950005279 від 15.06.2021 про відмову в призначенні позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно поданої ним заяви від 08.06.2021; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача від 08.06.2021р. про призначення дострокової пенсії за віком (із доданими до неї підтверджуючими документами) відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та прийняти за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов`язковим врахуванням висновків апеляційного суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 у справі № 140/7262/21, ГУ ПФУ у Волинській області 24.12.2021 прийнято рішення № 032950005279 про відмову в призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю підстав для зменшення пенсійного віку, а саме: проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років, проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років. Також в ході повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідачем встановлено, що період проживання (роботи) позивача станом на 01.01.1993 на територіях посиленого радіологічного контролю становить 3 роки 4 місяці 22 дні, а період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення 1 рік 1 місяць 2 дні (а.с. 25-26), що не дає позивачу право на зменшення пенсійного віку та призначення пенсії за його заявою. Листом від 06.01.2022 № 0300/0303-8/433 відповідач ГУ ПФУ у Волинській області повідомив позивача про прийняте рішення № 032950005279 від 24.12.2021 (а.с.22-23). Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, позивач звернувся з даним позовом до суду. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України № 796-XII від 28.02.1991р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Приписами статті 55 вказаного Закону передбачені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини 1 цієї статті особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. Згідно з абзацом 6 пункту 2 частини 1 цієї статті особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Частиною 3 ст.55 вказаного Закону визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і цього Закону». Згідно з пунктом 13 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування особи» мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка постійно проживала або постійно працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993р. протягом не менше трьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986р., незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні два повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. В свою чергу, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка постійно проживала або постійно працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993р. протягом не менше чотирьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986р., незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні три повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років. Отже, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі наведених приписів є факт проживання та/або праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років з 26.04.1986р. до 01.01.1993р., або у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років з 26.04.1986р. до 01.01.1993р. При цьому, особам, які додатково проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26.04.1986р. по 31.07.1986р. встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки, а особам, які додатково проживали в зоні посиленого радіологічного контролю в період з 26.04.1986р. по 31.07.1986р. - початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки. З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.01.1993р. проживав і працював у відповідні періоди як в зоні гарантованого добровільного відселення (08.07.1988р.-04.09.1989р.), так і в зоні посиленого радіологічного контролю (08.09.1989р.-25.02.1992р., 06.06.1992р.-01.01.1993р.). У період з 08.07.1988 по 04.09.1989 року був зареєстрований та проживав у с. Нові Підцаревичі Маневицького району Волинської області, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів УРСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 106 від 23.07.1991 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія). У позивача відсутнє посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорія). За наведених обставин, станом на 01.01.1993 року період проживання /роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення становив лише 1 рік 1 місяць, що вказує на відсутність у позивача права на зменшення пенсійного віку за початковою величиною зменшення на 3 роки, яка визначена за фактом проживання/ роботи у вказаній зоні, станом на 01.01.1993р тривалістю не менше 3-х років та додатковою величиною зменшення на 1 рік за кожні 2 повних роки такого проживання. У період з 08.09.1989 року по 25.02.1992 року та з 06.06.1992 року по 01.01.1993 року, позивач проживав/працював у м. Вараш (Кузнецовськ) Рівненської області, яке згідно з Постановою №106 відносилось до зони посиленого радіологічного контролю (4 категорія). Позивач має статус особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням, виданим 29.11.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією (а.с.35). За наведених обставин, станом на 01.01.1993 року період проживання /роботи позивача у зоні посиленого радіологічного контролю (4 категорія) становить лише 3 роки 4 місяці, в той час як право на зменшення пенсійного віку за вказаною зоною (за початковою величиною зменшення на 2 роки), визначено за фактом проживання/ роботи у вказаній зоні станом на 01.01.1993р тривалістю не менше 4-х років та додатковою величиною зменшення на 1 рік за кожні 2 повних роки такого проживання. Колегією суддів ураховано, що мета та основні завдання Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» направлені на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах: пріоритету життя та здоров`я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці; соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; соціального захисту, охорони праці, використання світового досвіду організації роботи з цих питань. Відповідно до частини 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом встановлено, що чинним законодавством України в тому рахунку і Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не урегульовано питання зменшення пенсійного віку осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у зв`язку з тривалий часовим проміжком проживання та/або робити (станом на 01.01.1993 року) у населених пунктах, які відносяться до різних зон радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, як то зона гарантованого добровільного відселення (третя категорія) та посиленого радіологічного контролю (4 категорія). Приведені норми вказаного Закону, встановлюють право на пільгу щодо зменшення пенсійного віку осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи лише за ідеальних умов - проживання такими особами протягом певного часу лише в одній із названих зон. При цьому, приведені норми Закону не урегульовують питання коли має місце проживання таких осіб у вказаний проміжок часу в різних зонах радіоактивного ураження. Колегія суддів вважає, що наявність такої прогалини в національному законодавстві не може позбавляти особу права на соціальний захист, який у даних правовідносинах полягає у зменшенні її пенсійного віку для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у зв`язку з тривалий часовим проміжком проживання та/або робити (станом на 01.01.1993 року) у населених пунктах, які відносяться до різних зон радіоактивного ураження. Частиною 6 ст. 7 КАС України установлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування. Судом також ураховано, що період проживання особи у зоні радіоактивного забруднення, до якої відноситься зона гарантованого добровільного відселення (третя категорія) є територією, яка зазнала значно більшого радіоактивного ураження та відповідного впливу на життя та здоров`я осіб, які там працювали або проживали ніж проживання у зоні посиленого радіологічного контролю (4 категорія). Отож, при вирішенні питання щодо зменшення пенсійного віку для особи, яка проживала або працювала у зоні (4 категорії) посиленого радіологічного контролю (яка є менш ураженою в порівнянні із зоною, що відноситься до категорії 3), період проживання або роботи такої особи у зоні, що відноситься до категорії 3 (гарантованого добровільного відселення) повинен бути безумовно зарахований до періоду, що дає право на зменшення пенсійного віку для такої особи, яка віднесена до постраждалих осіб 4 категорії (як зони меншого ураження). При цьому, колегія суддів зазначає, що не зарахування часу проживання/роботи для осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, внаслідок проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення до періоду, що дає право на зменшення пенсійного віку для категорії осіб, які проживали у менш ураженій зоні, якою є зона посиленого радіологічного контролю є такою, що не забезпечує дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям на досягнення яких спрямований Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку, що період проживання/ роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, тривалістю 1 рік та 1 місяць, підлягає зарахуванню на зменшення пенсійного віку для категорії осіб, які проживали/працювали у зоні посиленого радіологічного контролю. За приведених положень законодавства та фактичних обставин справи позивач: згідно виданого йому посвідчення віднесений до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (4 категорії посиленого радіологічного контролю); станом на 01.01.1993 року проживав у зоні радіоактивного ураження тривалістю 4 роки та 5 місяців (з якої 1,1р гарантованого відселення +3,4р посиленого контролю), а відтак має право на зменшення пенсійного віку за початковою величиною 2 роки (за 4 роки проживання) та додатково на 1 рік за 3 повні роки проживання. Отож, пенсійний вік позивача повинно бути зменшено відповідачем на 3 роки. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування особи» мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. З урахуванням приведених положень законодавства та фактичних обставин справи позивач набуде право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на три роки, як особа що визнана постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (4 категорії посиленого радіологічного контролю), тобто у віці 57 років. За даними копії долученого паспорту, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак на дату його звернення (08.06.2021 року) з відповідною заявою про призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку він не досягнув віку 57 років. На час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, позивач також не досягнув вказаного віку 57 років, що в свою чергу є підставою для прийняття судового рішення щодо відмову позивачу у задоволенні його адміністративного позову про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати пенсію позивачу за віком зі зниженням пенсійного віку з 23.05.2021 року відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення відповідача №032950005279 від 24.12.2021 року про відмову у призначенні пенсії позивачу (виключно з підстав відсутності у позивача необхідного періоду проживання у зоні радіоактивного ураження, що дає право на призначення пенсії зі зменшенням віку, як особі постраждалій 4 категорії -зона посиленого радіологічного контролю) не відповідає приведеним положенням законодавства та є таким, що прийнято в порушення пунктів 3 та 8 ч.2 ст. 2 КАС України. За наведених обставин справи позовна вимога у наведеній частині підлягає до задоволення з підстав, які встановлені судом апеляційної інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду слід скасувати та ухвалити постанову про часткове задоволення адміністративного позову. З урахуванням фактичних обставин справи щодо перегляду справи в суді апеляційної інстанції та часткового задоволення апеляційної скарги, суд у відповідності до п.п. б) та в) ч.4 ст. 322, ст. 139 КАС України здійснює відповідних розподіл витрат. З матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, згідно з квитанцією від 20.06.2022 № 0.0.2582569372.1 (а.с. 11). За наслідками апеляційного розгляду, позовні вимоги позивача задоволенні частково, а відтак розмір судового збору який підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетного фінансування відповідача становить 50 % від вказаної суми, що складає 496,20 грн. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2022 року у справі № 140/4396/22 скасувати. Ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 24.12.2021 № 032950005279 про відмову в призначенні пенсії. У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати пенсію йому за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 23.05.2021 відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області ( Код ЄДРПОУ 13358826, адреса: вул. Кравчука,22 В, м. Луцьк, Волинської області,) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 496, 20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос